ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"20" липня 2006 р. Справа № 193/19-06
м. Київ, вул. Комінтерну, 16
(зал судових засідань № 203)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Карпечкіна Т. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом | Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів |
до | Товариства „Піщанське”, с. Піщана, Білоцерківський район |
про | стягнення 3763,00 грн. |
при секретарі Мірошниченко Д.Є.
За участю представників сторін:
від позивача: Рекеда Т. В. (дов. № 03-281/577 від 03.07.2006 року)
від відповідача: не з’явився
Суть спору:
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства „Піщанське” (далі - відповідач) про стягнення 3763,00 грн. заборгованості по сплаті штрафних санкцій у зв’язку з порушенням встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Провадження у справі було відкрите за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до ухвали від 29.05.2006 року. Розгляд справи було призначено на 26.06.2006 року.
В судові засідання, які відбулися 26.06.2006 р. та 06.07.2006 р. відповідач свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребуваних документів суду не надав, в зв’язку з чим господарський суд відкладав розгляд справи до 20.07.2006 р.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на недотримання підприємством відповідача нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, оскільки такий норматив для відповідача в 2005 році становив 1 робоче місце, однак фактично на його підприємстві інваліди не працювали.
В зв’язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за № 75 і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області, відповідними відмітками на копіях повісток, наявних в її матеріалах, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши справу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом
встановлено
Відповідачем подано до територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів в 2005 році, відповідно до якого норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 6 робочих місць, 1 з яких не було зайняте інвалідом. Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача складала 3718,00 грн. на одного працівника.
Згідно зі ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) відповідачу встановлено 4 % норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, який при середньообліковій чисельності штатних працівників 159 чоловік, становить 6 робочих місць.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємством самостійно в строк до 15 квітня року, що настає за звітним. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовується строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до п. 11 Постанови КМУ № 1767 від 28.12.2001 року “Про затвердження Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” (далі –Порядок № 1767) передбачено, що контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Оскільки, відповідачем норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів не було виконано і відповідні штрафні санкції не були нараховані і сплачені, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду про стягнення відповідних штрафних санкцій.
Позивачем було розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування 1 інваліда в 2005 році, що складає 3718,00 грн. Крім того, позивачем нараховані 45,00 грн. пені за прострочення сплати санкцій на 39 днів.
При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до статті 19 Закону, підприємства, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 Закону.
Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахування індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, якою затверджене Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення № 314) підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, щорічно подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів, визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів, створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Згідно з п. 3 Положення № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Пунктом 2 Положення № 314 передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування. Зі змісту даної норми виливає, що на звичайному робочому місці може працювати інвалід, однак таке місце має бути атестоване на відповідність вимогам щодо робочого місця інваліда.
Виконанням нормативу робочих місць у визначеній законом кількості, за Законом, вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним. До виконання також може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів шляхом створення господарських об’єднань з громадськими організаціями чи підприємствами інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Згідно листа № 1376-01-72 від 21.07.2006 року Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості підприємство відповідача на протязі 2005 року один раз, а саме 28.11.2005 року подало відомості щодо наявності однієї вакансії робочого місця для працевлаштування інваліда.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 20 Закону сплата штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів проводиться підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями (далі - підприємства) відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). А у разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, суд встановив, що передбачені законом обов’язки по забезпеченню працевлаштування інвалідів, відповідачем не виконані.
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи, в т.ч. юридичної, має індивідуальний характер, тобто притягнення до відповідальності відбувається за наявності законодавчо передбачених підстав з врахуванням обставин правопорушення.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України (далі –ГК України) адміністративно-господарські санкції є видом господарсько-правової відповідальності, зокрема, за порушення суб’єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності, застосовуються за ініціативою уповноважених органів державної влади чи місцевого самоврядування.
Стаття 218 ГК України передбачає підставою господарсько-правової відповідальності вчинення правопорушення у сфері господарювання, зокрема, порушення правил здійснення господарської діяльності, за яке учасник господарських відносин відповідає, якщо не доведе, що ним вжито всіх, залежних від нього заходів, для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки, відповідачем не доведено вжиття залежних від нього та передбачених Законом заходів для недопущення господарського правопорушення, суд дійшов висновку, що за не працевлаштуванні в 2005 році 1 інваліда, відповідач підлягає відповідальності, тому повинен сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.
Сума адміністративно-господарських санкцій, яку необхідно перерахувати за незайняте робоче місце інвалідом в зв’язку з невиконанням нормативу, визначається відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою КМУ № 1767 від 28.12.2001 року.
Враховуючи, що на підприємстві відповідача один інвалід не працевлаштований, а середньорічна заробітна плата на одного працівника складає 3718,00 грн., що зазначено в статистичному звіті відповідача за 2005 рік (Ф №10-П1), сума адміністративно-господарських санкцій становить 3718,00 грн.
У зв’язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій на 22 дня, відповідачеві було нарахована пеня в сумі 45,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за недотримання відповідачем в 2005 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 61, 124 Конституції України ст.ст. 158-163 КАС України,
п о с т а н о в и в :
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства „Піщанське” (код 03755377) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код 24074109) 3763 (три тисячі сімсот шістдесят три) грн. 00 коп. штрафних санкцій.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Карпечкін Т.П.