АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-844-Ф/07                                                                              Головуючий суду першої інстанції                                                 Кордик С. В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                                Мудрова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

22 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м.  Феодосії в складі:

головуючого - судді                             Притуленко О.В.,

суддів                                                    Іщенка В.І.,

Мудрової В.О.

при секретарі                                        Цендрі О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 12 березня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2006 року ОСОБА_2звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1. про розірвання шлюбу,  мотивуючи свої вимоги тим,  що з 3 грудня 1975 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі,  на цей час неповнолітніх дітей не мають. Спільне життя не склалося у зв'язку із взаємним непорозумінням по різним питанням сімейного життя,  фактичні сімейні відносини сторони не підтримують. Вважає,  що примирення та збереження сім'ї не можливе. Відповідач від розірвання шлюбу через Органи реєстрації актів цивільного стану ухиляється.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 12 березня 2007 року позов ОСОБА_2. був задоволений.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу,  в якій просить скасувати його з направленням справи на новий розгляд,  посилаючись на те,  що суд першої інстанції не відклав розгляд справи у межах до 6 місяців для примирення сторін,  чим порушив вимоги Закону.

Заслухавши суддю-доповідача,  дослідивши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги,  вислухавши пояснення сторін,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2. про розірвання шлюбу суд першої інстанції виходив з того,  що примирення між сторонами не можливе,  спільного господарства вони не ведуть,  сім'я остаточно розпалася і шлюб між сторонами існує формально.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає обгрунтованими.

Судом встановлено,  що згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.  12) сторони З грудня 1975 року зареєстрували шлюб,  про що було зроблено актовий запис № 153 від З грудня 1975 року відділом РАЦСу Самаркандського району Самаркандської області Узбецької ССР. Матеріали справи не містять відомостей,  що на даний час існує спір про розподіл майна,  що є спільною власністю подружжя.

Від спільного життя сторони мають вже дорослих дітей. Сторони не ведуть спільного господарства. З листопада 2006 року вони проживають окремо та з того часу між подружжям припинено шлюбні відносини.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

2

Відповідно до положень статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка; примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із вимогами частини 2 статті 112 цього Кодексу суд постановляє рішення про розірвання шлюбу,  якщо буде встановлено,  що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  інтересам їхніх дітей,  що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи,  внаслідок відсутності спільних поглядів на життя між сторонами склалися вкрай неприязні відносини,  які привели до того,  що з листопада 2006 року сторони проживають окремо,  не ведуть спільного господарства,  не мають спільного бюджету.

Виходячи з цього,  колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача.

Не можна визнати підставою для скасування судового рішення те доводи апелянта,  що суд не вжив заходів до примирення подружжя шляхом визначення строку для примирення сторін,  оскільки відповідно до  ст.  Ill CK України суд не зобов'язаний призначати строк для примирення. Це робиться лише тоді,  коли збереження шлюбу можливе на паритетних засадах,  на почуттях взаємної любові та поваги,  взаємодопомоги та підтримки,  тобто на тому,  що є морально-правовою основою шлюбу. И це питання має вирішуватися судом після з'ясування обставин справи,  з урахуванням фактичних взаємин подружжя,  мотивів та причин розлучення.

Оскільки,  з'ясував обставини справи,  суд дійшов висновку про неможливість збереження шлюбу і в апеляційної скарзі апелянт не довела неправильність зазначеного висновку суду,  доводи ОСОБА_1. з цього приводу є неспроможними.

Відповідно до статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного керуючись статтею 303,  пунктом 1 частини 1 статті 307,  статтею 308 та 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 12 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.