ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 лютого 2008 р.

№ 8/54

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:

Кочерової Н.О.,

суддів:

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача –

Жмайло О.В.;

від відповідача –

не з'явилися;

розглянувши  матеріали касаційної  скарги

ДП "Служба міжнародних автомобільних перевезень"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2007р.

у справі

№ 8/54 господарського суду м. Києва

за позовом

ТОВ "Київський республіканський автоцентр"

до	ДП "Служба міжнародних автомобільних перевезень"

про	зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Київський республіканський автоцентр" звернулося з позовом до Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" (в  подальшому –ДП "Служба міжнародних автомобільних перевезень") про  зобов’язання видати п’ять дозволів ЄКТМ, стягнення витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 2000 грн., 85 грн. держмита та 118 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу.

Рішенням господарського суду м.Києва від 14.03.07 у справі № 8/54 позов задоволено. Рішення мотивовано тим, що такий обов’язок у відповідача випливає зі змісту п.2.1 Порядку оформлення, видачі, використання, обліку та звітності щодо дозволів Європейської конференції  міністрів транспорту ЄКМТ на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами –членами ЄКМТ, затв. наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 757 від 20.08.04. Але ця норма передбачає платність таких послуг.

Зазначена в мотивувальній частині позову вимога позивача щодо безоплатності надання таких послуг судом до  уваги не приймалась, оскільки позивачем не була включена до предмету позову.

Проте суд в мотивувальній частині рішення визнав правомірними дії відповідача при  виставленні рахунку-фактури № СФ-8832 від 20.12.06 на попередню оплату позивачем послуг пов’язаних з видачею вказаних дозволів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду   від 18.09.07 зазначене судове рішення залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі ДП "Служба міжнародних автомобільних перевезень" просить скасувати рішення та постанову зазначених судових інстанцій; прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Київський республіканський центр" в позові з викладених в скарзі підстав.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та  повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується наступне.

Відповідно до положень міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення Україна є членом Європейської конференції міністрів транспорту  (далі –ЄКМТ).

Перевезення вантажів автомобільним транспортом на територіях іноземних держав або транзитом через їхні території виконується українськими перевізниками ( у т.ч. позивачем) відповідно до положень міжурядових угод на основі дозволів ЄКМТ багаторазового використання.

Оформлення дозволів ЄКМТ та видача їх українським перевізникам здійснюється у відповідності до Порядку оформлення, видачі, використання, обліку та звітності щодо дозволів ЄКМТ на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами –членами ЄКМТ, затв. наказом Міністерства транспорту  та зв’язку України від 20.08.04 № 757 (далі –Порядок).

З моменту затвердження Порядку виконання  технічних послуг з оформлення та видачі дозволів ЄКМТ українським автоперевізникам входило до компетенції Служби міжнародних автомобільних перевезень.

Разом з тим, відповідно до п.2 наказу Міністерства транспорту та зв’язку від 17.10.05 № 652 "Про реорганізацію Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" було створено ДП "Служба міжнародних автомобільних перевезень" на правах юридичної особи. При цьому наказом Міністерства транспорту та зв’язку від 12.12.05 № 867 до Порядку членами ЄКМТ були внесені відповідні зміни.

Таким чином технічні  послуги з оформлення і видачі дозволів ЄКМТ українським автоперевізникам входять до господарської компетенції (сукупність господарських прав та обов’язків) відповідача і є його статутною діяльністю.

Ці обставини підтверджуються також рішенням господарського суду м.Києва від 19.04.06 у справі № 31/171 за участю ТОВ "Київський республіканський автоцентр" м.Київ та ДП "Служба міжнародних автомобільних перевезень" м.Київ і відповідно до приписів ст.35 ГПК України є преюдиційними і для даної справи.

Частиною 1 ст.67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. При цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України (ч.2 ст.67 ГК України).

Ст.6 ЦК України наділяє сторони правом укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства (ч.1 ст.6 ЦК України), правом врегулювати у договорі, який передбачений  актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст.6 ЦК України), правом відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.3 ст.6 ЦК України).

Позивач наводить доводи про те, що за результатами конкурсу по розподілу серед українських перевізників дозволів ЄКМТ, проведеного Міністерством транспорту та зв’язку України йому було виділено 5-ть дозволів ЄКМТ. Дані обставини підтверджуються  листом Державного департаменту автомобільного транспорту (Укравтотранс) № 187-01/05/14-07 від 19.01.06. В цьому листі також зазначається, що виконання послуг з оформлення і видачі дозволів ЄКМТ українським автоперевізникам входить до компетенції ДП "Служба міжнародних автомобільних перевезень".

Позивач вважає, що у відповідача існує обов’язок щодо безкоштовної видачі йому спірних дозволів без укладення з цього приводу будь-яких цивільно-правових угод.

Задовольняючи позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача видати йому спірні дозволи господарські суди першої та апеляційної інстанції керувались п.п.2.1 п.2 Порядку.

Але поза увагою цих судів залишилась та обставина, що при розгляді господарським судом м.Києва справа № 31/171 за участю  тих сторін, що й по даній справі, взаємовідносини сторін щодо надання технічних послуг з оформлення і видачі дозволів ЄКМТ є такими, що повинні регулюватись ч.1 ст.901 ЦК України при наявності взаємного волевиявлення сторін (договір про надання послуг).

Відповідно з ч.2 ст.35 ГПК України цей факт має преюдиційне значення і для даної справи.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура № СФ-8832 від 20.12.06 встановлений відповідачем позивачу на оплату ним послуг з оформлення і видачі дозволів ЄКМТ.

За своєю правовою природою виставлений рахунок-фактура по суті є пропозицією щодо укладення договору про надання узгоджених послуг.

Але такий правочин не відбувся, а договір не укладався, т.я. позивач відмовився від такої пропозиції, що не заперечується ним при заявленні позову.

Таким чином встановлення господарських відносин між сторонами не відбулось, що свідчить про недоведеність позивачем позову та підтверджує те, що з боку відповідача не відбулось порушення господарської компетенції при відмові позивачу в видачі йому спірних дозволів на визначених ним умовах, тобто без укладення договору та безкоштовно.

Відповідно з приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені судом першої та апеляційної інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд.

На підставі  викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 14.03.07 та постанову Київського апеляційного господарського суду   від 18.09.07 у справі № 8/54 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий, суддя                                                                   Н.Кочерова

Судді                                                                                                    В.Рибак

                                                                                                   М.Черкащенко