ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01033, м.Київ-33, вул.Комінтерна,16 тел.230-31-80
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"06" вересня 2006 р. Справа № 367/10-06
розглянувши справу за позовом Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»в особі філії «Київобллізинг», м. Київ
до Управління розвитку сільськогосподарського та промислового виробництва Білоцерківської Єпархії Української Православної Церкви, с. Поправка
третья особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ВАТ „Київоблагротехсервіс”, м. Вишневе
про стягнення 42446,86 грн.
суддя Тищенко О.В.
За участю представників сторін
позивача – Криволапчук Т.І. (довіреність від 26.06.2006р. № 16/41-06)
відповідача –не з‘явився
третьої особи - не з‘явився
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»в особі філії «Київобллізинг»(позивач) до Управління розвитку сільськогосподарського та промислового виробництва Білоцерківської Єпархії Української Православної Церкви (відповідач) про стягнення 42446,86 грн. заборгованості з яких: 26827,53 грн. основного боргу, 2527,67 грн. пеня, 10239,68 грн. сума інфляційних втрат, 2851,98 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2006р. було порушено провадження в справі та призначено до розгляду на 18.07.2006р.
Відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 25.07.2006р. було продовжено строк вирішення спору по справі № 367/10-06 на один місяць до 19.09.2006р.
Судом відповідно до ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ВАТ „Київоблагротехсервіс”.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, які виникли за Договором „Про умови лізингу сільськогосподарської техніки, її поставки повернення коштів за надану в лізинг сільськогосподарську техніку та здійснення інших платежів” від 12.03.1999р. № 22-1-170/5, щодо сплати лізингових платежів, в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 26827,53 грн.
Також, представником позивача було надані письмові пояснення по суті спору від 18.07.2006р. № 240-04.
Представник позивача в судовому засіданні 06.09.2006р. позовні вимоги підтримав, оскільки вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві, але не виконав вимог ухвал господарського суду Київської області від 19.06.2006р. та від 18.07.2006р., не надав наступних витребуваних доказів: докази отримання письмової згоди відповідача на передачу права вимоги боргових зобов'язань (п.14.3 Договору № 22-1-170/5 від 12.03.1999р.), відомості щодо знаходження відповідача за місцем реєстрації.
Відповідач в засідання суду неодноразово не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами господарського суду Київської області від 19.06.2006р. та від 18.07.2006р., причини неявки суду не повідомив, письмового відзиву на адресу господарського суду Київської області не надіслав.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані Господарським судом документи не надано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Представник третьої особи в судове засідання неодноразово не з’явився, причини неявки суду не повідомив, документів витребуваних ухвалами суду від 19.06.2006р. та від 18.07.2006р., не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Між Відкритим акціонерним товариством “Київоблагротехсервіс” (далі –лізингодавець) та КСП „Промінь” (правонаступник –Управління розвитку сільськогосподарського та промислового виробництва Білоцерківської Єпархії Української Православної Церкви) - (далі лізингоодержувач) було укладено Договір лізингу № 22-1-170/5 від 12.03.1999р. (далі - Договір), який було переукладено 05.04.2000р.
Відповідно до умов вищенаведеного Договору лізингодавець передав у тимчасове платне користування строком на 5 років Агрегат грунтообробний АГ –6 (1 одиниця) вартістю 23000,00 грн. (далі –майно), факт передачі майна підтверджується Актом приймання передачі № 39 від 23.04.1999р.
Відповідно до п. 8.1 Договору лізингоодержувач за користування майном зобов”язаний сплачувати лізингові платежі, передбачені додатком № 1, 1а до Договору, які є невід’ємними частинами Договору.
01.06.2001р. між Відкритим акціонерним товариством “Київоблагротехсервіс” та Національною акціонерною компанією «Украгролізинг»в особі філії «Київобллізинг» (далі -позивач по справі) укладено договір уступки вимоги № 1 на підставі якого Відкрите акціонерне товариство “Київоблагротехсервіс” передало Національній акціонерній компанії «Украгролізинг»в особі філії «Київобллізинг» право власності на майно, яке було придбане за рахунок коштів державного лізингового фонду і знаходиться у фінансовому лізингу лізингоодержувачів, вказаних в додатку № 1, а також право вимоги боргових зобов”язань, що виникли по договорах фінансового лізингу № 22-1-170/5 від 12.03.99р. (№22-1-170/5 від 05.04.2000р.).
Також, сторонами 23.01.2002р. було підписано Акт приймання-передачі майна та права вимоги боргових зобов’язань станом на 01.10.2001р.
Як зазначено в п. 14.3 Договору № 22-1-170/5 від 12.03.1999р. жодна із сторін не має права передавати свої права за даним договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони та дирекції Державного лізингового фонду.
Господарський суд з метою забезпечення повноти дослідження фактичних обставин справи, ухвалами господарського від 19.06.2006р. та від 18.07.2006р. витребував у позивача, докази отримання письмової згоди відповідача на передачу права вимоги боргових зобов'язань (п.14.3 Договору № 22-1-170/5 від 12.03.1999р.)
Вимоги суду позивачем не виконані, ніяких пояснень щодо невиконання п.14.3 Договору не надано.
У відповідності до п. 2 ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень до Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Зважаючи на те, що договірні відносини виникли до набрання чинності ЦК України, господарський суд вважає за необхідне застосувати норми ЦК УРСР.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 ЦК УРСР та Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 14.12.1993р. № 01-6/1301 (із змінами і доповненнями) уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору.
Із матеріалів справи вбачається, що про уступку вимоги кредитор не повідомив боржника, тим самим порушив п. 14.3 Договору лізингу № 22-1-170/5 від 12.03.1999р. (05.04.2000р.).
Обов’язок доказування відповідно до п. 4 частини третьої ст.129 Конституції України та ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги.
В зв’язку з вищенаведеним господарський суд вважає, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем і тому господарський суд визнає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 33, ст. 49, ст. 82, 85, Господарсько процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. В позові відмовити повністю.
Копію рішення надіслати сторонам по справі.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Тищенко О.В.