ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "06" липня 2011 р.                                                                                    Справа № 1/233  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І.,

суддіКондратової І.Д.,

суддіСтратієнко Л.В.,

за участю представників сторін

від позивачаОСОБА_1 –пред. за дов. № 72-10 від 12.11.10 р.,

від відповідача ОСОБА_2 –пред. за дов. № 23/06-Є від 22.06.2011 р., ОСОБА_3 –пред. за дов. № б/н від 18.04.2011 р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні  

касаційну скаргу


Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрейд ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 р.

у справі№ 1/233

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євротрейд ЛТД"

простягнення 272803,56 грн.

!Розпорядженням секретаря судової палати Могила С.К. № 03.10-05/141 від 29.06.2011 р. у зв'язку з відпусткою судді Гончарука П.А. внесено зміни до складу суду, для розгляду касаційної скарги у справі № 1/233 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя –Остапенко М.І., судді: Кондратова І.Д.,  Стратієнко Л.В.

ВСТАНОВИВ:

17.06.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрейд ЛТД" про стягнення 272803,56 грн. заборгованості за договором поставки товарів та надання послуг № 22616 від 01.01.2008 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва  від 24.01.2011р. (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 р. (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. –головуючий суддя, судді Новіков М.М., Зубець Л.П.) позов задоволено повністю.

Судові рішення ґрунтуються на тому, що за умовами договору № 22616 від 01.01.2008 року та додатків № 1, 7, 7А, 7Б до цього договору ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" надавало послуги рекламного, інформаційного характеру для ТОВ "Євротрейд ЛТД". Останнє не розрахувалося за надані послуги на суму 272 803,56 грн., а тому суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги, посилаючись на статті 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), які передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу у визначений договором термін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою ТОВ "Євротрейд ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій  просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 р. скасувати та передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а саме, ст. ст. 105, 110- 112 ЦК України, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та норм процесуального права, а саме ст. ст. 47, 32, 34, 41, 101 Господарського процесуального кодексу (надалі –ГПК) України.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "Євротрейд ЛТД" підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Розглядаючи даний спір та приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.01.2008 року між сторонами у даній справі був укладений договір поставки та надання послуг № 22616 (надалі - Договір), відповідно до якого відповідач зобов’язався постачати і передавати у власність позивача, а позивач приймати і оплачувати товари згідно із замовленнями позивача та товаросупровідною документацією (п. 1.1) і надавати рекламні, інформаційні та маркетингові послуги в порядку та на умовах, визначених додатковими угодами та додатками (п. 1.2).

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач, виконуючи умови Договору та додатків до нього, надав відповідачу послуги (маркетингові послуги стосовно своїх постачальника, послуги з організації просування товарів), всього на загальну суму 272803,56 грн., що підтверджується актами приймання наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.

При цьому, суди визнали акти приймання наданих послуг на суму 272803,56 грн. належними доказами,  зауваживши, що на кожному акті є відтиск печатки відповідача, що незалежно від того хто його підписав, свідчить про факт отримання таких актів відповідачем.

Судами встановлено, що свої зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 272803,56 грн., яка підлягає стягненню у відповідності до ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги, суди двох інстанцій не повно вивчили і дослідили надані позивачем докази з огляду на їх відповідність до правил оцінки письмових доказів, а висновок про обґрунтованість заявлених вимог є передчасним.

Відповідно до статей 42 та 43 ГПК України правосуддя та судочинство в господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Відхилення доводів чи заперечень будь-якої зі сторін повинно ґрунтуватися на приписах чинного законодавства.

За статтями 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Всупереч вказаним положенням процесуального законодавства судами попередніх інстанцій було визначено встановленими обставини справи за відсутності у матеріалах справи доказів, які б у встановленому законодавством порядку підтверджували їх, а відповідні заперечення відповідача не одержали правової оцінки.

Зокрема, як вже відзначалось, суди попередніх інстанцій в основу оскаржуваних судових рішень  поклали акти приймання (рахунок до сплати) наданих послуг на суму 272803,56 грн. (арк. справи 41-60, т. 1).

Однак судами не враховані приписи ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди наведених вище положень законодавства не врахували, не з'ясували статус особи, що засвідчила здійснення операції з отримання послуг зі сторони замовника, та межі його повноважень щодо набуття цивільних прав та обов'язків для юридичної особи, а відтак передчасно та невмотивовано прийняли акти, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна", як докази у підтвердження надання послуг.

Що стосується твердження апеляційного суду про те, що наявність відтиску печатки відповідача, незалежно від того хто його підписав, свідчить про факт отримання таких актів відповідачем, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Відповідно ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Виходячи в викладених норм, необхідною умовою є підписання актів уповноваженими на це представниками. При цьому, відсутність у представника повноважень на вчинення певних дій від імені юридичної особи не звільняє юридичну особу виконати зобов'язання, взяті представником від її імені, лише у випадках передбачених ч. 3 ст. 92 ЦК України та ч. 1 ст. 241 ЦК України. Судами не враховано вищенаведені норми матеріального права.

За статтями 41 та 42 ГПК України судова експертиза призначається господарським судом для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань; висновок судового експерта подається у письмовій формі та повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в їх результаті висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання; висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

З огляду на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, що підпис від імені замовника був виконаний невстановленою особою, судом першої інстанції у справі з власної ініціативи було призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 03.11.98 за N 705/3145 (далі - Інструкція).

Колегією суддів враховано, що судова експертиза була призначена судом першої інстанції з порушенням приписів Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5, що призвело до неможливості провести належну судову експертизу.

Зокрема, відповідно до п. 2, 3 10 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз для проведення досліджень суддя повинен надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до порушення кримінальної (відкриття цивільної чи господарської) справи і не пов'язані з її обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до виникнення справи, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після виникнення справи, але не в зв'язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням слідчого (судді) у зв'язку з призначенням даної експертизи. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи слідчий (суддя) повинен пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові) та посвідчити це своїм підписом. Експериментальні зразки посвідчуються суддею. У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).

Згідно п. 2.3.2 Інструкції експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

Тобто, виходячи з вищенаведених присів чинного законодавства, обов'язок щодо збирання посвідчення зразків підписів  покладено саме на суд. При цьому, відповідні дії суд має вчинити до призначення судової почеркознавчої експертизи. Суд першої інстанції відповідні дії не вчинив, призначив судову експертизу без урахування положень та вимог Інструкції, при цьому, безпідставно без ідентифікації та означення зразків, зобов'язав відповідача надати вільні зразки підписів безпосередньо  експерту.

При прийнятті постанови та відхиленні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, апеляційний суд не усунув порушень процесуальних норм права, допущених судом першої інстанції.

За змістом статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Крім того, суд касаційної інстанції зауважує, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України). Тобто, умови, порядок, об'єм, вартість наданих послуг визначаються в договорі за домовленістю сторін.

Позивач в позовній заяві зазначив, а суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях встановили, що в додатках № 1 та № 7 до Договору, які є невід’ємною його частиною, сторони визначили умови торгівлі між собою, а також перелік маркетингових, інформаційних, рекламних та інших послуг, що надаватимуться позивачем відповідачу, їх вартість та строки оплати. Поряд з цим, в матеріалах справи взагалі відсутній додаток № 7 до Договору, що свідчить про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами вимог пункту 3 частини першої статті 84 і пункту 7 частини другої статті 105 ГПК України щодо зазначення  в мотивувальній частині рішення докази та зміст угоди, які не були предметом дослідження і оцінки судом в судовому засіданні.

У п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 р. N 02-5/422 "Про судове рішення" дається вказівка господарським судам виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями з порушенням норм процесуального права, без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін; встановити особу, яка підписала від імені замовника, та наявність у неї відповідовідних повноважень для вчинення дій від імені юридичної особи, встановити чи підписані договір (який виконувався сторонами), додатки до нього та акти приймання наданих послуг від імені  замовника однією особою, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір. При цьому, суду необхідно розглянути питання щодо необхідності застосування для цього спеціальних знань і призначення згідно до ст. 41 ГПК України, роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 11.11.1998р. N 02-5/424 та положень Інструкції відповідної судової експертизи.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрейд ЛТД" задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 р. у справі № 1/233.

Справу № 1/233 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя       Остапенко М.І.

Суддя          Кондратова І.Д.

СуддяСтратієнко Л.В.