11.05.2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          11.05.2011 року                                                             справа № 2а-460/11

Кам’янобрідський  районний суд м. Луганська  в складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

при секретарі:ОСОБА_2

за участю представника відповідача:ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що 25.02.2011 року до магазину торгової мережі ТОВ «Нові вікна», який розташований за адресою: м. Луганськ, кв. Заречний, 6, прибули службові особи виконавчого комітету Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради. Не пред’явивши будь яких документів, посвідчення, приписів на перевірку та інше, запитали чому на вході до приміщення відсутня урна для сміття. Позивачка повідомила їм, що працює на даному підприємстві менеджером з продажу, що було зазначено в протоколі, і не є компетентною особою в даних питаннях, та зазначила, що на протязі 2010-2011 років зі входу в магазин 3 рази зникали металеві урни. Зазначені службові особи склали протокол на позивачку про порушення п. 4.2.13 «Правил благоустрою території м.Луганська». Службовими особами спочатку був складений протокол, і тільки після його складання їй було запропоновано ознайомитися зі ст. 63 Конституції України, ст. 288 КпАП України, таким чином вона фактично була позбавлена можливості скористатися своїми правами, насамперед правом на правову допомогу.

Крім того позивачка зазначила, що згідно п. 4.2.13 Правил благоустрою території м.Луганська, «…Підприємства, установи та організації, фізичні особи –підприємці у сфері благоустрою зобов’язані встановлювати урни біля входу і виходу з адміністративних, побутових, навчальних, торгових та інших будівель і споруд, біля торгових палаток, павільйонів та інших малих архітектурних форм, об’єктів пересувної торгівлі», однак позивачка не є уповноваженим керівником підприємства чи організації, чи особою –підприємцем, тому вона не є суб’єктом правопорушення.

Також позивачка зазначила, що про день та час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення її не було повідомлено. Про те що її було притягнуто до адміністративної відповідальності вона дізналась тільки тоді, коли отримала постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

В протоколі зазначено, що правопорушення було виявлене в ході рейду, однак законодавством не передбачено такого ходу перевірки як рейд, тому позивачка вважає, що перевірка магазину торгової мережі ТОВ «Нові вікна»була незаконною.

Враховуючи зазначене позивачка вважає постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності незаконною, та просить визнати її не чинною та скасувати.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає вимоги необґрунтованими, оскільки позивачку було своєчасно повідомлено про дату та час розгляду справи, на підтвердження цього факту надав копію листа, направленого їй. Представник відповідача вважає заявлений позов необґрунтованим, та просить суд відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що постановою № 54 від 23.03.2011 року по справі про адміністративне правопорушення згідно протоколу про адміністративне  правопорушення
№ 001074 від 25.02.2011 року позивачка була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та піддана адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень (а.с. 5, 6).

Як зазначено у постанові, було встановлено факт відсутності урни для сміття біля входу до магазину ТОВ «Нові вікна»за адресою: м. Луганськ. кв. Заречний, 6, де менеджером з продажу працює ОСОБА_4, чим порушила остання вимоги  п. 4.2.13 Правил благоустрою території м. Луганська.

Вищезазначена постанова ґрунтується виключно на доданому протоколі про адміністративне правопорушення. При складанні протоколу, службовою особою, не притягнуто жодного свідка та не відібрано відповідних письмових пояснень, жодних інших доказів на підтвердження скоєння позивачкою правопорушення не додано, не зазначено доцільність складання протоколу саме відносно ОСОБА_4.

Слід зазначити, що при винесенні постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень адміністративною комісією при виконавчому комітеті Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради не були з’ясовані обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також згідно п. 4.2.13 Правил благоустрою території м.Луганська, «…Підприємства, установи та організації, фізичні особи –підприємці у сфері благоустрою зобов’язані встановлювати урни біля входу і виходу з адміністративних, побутових, навчальних, торгових та інших будівель і споруд, біля торгових палаток, павільйонів та інших малих архітектурних форм, об’єктів пересувної торгівлі», однак позивачка не є уповноваженим керівником підприємства чи організації, чи особою –підприємцем, тому вона не є суб’єктом правопорушення. Службовими особами спочатку був складений протокол про адміністративне правопорушення, і тільки після його складання їй було запропоновано ознайомитися зі ст. 63 Конституції України, ст. 288 КпАП України, таким чином вона фактично була позбавлена можливості скористатися своїми правами, визначеними в даних статтях.

Крім того, у справі про адміністративне правопорушення відсутні відомості, щодо своєчасного повідомлення позивачки про дату та час розгляду справи. Так у матеріалах справи є копія листа про виклик ОСОБА_4, але немає відомостей про своєчасне отримання нею цього листа. Також у матеріалах адміністративної справи відсутні відомості про дату отримання протоколу про адміністративну відповідальність адміністративною комісією, що позбавляє суд можливості  з’ясувати впродовж якого часу була розглянута справа, та чи була би у позивачки можливість, в разі отримання листа про виклик, своєчасно підготуватися до розгляду справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина позивачки у скоєнні правопорушення ніяким чином не доведена, тому постанову № 54 від 23.03.2011 року по справі про адміністративне правопорушення не можна визнати законною та обґрунтованою, і встановлені в судовому засіданні докази у своїй сукупності повністю це підтверджують, тому суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 17, 71, 72, 86, 99 –102, 159 –163 КАС України, ст.ст. 33, 280, 287, 293 КУпАП, суд, -

  ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення № 54 від 23.03.2011 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за
ст. 152 КпАП України та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень, скасувати.

Постанова оскарженню не підлягає.

          Суддя                                                                                                                       І.Ю. Котлярова