Справа № 22-ц-1434/2011 Головуючий у I інстанції –Жук М.І.
Категорія –цивільна Доповідач - Демченко Л. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2011 року
20 червня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіДемченко Л.М.,
суддів:Квача М.О., Лазоренка М.І.,
при секретарі:Зіньковець О.О.,
за участю:представника відповідача ОСОБА_5,
представника позивача Скорика В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк” до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по договору кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки,
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2011 року і винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуваним заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАБ „Банк „Демарк” заборгованість за договором кредиту в розмірі 2142956 грн. 42 коп. та судові витрати, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ПАТ „Банк „Демарк” реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса від 07 листопада 2008 року, який є дійсним і не скасований.
Також апелянт зазначає, що 17 листопада 2008 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за виконанням виконавчого напису № 4079, а тому вважає, що ПАТ „Банк „Демарк” реалізував своє право на захист шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 16 січня 2008 року між ПАТ „Банк „Демарк” та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 32, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 1050000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 31 липня 2008 року (а.с. 6-10).
На час пред’явлення позову відповідачем не виконані зобов’язання за вказаним кредитним договором на загальну суму 2142956 грн. 42 коп., що свідчить про порушення ОСОБА_7 взятих на себе зобов’язань.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
ОСОБА_7 порушив умови кредитного договору, оскільки, взявши на себе зобов’язання по поверненню кредитних коштів та відсотків у встановлені строки, не виконав їх, чим порушив також і ст.ст. 526, 1048, 1050, 1054 ЦК України, і тому згідно положень діючого закону, він вважається таким, що порушив зобов’язання, в результаті чого настали відповідні правові наслідки.
Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості за кредитом, наданому ОСОБА_7, складає 2142956 грн. 42 коп., з яких: прострочений кредит – 1050000 грн., прострочені відсотки за період з 01.09.2008 року по 30.06.2010 року – 489566 грн. 67 коп., нараховані відсотки за період з 01.07.2010 року по 16.08.2010 року – 35641 грн. 66 коп., пеня по кредиту – 469522 грн. 60 коп., пеня по відсоткам – 97595 грн. 49 коп., штраф – 630 грн. (а.с. 5).
Отже, з огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ПАТ „Банк „Демарк”, стягнувши на його користь з боржника суму заборгованості по невиплаченим кредитним коштам та відсотки.
На виконання зобов’язання по поверненню кредиту між сторонами 17 січня 2008 року був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12-14).
Згідно умов іпотечного договору, укладеного між сторонами, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про іпотеку” у разі порушення іпотекодавцем обов”язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов”язання, а в разі невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 35 Закону „Про іпотеку” передбачено, що у разі порушення основного зобов”язання та /або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавця та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення не менш як у тридцяти денний строк. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов”язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Оскільки позивач недотримався процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема письмової вимоги відповідачу про усунення порушеного взятого зобов”язання шляхом сплати суми кредиту, нарахованих відсотків за користування коштами не надсилав, в позові не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності виконавчого напису нотаріуса, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, тобто саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пеню за несвоєчасну сплату кредиту.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом, оскільки, як з’ясувалось в судовому засіданні апеляційного суду постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 4079 від 07.11.2008 року скасована Чернігівським окружним адміністративним судом, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 19 Закону України « Про виконавче провадження»
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2011 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: