Справа 22ц-1162,   2007р.

Категорія: 5

Головуючий в 1 інстанції

Колєсніченко Г.Є.

Доповідач Цуканова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

2007 року травня місяця ЗО дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого  Цуканової І.В. Суддів: Полікарпової О.М.   ,   Капітан І.А. при секретарі Літвіновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Херсонської міської ради на заочне рішення Суворовського районного суду м.    Херсона від 26 січня 2007 року по справі

за позовом.  

ОСОБА_1

ОСОБА_2

до Херсонської міської ради

про визнання права власності на нерухоме майно,   -

встановила:

В грудні 2006 року позивачі звернулися до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно,   а саме: промисловий склад з офісними приміщеннями,   що знаходиться за адресою м.    Херсон вул.    Карбишева (далі склад),   посилаючись на те,   що їм в рівних частках належить нежиле приміщення склопункту №12 загальною площею 311,  2м2 (далі склопункт),   розташоване за вказаною адресою на земельній ділянці площею 0,  0362га.

За договором підряду ПП «Регіональний центр СТК» здійснив реконструкцію приміщення складу,   проте в порушення своїх зобов'язань дозвільні документи на реконструкцію не оформив,   у зв'язку з чим вони,   позивачі,   просять визнати за ними право власності на склад,   як на майно,   самочинно збудоване на земельній ділянці,   наданій їм під уже збудоване нерухоме майно.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м.    Херсона від 26.01.2007 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1. та ОСОБА_2. право власності в рівних долях на нерухоме майно,   а саме,   на промисловий склад з офісними приміщеннями загальною площею 311,  2м2,   площею забудівлі 346,  7м2,   що знаходиться за адресою м.    Херсон вул.    Карбишева.

Ухвалою того ж суду від 06.03.2007 року заяву Херсонської міської ради (далі рада) про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

2

Не погоджуючись з рішенням суду,  Рада в апеляційній  скарзі просила рішення суду скасувати і ухвалити нове про   відмову у задоволенні позовних вимог,  посилаючись на неповне

з'ясування: судом обставин,  що мають значення для справи,  недоведеність     обставин,      які        суд     вважав     встановленими,  порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Письмових    заперечень    на    апеляційну    скаргу    не надійшло. Заслухавши доповідача,  осіб,  що з'явилися в судове засідання,  перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог,  заявлених в суді першої інстанції,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи видно,  ЩО згідно договору дарування від 17.08.2006 року ОСОБА_1,  на праві власності належить 50/100 частин склопункту /а.с. 9/. Відповідно до свідоцтва про право власності від 22.03.2000р. ОСОБА_2. на праві власності належить 50/100 частин того ж склопункту /а.с.  11/. Постановляючи рішення,  суд виходив з того,  що відповідні органи дали попередню згоду на відведення позивачами в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 728м2 під існуючу будівлю склопункту і можливість реконструкції цього склопункту під складські та офісні приміщення згідно з проектною документацією /а.с. б, 7/,  згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.12.2006 року склад повністю завершено будівництвом,  він відповідає санітарно -технічним та протипожежним нормам /а.с. 27-37/. Оскільки самочинно збудований позивачами склад не порушує права інших осіб,  то суд визнав право власності на нього за позивачами. Проте,  з таким висновком суду погодитися неможливо,  оскільки він не відповідає обставинам справи і судом неправильно застосовано норми матеріального права. Так,  згідно ч.5  ст. 376 ЦПК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно,  яке самочинно збудоване на ній,  якщо це не порушує права інших осіб. Позивачі не надали доказів тій обставині,  що вони є власниками (користувачами) земельної ділянки; суд при ухваленні рішення на наявність у них такого права не послався.  Посилання представника позивачів при розгляді справи апеляційним судом на договір оренди земельної ділянки від 28.01.2002 року як на доказ правомірності користування з боку позивачів земельною ділянкою площею 0, 0362га під розміщення склопункту до уваги не приймаються,  оскільки договір укладався до 01.08.2006 року,  орендарем по ньому виступили приватний підприємець ОСОБА_3. та приватний підприємець ОСОБА_2, ,  в той час як позивачами по справі є фізичні особиОСОБА_1. Та ОСОБА_2. /а.с. 39-40/.

За таких обставин вимоги позивачів є незаконними,  необгрунтованими і не підлягаючими задоволенню. Відповідно,  рішення суду слід скасувати,  ухвалити нове,  яким позивачам в задоволенні позову відмовити.

3

Керуючись  ст.  ст.  303, 307, 309, 316 ЦПК України,  колегія суддів,

ВИРІШИЛА   :

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.  Херсона від 26 січня 2007 року скасувати,  ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_1,  ОСОБА_2 у визнанні права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення,  розташоване за адресою м.  Херсон вул.  Карбишева.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення,  може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.