АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-а-808-Ф/07 Головуючий суду першої інстанції                        КрасіковС. 1.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                                    Мудрова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м.  Феодосії у складі:

головуючого        - Притуленко О.В.,

суддів                                          - Іщенка В.І.,

-Мудрової В.В.,

при секретарі - Цендрі О.М. ,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Феодосії матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1до Державної виконавчої служби Ленінського району АР Крим про визнання неправомірним та скасування постанови відповідача,  відшкодування шкоди,  за апеляційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 16 січня 2007 року про залишення вказаного позову без руху,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1.  звернулася до суду із позовом до Державної виконавчої служби Ленінського району АР Крим про визнання неправомірним та відміну постанови відповідача,  відшкодування шкоди,  мотивуючи позовні вимоги тим,  що відповідач незаконно та безпідставно виніс постанову від 19 грудня 2006 року про повернення виконавчого листа стягувачу при виконанні рішення у справі № 2-2241 Ленінського районного суду АР Крим від 6 квітня 2004 року про стягнення з Ленінського ГО ГУ МВД України у АР Крим на користь позивача 15 000 грн. моральної шкоди,  чим порушив права позивача.

У зв'язку з невиконанням рішення суду з вини відповідача вважає,  що останній повинен відшкодувати їй збитки у суми 15 000 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду АР Крим від 16 січня 2007 року зазначений позов був залишений без руху тому,  що позивачем не додатні: документи,  які підтверджують оплату державного мита (судового збору); копії додатків до позову для відповідача; копія постанови Державної виконавчої служби,  яку оскаржує позивач; а також те,  що позивач не зазначив у позові Державне казначейство України,  як співвідповідача та не надав для нього копію позову.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1.  подала апеляційну скаргу,  де ставить питання про її скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги,  дослідивши матеріали справи,  вислухавши пояснення позивача,  колегія судів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позов ОСОБА_1.  без руху тому,  що позивачем не додані документи,  які підтверджують сплату державного мита (судового збору),  суд першої інстанції не врахував вимоги статті 86 Закону України «Про виконавче провадження»,

відповідно до якої стягувач звільняється від сплати державного мита (судового збору) при зверненні до суду з позовом до юридичної особи,  яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника,  у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи.

Таким чином з висновком суду першої інстанції про те,  що ОСОБА_1.  повинна сплатити при подачі адміністративного позову державне мито колегія суддів погодитися не може.

Як вбачається з матеріалів справі,  у адміністративному позові ОСОБА_1.  є прохання щодо витребування у відповідача його постанови від 19 грудня 2006 року про повернення виконавчого документу стягувачу,  оскільки вказана

постанова не була направлена позивачу.

З положень пункту 3 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства випливає те,  що суд витребовує необхідні докази якщо особа,  яка бере участь у справі,  не може самостійно надати докази,  то вона повинна зазначити причини,  через які ці докази не можуть бути надані,  та повідомити,  де вони знаходяться чи можуть знаходитися.

З урахуванням наведеного висновок суду першої інстанції щодо неприєднання копії вказаної постанови до позовної заяви не надає підстав для залишення позову без руху.

Вказівки суду першої інстанції у оскаржуваної ухвали суду про не зазначення у позові Державного казначейства України у якості співвідповідача та не додання для нього копії позову,  як на підстави для залишення позову без руху також є необгрунтованими,  оскільки позивач,  як особа,  якому законом надано право самому визначати відповідача,  відповідно до п.3 ч.1  ст.  106 КАС України в адміністративному позиві зазначив відповідача - Державну виконавчу службу Ленінського району АР Крим.

При цьому треба звернуть увагу на те,  що відповідно до  ст.  52 КАС України,  суду належить право заміни неналежної сторони або залучення другого відповідача.

Також,  суд першої інстанції помилково вказав в ухвалі від 17 січна 2007 року на те,  що у позові не зазначено розмір шкоди,  якій позивач просив стягнути з Державної виконавчої служби Ленінського району АР Крим.  В адміністративному позові ОСОБА_1.  (а.с.  1- оборот) просить стягнути з Державної виконавчої служби Ленінського району АР Крим 15 000 грн.,  яки складає розмір моральної шкоди.

Враховуючи наведене,  оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі наведеного,  керуючись статтею 195,  199,  205 та 206 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 16 січня 2007 року про залишення без руху позову ОСОБА_1до Державної виконавчої служби Ленінського району АР Крим про визнання неправомірним та скасування постанови відповідача,  стягнення шкоди скасувати.

Направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.