Справа № 22-ц-926/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Андрусів І.М.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Проскурніцького П.І., Девляшевського В.А.,
секретаря Юрків І.П.
з участю представника ПАТ «УкрСиббанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду від 5 травня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Долинського районного суду від 12 листопада 2010 року позовна вимога ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишена без розгляду на підставі п.5 ст.207 ЦПК за заявою позивача про залишення позову без розгляду.
Рішенням Долинського районного суду від 5 травня 2011 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» 4198202,42 грн. заборгованості за договором кредиту, 1700 грн. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на необґрунтованість рішення суду.
Відповідачі зазначають, що суд не вправі був стягувати суму заборгованості по кредиту та процентах за користування ним, по якій строк сплати ще не настав.
Судом не враховано того, що вимога про дострокове повернення кредиту, процентів за користування ним неможлива без вимоги про дострокове розірвання (припинення дії) кредитного договору. Відповідачам не надходило жодних повідомлень про внесення змін до договору кредиту чи його розірвання, а тому вимога про повернення всієї суми заборгованості, є передчасною. Не було також повідомлено поручителя про порушення позичальником умов договору.
Крім того, банк, в порушення умов кредитного договору та договору поруки не повідомив їх належним чином про зміну процентної ставки за користування кредитом. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Апелянти також зазначають, що при вирішенні питання про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом судом не було враховано того, що позивач нарахував пеню по курсу НБУ на дату подання уточнених позовних вимог, а не на дату нарахування пені, як це передбачено кредитним договором.
Безпідставним апелянти вважають стягнення заборгованості за договором кредиту з поручителя, оскільки вважають договір поруки припиненим на підставі ст.559 ЦК України – у зв’язку зі зміною зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився об’єм його відповідальності.
Апелянти також вважають безпідставним стягнення відсотків за користування кредитом за період до 23.09.2010 року, оскільки таку заборгованість слід було стягнути за період до 25.10.2008 року.
Судом також не було враховано того, що наявність у банку генеральної ліцензії не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.
Представник ПАТ «УкрСиббанк» апеляційну скаргу не визнав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «УкрСиббанк» дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2006 року між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №51/232-07/06 на суму 450000 швейцарських франків зі сплатою 8,99% за користування кредитом та кінцевим терміном повернення 25.05.2013 року.
Того ж дня АКБ «УкрСиббанк» уклав договір поруки з ОСОБА_3, за яким поручитель зобов’язалась у солідарному порядку відповідати перед банком за невиконання боржником зобов’язань за договором кредиту.
Встановлено, що ОСОБА_2 не виконував умови договору щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв’язку з чим станом на 23.09.2010 року утворилась заборгованість на суму 4197702,42 грн. боргу та 500 грн. штрафних санкцій.
Згідно п.2.3 договору кредиту у випадку невиконання позичальником умов цього договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій в порядку, встановленому розділом 11 цього договору.
А згідно п.7.1 договору кредиту за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, зокрема, термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів за кредит, та/або комісій Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити пеню.
Також встановлено, що 07.06.2008 року, 09.06.2008 року та 17.07.2008 року боржнику та поручителю були направлені повідомлення про зміну процентної ставки за користування кредитом, а 23.09.2008 року та 14.04.2009 року відповідно боржнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_3 були направлені листи-претензії з вимогою погашення заборгованості за договором кредиту, що підтверджено копіями листів банку.
При таких обставинах справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Посилання відповідачів у апеляційній скарзі на те, що позивач не мав індивідуальної ліцензії Національного Банку України на право здійснення валютних операцій, а отже не вправі був надавати кредит в іноземній валюті, не заслуговують на увагу.
Підпункт "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
На даний час законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» має відповідну генеральну ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на право здійснення кредитних операцій у іноземній валюті.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги про неправильність нарахування процентів за користування кредитом та пені, оскільки останні нараховані відповідно до умов договору кредиту.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, рішення Долинського районного суду від 5 травня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: Л.В. Ясеновенко
П.І. Проскурніцький
В.А. Девляшевський