АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м.  Феодосії

Справа № 22-а-1004-Ф/07                                                                                Головуючий суду першої інстанції                                    Белоусов Е.Ф.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                                    Мудрова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05  червня  2007  року  колегія  суддів  судової палати  у  цивільних  справах

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії у складі:

головуючого -судді        Ломанової Л.О.,

суддів                                                      Притуленко О.В.,

Мудрової В.В.,

при секретарі                                          Цендрі О.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України у м.  Керчі про визнання рішення відповідача неправомірними і зобов'язання зробити певні дії,  за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м.  Керчі на постанову Керченського міського суду АР Крим від 30 березня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 рокуОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до УПФУ у м.  Керчі про визнання рішення відповідача противоправним і зобов'язання зробити певні дії. Вимоги позову мотивовані тим,  що позивач,  як працівник охорони здоров'я,  звернувся до відповідача за призначенням пенсії за вислугу років на підставі пункту «є»  ст.  55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»,  проте рішенням № 21/225 від 10 квітня 2006 року в призначенні пенсії йому було відмовлено за недостатністю стажу. Позивач вважає,  що відповідач необгрунтовано відмовився зарахувати період військової служби на посаді військового лікаря з 27 червня 1974 року по 13 лютого 1979 року в його пенсійний стаж. Позивач просив визнати рішення відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії неправомірним та зобов'язати УПФУ у м.  Керчі призначити пенсію з 10 квітня 2006 року,  як працівнику охорони здоров'я котрий має спеціальній стаж.

Постановою Керченського міського суду АР Крим від 30 березня 2007 року позовОСОБА_1. був задоволений.

Не погодившись з вказаною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу,  де,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,  ставить питання про скасування постанови та ухвалення нової.

Апелянт зазначає,  що служба в Армії не є роботою по спеціальності і згідно примітки Переліку закладів і установ освіти,  охорони здоров'я,  та соціального захисту посад,  робота на яких дає право на пенсію за вислугу років,  вона не дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Обговоривши доводи апеляційної скарги,  дослідивши матеріали справи,  вислухавши пояснення сторін,  колегія судів дійшла висновку,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи позовОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того,  що позивач після закінчення військово-медичного факультету при Горьківському медичному інституті проходив військову службу з 27.06.74 р. по 13.02.79 р. на посаді лікаря і згідно із Постановою CM CPCP № 1397 від 17.12.1959 р. його служба в армії на посаді лікаря зараховується в стаж роботи.

2

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до пункту «є» ст. 55 Закону України « Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до ЗО років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно із ч.2 Перелику закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою № 909 від 04 листопада 1993 року Кабінет Міністрів із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436, від 17 листопада 2004 року № 1567, таким правом володіють і лікарі лікарняних закладів.

Ч.З примітки вказаного Перелику передбачає, що робота по спеціальності в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу до призначення пенсії за вислугу років.

Матеріали справи та пенсійної справи свідчать, що позивач проходив військову службу з 15.01.76 р. по 15.06.76 p., а також з 15.07.77 р. по 15.02.79 р. на посаді лікаря хірургічного відділення військової лікарні, тобто він був практикуючим хірургом (а.с.5,6), а тому відповідно до п.1 «г» Положення про порядок зарахування стажу для зазначення пенсій за вислугу років працівникам освіти й охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 р. № 1397, вказаний строк служби в армії зараховується до стажу роботи по спеціальності.

За таких обставин висновок суду про обґрунтованість заявленого позову слід визнати вірним.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову, або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.І ст. 198, 200, п.1 ч.І ст. 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управлення Пенсійного Фонду України м. Керчі АРК -залишити без задоволення.

Постанову Керченського міського суду АР Крим від 30 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням.