Справа № 2- 629 / 11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          14 червня 2011 року                                                  місто  Харків

          Червонозаводський районний суд міста Харкова в складі:

          головуючого судді - Шуліка Ю.В.

          при секретарі –Стригун С.В.

          за участю представників сторін адвокатів –ОСОБА_1,

                                                                                             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за  позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-і особи: Служба у справах дітей Московського району м. Харкова,  Служба у справах дітей Дзержинського району м. Харкова, про визначення місця проживання  малолітньої дитини,  за зустрічним позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_3, 3-і особи: Служба у справах дітей Московського району м. Харкова,  Служба у справах дітей Дзержинського району м. Харкова, про визначення місцяпроживання  малолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

          Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому  просив визначити місце проживання його  малолітнього сина  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що  з березня 2007 року він знаходився у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою по справі ОСОБА_6 19 січня 2010 року у них народився син ОСОБА_7.  Відповідачка не виконувала належним чином свої батьківські обов»язки, а саме не годувала дитину материнським  молоком,  не користувалась спеціалізованою дитячою кухнею, ігнорувала медичні рекомендації, постійно порушувала графік проведення щеплень, створила біля дитини нервозну обстановку. 7 серпня 2010 року відповідачка пішла від нього та забрала дитину.  Позивач посилається на те, що ОСОБА_4 не має належних умов для виховання дитини,  під час перебування  сина з матір»ю, дитина схудла, стала не активною. ОСОБА_4 є хворою людиною, витрачає багато грошей на ліки, вона та її мати,  у якої відповідачка  з дитиною проживають,  мають дурні звички, курять в квартирі, не прибирають, проживають у антисанітарних умовах. Він має все для виховання дитини: декілька квартир, дачу,  огород для вирощування якісної продукції,  власне підприємство та значно вищі  прибутки ніж відповідачка, яка також не має власного житла. Позивач посилається на те, що має досвід по вихованню дітей, оскільки  сам виховує сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_3, його представник, підтримали  дані позовні вимоги, просили їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

          Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги ОСОБА_3, звернулась до суду з зустрічним позовом про визначення місця проживання її сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, з нею. ОСОБА_4  вказала, що спільне життя з відповідачем не склалось, тому вона  пішла від нього разом з дитиною.  ОСОБА_3 протягом місяця відвідував дитину, вона не перешкоджала їх спілкуванню, але 18.09.2010 року під час прогулянки ОСОБА_3 без її дозволу викрав дитину, відвіз  його до себе,  тривалий час не допускав до сина її та лікарів, незважаючи на те, що дитина хворіла. Дитина  знаходилась під наглядом  сторонньої особи - няні, т.я. ОСОБА_3 працює. Побачивши реальну  загрозу життю дитини, вона без домовленості з ОСОБА_3 забрала у няні  сина, який до тепер знаходиться з нею.  ОСОБА_4 вважає, що її  малолітній син повинен проживати з нею, оскільки вона є працездатною та дієздатною особою, позитивно характеризується, не має тяжких захворювань та  поганих звичок,  має достатні заробітки та постійне  місце проживання, проживає разом з матір»ю, яка допомагає їй у догляді за сином.

          Представник ОСОБА_4  підтримала позовні вимоги останньої, просила їх задовольнити.

          Представник 3-ї особи, Служби у справах дітей Московського району м. Харкова, в судовому засіданні  підтримав позовні  вимоги ОСОБА_4, пояснив, що, виходячи з інтересів дитини,  Служба вважає за необхідне визначити  місце проживання з матір»ю.

          Представник 3-ї особи, Служби у справах дітей  Дзержинського району м. Харкова, до судового засідання не з»явився, про час розгляду справи сповіщався неодноразово належним чином.

          Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши сторони, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_3, зустрічний позов ОСОБА_4 вважає таким, що  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Під час судового розгляду встановлено, що сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квітня 2007 року  по 7.08.2010 року проживали у фактичних шлюбних відносинах.  19 січня 2010 року у них народився син ОСОБА_18, що підтверджується копією свідоцтва про народження ( а.с. т. 1 а.с. 9).

          Оскільки спільне життя сторін не склалось, 7.08.2010 року ОСОБА_4  разом з дитиною пішла проживати до матері.  Батько  дитини навіщав сина, ОСОБА_4 не перешкоджала  йому приймати участь у його вихованні.  18.09.2010 року ОСОБА_3 без дозволу  матері  перевіз малолітнього сина до себе, куди не допускав  мати дитини. Під час перебування дитини у батька, коли той знаходився на роботі, за  дитиною доглядала няня,  що не  оспорював в судовому засіданні сам ОСОБА_3

          8.11.2010 року без домовленості зі ОСОБА_3,  під час прогулянки няні з дитиною, ОСОБА_4 забрала  сина до себе. З того часу до тепер ОСОБА_4 з малолітнім сином проживає та зареєстрована у  квартирі своєї матері №  40 по вул.. Світлій, 43 у м. Харкові.  Дана квартира є ізольованою, двохкімнатною  квартирою, з усіма  комунальними зручностями. В квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_4 з малолітнім сином та її мати – власник квартири. Викладене підтверджується копією паспорта відповідачки з відміткою про реєстрацію ( т.1,а.с. 101), довідкою ОСБ «Ялинка» (т.1,а.с. 103,  т. 2 а.с. 172), документами про право власності на дану квартиру ( т. 1, а.с. 104-105).

          Відповідно до акту обстеження житлово-побутвих умов (  т. 1 а.с. 108)  вказана квартира знаходиться в задовільному стані, в великій кімнаті робиться ремонт, кухня відремонтована, для дитини виділена окрема кімната, де є ліжко, шафа з речами дитини та іграшками.

          З наданих суду довідок та трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що вона працює у ТОВ «СИЄС КОНСАЛТИНГ» у якості економіста, заробітна плата складає 2850 грн. (  т. 1 а.с. 109-111),  режим роботи  надомний з відвідуванням міста роботи  в офісі компанії по понеділкам з 9-30 год. до 13-30 год. ( т. 1 а.с. 178-180).

Від продажу квартири, яка знаходилась у власності ОСОБА_4 и ОСОБА_19 ( т. 1 а.с. 112) вони отримали грошові кошти в сумі 52996 грн., які, як пояснила відповідачка, також використовуються ними для потреб  їх сім»ї, у тому числі на  потреби  малолітнього сина.

          Мати відповідачки, ОСОБА_20,  допомагає дочці доглядати дитину, надає їй як фізичну, так й матеріальну допомогу, т.я. отримує пенсію та заробітну плату ( т. 1 а.с. 121-123).

          За даними  міської дитячої поліклініки № 14 та  поліклініки № 13 ( т. 1 а.с. 117, 185), дитина ОСОБА_3 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, наблюдався у поліклініці з народження, хлопчик здоров,  догляд за дитиною здійснює мати, регулярно відвідує поліклініку, виконує рекомендації лікаря по догляду та  годуванню.  

          Як за місцем роботи, так й за місцем проживання  ОСОБА_4 характеризується  добре.

          Службою у справах дітей  Московського району м. Харкова  було розглянуто питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_7, відповідно до висновків, враховуючи  умови проживання, матеріального забезпечення мати та батька дитини, інші дані, які характеризують  особу кожного, прийшла до висновку про доцільність визначити місце проживання дитини з матір»ю ОСОБА_4, що на даний час відповідає інтересам дитини (  т. 2 а.с. 175-177).

          Вищенаведене також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_21, які пояснили, що ОСОБА_4  є турботливою матір»ю, яка створила всі умови для виховання дитини. В  квартирі, в якій ОСОБА_4 проживає з  сином та матір»ю , охайна, прибрана, для дитини відведена та облаштована кімната, їх сім»я не має  не достатку у матеріальному забезпеченні, позивачка та її мати працюють та забезпечують все необхідне для дитини, не перешкоджають спілкуванню дитини з батьком, коли той приходить.

          Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що у якості медичної сестри  спостерігала за малолітнім ОСОБА_3 ОСОБА_7 з народження. З боку матері   було забезпечено належний догляд, годування. Мати виконувала  всі призначення лікарів, приводила сина для оглядів. Свідок пояснила, що раніше також  спостерігала  й старшого сина  позивача ОСОБА_8,  але самого батька ніколи не бачила, т.я. він працював,  дитиною займалась якась жінка, оскільки мати  даного хлопчика з ними не проживала.

          Свідок ОСОБА_22 пояснила, що з 17.10.2010 року по 3.11.2010 року з 8 до 18 години щодня у якості няні знаходилась з малолітнім ОСОБА_7, коли він проживав з батьком. ОСОБА_3 не мав можливості займатись сином, т.я. працював.

          Відповідно до ст.. 141 Сімейного Кодексу України, мати та батько  мають рівні права та обо»язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

          Судом також встановлено, що батько дитини ОСОБА_3  зареєстрований у однокімнатній квартирі № 62 по пр.. Перемоги 65 у м. Харкові ( т. 1 а.с. 11),  але фактично проживає у чотирьохкімнатній  квартирі АДРЕСА_1. Крім даних квартир ОСОБА_3 має у власності  житловий будинок у Вівчанському районі, Харківської області, земельну ділянку, працює, є власником фірми  ПП «Сфера», де отримує заробітну плату у розмірі 8000 грн., а також додаткові доходи  від  передачі в оренду оргтехніки ( т. 2 а.с.  131), квартири,  має дачний будинок та огород ( т.  2 а.с. 106-107), де вирощує овочі та фрукти.

          Поряд з цим,  ОСОБА_3 не заперечував в судовому засіданні, що вказані квартири знаходяться  під заставою  банків, що також підтверджується  наданими суду витягами  з реєстру заборон ( т. 1 а.с. 164-165).

          З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3  вже самостійно  виховує  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

          Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 –сестра позивача, ОСОБА_23- батько позивача,  характеризують ОСОБА_3, як  турботливого батька, який самостійно виховував сина, привіваючи  хлопчикові  позитивні якості, добре відношення до навчання,  спорту.

          Свідок ОСОБА_14, крім того, пояснила, що є професійним викладачем, може допомагати братові у вихованні  сина ОСОБА_7. Але, при цьому, даний свідок вказала, що дотепер не надавала такої допомоги й у той час, коли  малолітній ОСОБА_7 проживав разом з батьком, т.я. проживає далеко від брата, працює та має свою родину.

          Свідок ОСОБА_17 в суді дала пояснення про те, що знайома з ОСОБА_3 на протязі 20 років, підтримує з ним дружні відносини. За цей час  він проживав з п’ятьма жінками, як у зареєстрованому  так й у цивільному шлюбі і ніколи  не був задоволений ними, як правило  вони розходились  через його деспотичний характер, оскільки  позивач на перше місце ставить матеріальне благополуччя, а не відносини між людьми.  ОСОБА_3 дуже власна людина, не виносить, коли його не слухаються, любить своїх дітей, але у  багатьох випадках необґрунтовано жорстко відноситься до  їх виховання, часом без урахування їх віку.  При цьому він акуратний, в квартирі підтримує порядок.  

          Під час вирішення питання щодо місця проживання  малолітньої дитини, суд враховує ставлення батьків до виконання своїх  батьківських  обов»язків,  особистої прихильності дитини до кожного з них,  вік дитини, стан здоров»я та інші обставини, що мають істотне значення.

          Декларація прав дитини від 20 листопада 1956 року містить принцип :, за яким дитина може бути розлучена з матір»ю лише у винятковій ситуації, тобто перевага надається матері.

          Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила, що дитина не повинна  розлучатись з батьком всупереч їх бажанню, за винятком  випадків, коли таке розлучення необхідне  в найкращих інтересах дитини.

          Судом встановлено, що позивачеві, як батькові дитини,  органами опіки та піклування встановлений час спілкування з дитиною, ОСОБА_4 не перешкоджає тому, що підтверджується  поясненнями сторін та свідків, а також фотографіями наданими самім ОСОБА_3, які свідчать про  відвідування  ним сина за місцем проживання ОСОБА_4 ( т. 2 а.с. 164-165).

          Як зазначено у п. 24 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю України»від 12.06.1998 року, суд при вирішення спору про місце проживання дитини має врахувати те, хто із батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, можливість створення належних умов до виховання дитини.

          При цьому, кращі матеріально-побутові умови життя  одного з батьків не можуть бути самодостатньою підставою для передання йому дитини.

          Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що  місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, слід визначити з матір»ю ОСОБА_4 за місцем її  постійного проживання.

          Доводи позивача ОСОБА_24 про тяжку хворобу ОСОБА_4, витрачання  багатої кількості доходу на ліки, наявність поганих звичок ( паління в квартирі при дитині), недостатнє та не якісне  годування дитини тощо,  під час судового засідання не доведені.

          Суд не може прийняти до уваги висновки  лікаря-педіатра ОСОБА_25 ( т. 2 а.с. 12-14) про стан малолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_7 та відношення матері до нього, оскільки даний фахівець не оглядав дитину, з матір»ю, з якою проживає дитина,  не спілкувався,  зробив свій висновок  тільки на підставі ксерокопії амбулаторної карти дитини. Вказаний висновок  фахівця суперечить  відомостям з цього питання, наданим дитячими поліклініками, на які суд посилається вище.

          Посилання ОСОБА_3 про  те, що тільки при проживанні дитини з ним, він буде забезпечений матеріально, житлом у майбутньому у вигляді вище перелічених квартир, якісними продуктами, житловою площею у вигляді вище перелічених квартир,  є не обґрунтованими. На думку суду, при проживання дитини з матір»ю, ОСОБА_3,як батькові  дитини, нічого не перешкоджає  утримувати свого сина та допомагати  йому на свій розсуд, забезечити його нерухомістю та іншим, що він буде вважати необхідним.

          На  підставі викладеного й керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.ст. 161 Сімейного Кодексу України,  ст.. 6 Декларації прав дитини, районний суд,-

В И Р І Ш И В :

          В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-і особи: Служба у справах дітей Московського району м. Харкова,  Служба у справах дітей Дзержинського району м. Харкова, про визначення місця проживання  малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_3 – відмовити.

          Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити. Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, з матір’ю  ОСОБА_4  за місцем її проживання.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суд Харківської області через районний суд шляхом подачі  апеляційної скарги протягом 10 днів після оголошення рішення.

          СУДДЯ                                                                            Ю.В.ШУЛІКА

          14.06.2011