РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"20" вересня 2006 р. |
Справа № 12/211-3179 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Скрипчук О.С.
розглянув справу
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача: Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, м. Тернопіль
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство „Ватра”,м.Тернопіль
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2 -адвокат, довіреність НОМЕР_1 від 11.08.2006р.
відповідача:
третьої особи:
Суть справи:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,АДРЕСА_1, надалі позивач, звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, м.Тернопіль, надалі відповідач, та до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відкритого акціонерного товариства "Ватра", м.Тернопіль про визнання права власності на будівлю.
Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на договір НОМЕР_2., договір НОМЕР_3., квитанцію НОМЕР_4, акт прийому передачі аргону від 14.06.2003р., технічний паспорт приміщення складу аргону від 08.02.2005р., журнал підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, характеристику будівель і споруд, лист НОМЕР_5., інші матеріали.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримує.
Відповідач по справі у листі НОМЕР_6 повідомляє суд, що в реєстрації права власності на склад аргону, що знаходиться в АДРЕСА_2, підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки згідно пункту 3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮ України від 07.02.2002р. №7/5 на даний об'єкт не проведено первинної реєстрації прав власності. Також просить суд розглядати справу без участі уповноваженого представника.
Третя особа - ВАТ „Ватра” проти позову не заперечує і просить розглядати спір без участі представника.
Разом з тим, позивач по справі в порядку ст. 22 ГПК України подав суду клопотання про уточнення позовних вимог від 06.09.2006р., згідно якого просить суд визнати право власності на придбаний 04.06.2003р. на підставі договору купівлі-продажу склад аргону площею 40 кв.м.
Суд приймає клопотання про уточнення позовних вимог як таке, що подане відповідно до вимог чинного законодавства, та прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб не порушує.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено.
04 червня 2003 року між ВАТ „Ватра”, продавець, та приватним підприємцем ОСОБА_1, покупець, був укладений договір НОМЕР_2, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю склад аргону, загальною площею 40 кв.м., що знаходиться на території В.Гаєвської сільської ради та прилеглу ділянку, площею 525 кв.м., а покупець зобов'язується прийняти зазначений об'єкт і сплатити ціну на умовах та порядку, що передбачені даним договором.
Сторони погодили вартість об'єкту в сумі 14861 грн., кошти які покупець повинен сплати протягом 10 днів з моменту підписання даного договору.
Протягом п'яти днів з моменту отримання коштів продавець зобов'язаний передати об'єкт згідно акту приймання-передачі. Право власності на об'єкт переходить до покупця -приватного підприємця з моменту оплати.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, засвідчений печатками сторін та нотаріально посвідчений.
Позивачем по справі долучено до матеріалів справи квитанцію НОМЕР_4., яка підтверджує факт оплати по договору за об'єкт, акт прийому-передачі складу аргону від 14.06.2003р. підписаний та засвідчений уповноваженнями представниками сторін по договору, а також технічний паспорт на приміщення складу аргону станом на 08.02.2005р.
Оцінивши зібрані по справі матеріали, дослідивши норми чинного законодавства суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Нормами Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахування особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема з угод, передбачених законом.
Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом прядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Як підтверджується матеріалами справи між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ „Ватра” був укладений договір купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, а саме акт приймання-передачі та квитанція про сплату коштів сторони по договору свої зобов'язання виконали належним чином.
Разом з тим, на виконання ухвали суду від 16.08.2006р. ВАТ „Ватра” підтвердило належними доказами, що на підставі договору купівлі-продажу НОМЕР_2 від 04.06.2006р. вартість проданого об'єкту становила 14861 грн., а згідно балансу ВАТ „Ватра” вартість основних засобів на кінець 2003 року становила 43194 грн.
Зазначені докази підтверджують, що станом на момент укладення договору вартість об'єкта продажу становила менше 5 відсотків вартості активів підприємства. Що кореспондується з положеннями Статуту ВАТ «Ватра».
Так, відповідно до п.п. 8.4.4 п. 8 Статуту ВАТ „Ватра”, затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів від 28.03.2003р. та зареєстрованого Управлінням в справах торгівлі, побуту та реєстрації -голова правління одноособово укладає угоди (договори, контракти) та приймає інші рішення щодо майна та коштів Товариства, якщо вартість майна або послуг, що є її (їх) предметом, становить до 5 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності. Також зазначає, що акт введення в експлуатацію вказаного об'єкту втрачено.
Таким чином, судом встановлено, що повноваження голови правління на укладення договору купівлі-продажу чітко визначенні положеннями статуту та вимогам законодавства не заперечують.
За нормами чинного законодавства, а саме статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовами договору НОМЕР_2. встановлено, що право власності на об'єкт переходить до покупця з моменту повної оплати об'єкту. Так як підприємцем здійснена оплата відповідно до умов договору, а саме 04.06.2003р., тому слід вважати, що право власності на склад аргону, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2у площею 40 кв.м. виникло після оплати підприємцем всієї суми коштів.
Разом з тим, суд вважає правомірною, відмову Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації у реєстрації права власності з посиланням на п.п. 3.3 п. 3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, оскільки позивачем не надано останньому правовстановлюючих документів на склад попереднього власника -ВАТ „Ватра”.
Підтверджувати наявність у позивача права власності на майно можуть правовстановлюючі документи, перелік яких визначений „Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно”, що затверджено наказом МЮ України №715 від 07.02.2002р., вимоги якого застосовує бюро технічної інвентаризації при здійсненні реєстрації права власності.
Одним із правовстановлюючих документів відповідно до Положення можуть бути договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що підприємець ОСОБА_1 правомірно звернулася до суду з позовом про визнання права власності, а тому позов підлягає до задоволення.
Державне мито та інші судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Відповідно до статті 47 Господарського процесуального Кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
Згідно ст. 8 Декрету КМУ „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Як встановлено Декретом із позовних заяв немайнового характеру розмір державного мита складає 85 грн.
Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви квитанцію НОМЕР_8 про сплату державного мита в сумі 180 грн. А тому, сума державного мита в розмірі 95 грн. підлягає поверненню як надміру сплачене.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за приватним підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1ідент.номер НОМЕР_10, право власності на будівлю складу аргону площею 40 кв. м. за адресою АДРЕСА_2, що було предметом договору НОМЕР_2.
3. Повернути з державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_10, р/р НОМЕР_11 в БВ №1 Філія ТЦВ ПІБ м.Тернопіль, МФО 338426, - 95 грн. державного мита, сплаченого згідно квитанції НОМЕР_8 як надміру сплачене.
4. Видати довідку.
Суддя О.С. Скрипчук