Справа № 1-262\07

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25. 06 .2007 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді - Воронцової С.В., при секретарі - Ничипоренко М.В., Остапенко О.В., за участю прокурора - Левченка А.В., захисника - ОСОБА_1, потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернігові справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українця, громадянина України, уродженця міста Новгород-Сіверський Чернігівської області, з вищою освітою , одруженого , працюючого вантажником в СПД ОСОБА_5, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1,

в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.296 ч.1, 342 ч.2,345 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2007 року близько 22 години ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, знаходився в дворі будинку АДРЕСА_2, та грубо порушуючи громадський порядок із хуліганських мотивів штовхнув в спину ОСОБА_3.

З метою припинити протиправні дії ОСОБА_4, ОСОБА_3 зайшов до своєї квартири вказаного будинку, покликав на допомогу свого сина дільничного інспектора Деснянського відділення міліції Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_2. В зв»язку з чим ОСОБА_2, перебуваючи в форменному одязі співробітника міліції , разом з ОСОБА_3 вийшов в двір зазначеного будинку ,пред»явив ОСОБА_4 своє службове посвідчення працівника міліції та почав вимагати припинити хуліганські дії.

 

Не реагуючи на зауваження та вимоги дільничного інспектора міліції, ОСОБА_4 наніс йому удар кулаком в обличчя. Після цього ОСОБА_4 наніс удар ліктем в живіт ОСОБА_3, який знаходився поряд та намагався стримати правопорушника, спричинивши останьому тілесні ушкодження в вигляді перелому 9-го ребра по лопатковій лінії без зміщення , уламкового перелому голівки 2 п»ясткової кістки правої кисті зі зміщенням, котрі як в сукупності так і кожне окремо відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

В той час коли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тримали ОСОБА_4 чекаючи приїзду наряду міліції , останній намагався вирватись від них , штовхався руками чим чинив опір.

Продовжуючи свої злочинні дії , ОСОБА_4 виражаючись брутальною лайкою ображаючи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , наніс удар рукою в обличчя а потім в різні частини тіла ОСОБА_2 , спричинивши останьому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми , струсу головного мозку, синця на нижній повіці правого ока, забитої рани нижньої губи зліва, синця на правій ступні, котрі відносяться до легких тілесних ушкоджень та легких тілесних ушкодженнь що спричинили короткочасний розлад здоров»я.

Підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винним частково по пред»явленому обвинуваченню за ст.ст.296 ч. 1,342 ч.2,345 ч.2 КК України та показав що 22.02.2007 року разом з знайомими святкував переддень захисника Вітчизни,що мав бути 23 лютого, вони вживали спиртні напої, йому стало погано, і знайома ОСОБА_6 зателефонувала його родині . Прийшла мати разом з тіткою, яка на той час гостювала в неї.Вони пішли на вул.Рокосовського, він хоті палити, вони проходили повз буд.26 по вул.Доценка, він звернувся з цим прохання до ОСОБА_3, який тим часом проходив там з дружиною, однак цигарки він не дав та образив його, на тому вони розійшлись.Після того як вони зайшли в свій під»їзд, він ні нікого не чіпав, громадський порядок не порушував , а знаходився разом з свою матір»ю та тіткою. Його мати хотіла аби він ішов ночувати до неї, він відмовлявся, вона його вмовляла та тягнула з собою, він виривався в результаті чого йому вдалось від неї втікти , він пішов тією дорогою що повертався додому , де побачив потерпілих та двох жінок. Між першим та другим конфліктом пройшло близько 5-10 хвилин. Він попросив цигарку, коли стояв палив , до нього підійшов ОСОБА_3 та вдарив його в обличчя та в груди , при цьому розбив мобільний телефон, після чого підійшов ОСОБА_2 між ними виникла бійка, подальші події пам»ятає погано.В якому одязі був ОСОБА_2 не пам»ятає ,бо було погано видно , посвідчення він йому не пред»являв, заперечує що наносив будь-які удари ОСОБА_3, стверджував що відмахувався від нього. В ході бійки наніс декілька ударів ОСОБА_2, якби знав що той співробітник міліції, то такого б не сталося, до співробітників міліції відноситься нормально, під час бійки не знав що потерпілі родичі. Позовні вимоги потерпілих визнає частково, вважає що сума заявленого позову про відшкодування моральної шкоди завищена, він пропонував потерпілим добровільно відшкодувати заподіяну шкоду але вони відмовились.

 

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 22.02.2007 року він разом з ОСОБА_7 повертався з вул. Одинцова , попрощались на розі будинку №22. Додому повернувся близько 22 години , став роздягатись, в цей час почув крики з вулиці, до квартири зайшли його батьки, та сказали що на них хотіли напасти , чоловік намагався вирвати сумку, він як був в форменному одязі так і вийшов на вулицю, за ним пішли батьки, дружині сказав викликати міліцію. Мати просила його не виходити на вулицю, однак він як співробітник міліції вважав своїм обов"язком попередити правопорушення. На вулиці біля болерної побачив чоловіка ,підійшов до нього ,представися співробітником міліції та показав службове посвідчення, повідомив що поруч знаходяться його батьки, після чого отримав удар в обличчя під око, після він схопив ОСОБА_4 за капюшон куртки та притягнув до себе та став утримувати, дружину попросив щоб принесла мобільний телефон, з якого зателефонував дільничному ОСОБА_7 , він сказав чекати наряд міліції.ОСОБА_4 став вириватись , йому на допомогу прийшов батько , він вдарив його наотмаш, від чого батько впав, а підсудний став відбиватись руками та ногами, він його притиснув до землі, останій став скаржитись , що в нього болять коліна, він його підняв , після чого той став погрожувати звільненням з міліції та розправою, став телефонувати з свого телефону , але він в нього не працював і він кинув ним об лід. Після чого підійшов старший дільничний ОСОБА_7 та під"їхав наряд спецпідрозділу "Беркут" які доставили їх до відділення міліції. Він та його батько ОСОБА_3, ОСОБА_3 ударів не наносили, до спричинення останьому тілесних ушкоджень відношення не мають. Зазначив що злочином йому були заподіяні тілесні ушкодження з приводу чого він знаходився на лікуванні, заявив позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Підтвердив що підсудний мав бажання відшкодувати їм заподіяну злочином шкоду але вони відмовились.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що 22.02.2007 року він разом з дружиною повертались додому , біля будинку побачили двох жінок і чоловіка, якого жінки намагались утримати, він був без куртки, коли він їх побачив то підійшов попросити цигарку, він підштовхну свою дружину аби йшла в під»їзд, у чоловіка координація руху була порушена і він зачіпив дружину. Стверджував що невідомі жінки просили викликати міліцію. Коли вони зайшли в квартиру то він сказав сину щоб той вийшов, дружина їх не пускала.Хлилин через п»ять вони разом вийши на вулицю , ОСОБА_2 пред»явив своє посвідчення , після чого ОСОБА_4 вдарив його. Він схопив ОСОБА_4 за рукав щоб придержати , але відбувся удар по нозі, він хотів вдарити його але останій його випередив та ударив його правою рукою та коліном , а під час падіння вдарив його ліктем в бік, чим заподіяв тілесні ушкодження. В цей час ОСОБА_2 утримував підсудного ,він був нагнутий та відмахувався. В той час коли ОСОБА_2 утримував ОСОБА_4, він просився встати поскільки було холодно, коли вони його підняли , він став вириватись та погрожувати, після чого прийшов знайомий сина та під»їхали співробітники спецпідрозділу «Беркут». Його погрози сприймав як п»яну розмову, вони були спрямовані на майбутні розборки.

 

Заперечував що спричинив підсудному тілесні ушкодження.В ході конфлікту ОСОБА_4 розбив свій мобільний телефон. Вважає що якби вони не вийшли на вулицю то ніякого інциденту не було. В даний час вибачив підсудному.З приводу заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди заявив та підтримав позов про її відшкодування.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав , що знаходився вдома коли йому зателефонуав ОСОБА_2 та сказав що напали на його батьків і що йому була потрібна допомога, після чого він повідомив чергового та викликав наряд а сам знаходячись в цивільному одязі підійшов до будинку, де близько 20 метрів від нього побачив ОСОБА_2, який був в формі, на якій бачив пятна крові, на руках ОСОБА_4 була кров, він був в стані алкогольного сп"яніння , висловлював брутальну лайку.Через хвилин п"ять під"їхав наряд спецпідрозділу "Беркут" та доставив потерпілого і ОСОБА_4 до міліції. Батько ОСОБА_2 скаржився на біль в руці та ребрах, говорив що ОСОБА_4 їм погрожував.

Свідок ОСОБА_8 показала що 22.02.2007 року близько 22 години вона з чоловіком ОСОБА_3 повертались з ДК "Хіміки" додому, вийшли з маршрутного автобуса №101 та почули крики, підійшовши до будинку ,побачили двох жінок та чоловіка, які вмовляли останнього. Коли вони підходили ближче, ОСОБА_4 попросив закурити, чоловік йому відмовив, після чого він штовхнув його в плече, після чого вона схопила його за руку і потягнула додому в цей час жінка , як потім вияснилось мати підсудного попросила викликати міліцію.Від удару в плече тілесних ушкоджень не було. Вдома вони повідомили сину про вказані обставини та сказали що жінка просить викликати міліцію.Після чого син ОСОБА_2, її чоловік та вона вийшли на вулицю , жінок вже небуло, ОСОБА_2 пред"явив своє посвідчення та спитав хто він такий, на що ОСОБА_4 став кричати та лаятись ,схопив сина за одяг , але він поклал його на землю , потім впали всі на землю в цей час ОСОБА_3 також впав з ними на руку, невістка ОСОБА_9 викликала співробітників міліції . Потім ОСОБА_4 попросив дозволу піднятись , коли встав запалив цигарку , потім дістав свій мобільний телефон та кинув ним об лід , від чого він розбився, після чого наніс сину удар, і той знову поклав його на землю та тримав до приїзду співробітників міліції, той знаходячись в нагнутому до низу положенні їм погрожував.. Вважає що якби вони не вийшли на вулицю то ніякого інциденту не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала що підсудний є її сином, 22.02.2007 року їй зателефонувала онука та сказала що батьку погано, вона з сестрою пішла його забирати з гостей, по дорозі в нього почалась блювота, він хотів палити, коли проходили поблизу 12 школи побачили чоловіка та жінку , син підійшов до них та попросив запалити, ОСОБА_3 не дав, та став разом з дружиною його сварити та ображати, та підштовхував її аби бистріше йшла додому. Вона вмовляла сина йти до неї ночувати але він відмовлявся, після чого вона провела сестру додому а сама повернулась, біля трансформаторної будки побачила невідомих осіб та сина який просив щоб його відпустили , серед чоловіків які там знаходились вона

 

побачила того чоловіка, який відмовив сину в цигарці, син нікого не бив а була лише словесна перепалка. Нікого в формі співробітника міліції вона не бачила. Вона злякалась та пішла додому за допомогою, а коли повернулась на тому місці вже нікого не було, а потім їй знову зателефонувала онука та повідомила що батько в міліції, коли вона його побачила то виявила що в нього розбита голова, крові на одязі потерпілого не бачила. Заперечувала той факт що просила викликати міліцію.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала що 22.02.2007 року близько 22 години вона виносила сміття, бачила троє чоловіків та жінку, двоє з яких між собою сварились, в одному із чоловіків впізнала свого сусіда-дільничного інспектора ОСОБА_2 , який був в формі, йому нанесли удар в обличчя.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала що її чоловік 22.02.2007 року прийшов додому близько 22 години, з вулиці доносились крики, в цей час до квартири зайшли батьки чоловіка, які повідомили що їх зачіпав невідомий чоловік. Після чого її чоловік ОСОБА_2, який був в формі співробітника міліції, вийшов на вулицю , з ним пішов батько ОСОБА_3, свекруха просила щоб вони не йшли на вулицю.її чоловік представився та пред»явив своє службове посвідчення після чого став вести з ОСОБА_4 розмову, в ході якої останній наніс її чоловіку удар, вона побігла додому викликати співробітників міліції, однак не дозвонилась та винесла на вулицю чоловіку мобільний телефон , в цей час ОСОБА_4 лаявся нецензурною лайкою та погрожував їм, коли ОСОБА_4 притискали до землі , він став вириватись та штовхнув ОСОБА_3 ліктем, від чого той впав, на нього зверху впав ОСОБА_4.У чоловіка на міліцейському кітелі були п»ятна крові, на бушлаті був відірваний ґудзик. У ОСОБА_4 були розбиті руки.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав що 22.02.2007 року о 22 годині він знаходився вдома та зайшов на кухню , у вікно побачив ОСОБА_2 який був в міліцейській формі з членами родини та невідомого чоловіка який вдарив його в обличя, після чого дільничний інспектор взяв його за капюшон куртки та нагнув до низу, в цей час дружина ОСОБА_2 винесла йому телефон, бачив як нанесли удар в тулуб батьку останього, після чого всі впали.За подіями спостерігав не весь час.

Крім вищенаведенних доказів   винність ОСОБА_4   підтверджується наступним :

- Пртоколом огляду місця події а саме території за адресою: АДРЕСА_1.(а.с.11-13);

-Висновком судово-медичної експертизи згідно якої у ОСОБА_2 маються тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця на нижній повіці правого ока, забитої рани нижньої губи, синця на правій ступні, які могли утворитись від дії тупих предметів та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я та легких тілесних ушкоджень.( а.с.93-96);

-Висновком судово-медичної експертизи згідно якої у ОСОБА_3 маються тілесні ушкодження у вигляді перелому 9 ребра справа по лопатковій лінії без

 

зміщення , уламкового перелому 2 п»ясткової кістки правої кисті зі зміщенням ,які могли утворитись від дії тупих предметів та за ступенем тяжкості як кожне окремо так і в сукупності відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.( а.с. 100-102);

- Висновком судово-медичної експертизи згідно якої у ОСОБА_4 маються тілесні ушкодження у вигляді синця лівого верхнього повіка, садна та забої мяких тканин волосистої частини голови та кистей обов верхніх кінцівок, які могли утворитись від дії тупих предметів або від дії на такі та за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень , які не могли утворитись при одноразовому падінні з висоти власного зросту.( ах. 106-108);

·  Протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час якої останні підтвердили свої покази дані в ході допитів, останній наполягав на тому що був в формі співробітника міліції , представлявся та показував посвідчення, а ОСОБА_4 проти цього заперечував.(а.с. 75-79); - Протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, під час якої останні підтвердили свої покази дані ними в ході допитів, останній наполягав на тому що обвинувачений безпричинно наніс удари йому та сину ОСОБА_2 та на зауваження співробітника міліції не реагував, а ОСОБА_4 заперечуючи вказані покази, стверджував що конфлікт спровокували ОСОБА_3 та ОСОБА_2.( а.с.80-82);

·  Протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 відповідно до якої свідок показала що обвинувачений вчинив хуліганські дії по відношенню неї та чоловіка, а саме безпричинно пристав до них та штовхнув ОСОБА_3 в плече,а ОСОБА_4 заперечуючи це наполягав на своїх показах.( 83-84); - Висновком службового розслідування по факту події, що мала місце у м. Чернігові за участю ДІМ ДВМ ЧMB УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_2, згідно якого дії співробітника міліції визнали правомірними.(а.с. 27-29);

- Матеріалами виїмок ,огляду куртки ,належної ОСОБА_3 та форменого одягу ,що належить співробітнику ДВМ ЧMB УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_2, які приєднані до матеріалів справи в якості речових доказів , згідно яких куртка належна ОСОБА_3 мала пошкодження, на кітелі належному ОСОБА_2 маються сліди схожі на кров, а на бушлаті належному останному відсутній один гудзик.(а.с.85-86,87-88,89,90); - Протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп"яніння, відповідно до якого ОСОБА_4 знаходився в стані алкогольного сп"яніння.( а.с. 15)

Дослідивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачення пред"явлене підсудному органом досудового слідства знайшло своє підтвердження в судовому засіданні частково. Так суд вважає недоведенною вину підсудного за ст.296 ч.1 КК України. При кваліфікації дій особи за вказаною статтею необхідною кваліфікуючою ознакою дій є грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, будь-яких обставин які б доводили вказані кваліфікуючі ознаки  при викладені обвинувачення органом

 

досудового слідства наведено не було. В судовому засіданні встановлено що підсудний ОСОБА_4 попросив цигарку у потерпілого ОСОБА_3 в результаті чого між ОСОБА_4 та подружжям Полетун виник конфлікт, в результаті якого, як стверджували ОСОБА_8 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 штовхнув останнього в плече, ніяких тілесних ушкоджень в результаті цього не виникло. Очевидцем цього конфлікту були рідні підсудного, при цьому мати останього - ОСОБА_10 стверджувала що подружжя Полетунів при цьому ображали її сина ОСОБА_4 , крім того чоловік ще висловлювався на його адресу нецензурною лайкою, вказані обставини пітдверджував і підсудний. На цьому конфлікт був вичерпаний і події стали розвиватись близько через 5-10 хвилин після цього.При таких обставинах суд вважає що в діях ОСОБА_4 містяться ознаки адміністративного правопорушення як дрібне хуліганство , передбачене ст.173 КпАП України.За таких обставин він підлягає виправданню за ст.296 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину . Крім того підлягає виключенню з об»єму пред»явленого підсудному обвинувачення за ст.345 ч.2 КК України кваліфікуюча ознака як погроза вбивством працівникові правоохоронного органу та близькому його родичеві, поскільки при тих обставинах як встановлено в судовому засідання коли ОСОБА_4 стояв нахилений до низу при цьому не мав при собі будь-яких небезпечних засобів , а потерпілі утримували його в такому положенні , останній не мав реальної можливості реалізувати свої погрози, доказів того що потерпілі їх сприймали реально на момент викладених вище подій в судовому засіданні не здобуто.Крім того органом досудового слідства було прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи по вказаному факту у відношенні ОСОБА_4 стосовно висловлювання погроз ОСОБА_8 та ОСОБА_9

З урахуванням викладеного, суд знаходить , що умисні дії ОСОБА_4, які виразились у вчинені опору працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків , підлягають кваліфікації за ст.342 ч.2 КК України.

Умисні дії ОСОБА_4, які виразились в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень а його близькому родичеві ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості , в зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, підлягають кваліфікації за ст. 345 ч. 2 КК України

За  сукупністю скоєного  дії  ОСОБА_4   кваліфікувати за ст. ст. 342 ч. 2 , 345 ч. 2 КК України.

Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" та виходить із принципів законності, справедливості,обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення підсудному міри покарання , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, що відносяться до категорії невеликої та середньої тяжкості, особу підсудного, що вперше    притягується    до    кримінальної    відповідальності, позитивно

 

характеризується, працює, приймає до уваги його вік, сімейний та матеріальний стан, наявність обставин, що пом"якшують покарання, як щире каяття ,намагання добровільно відшкодувати заподіяну злочином шкоду, та такої , що його обтяжує-як вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння , приймає до уваги думку потерпілих , які не наполягали на призначенні йому суворого покарання, та вважає, за можливе призначити йому покарання за ст.ст. 342 ч.2,345 КК України у вигляді обмеження волі згідно мінімальних меж санкції вказаних статтей.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 за сукупністю злочинів відповідно до вимог ст.70 ч.1 КК України суд вважає за необхідне керуватись принципом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Зважаючи на обставини вчинених злочинів, даних про особу підсудного, наявності пом»якшуючих покарання обставин, суд відповідно до ст.75 КК України ,вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням , встановивши мінімальний іспитовий термін.

Відповідно до ст.76 п.3 КК України суд вважає за необхідне зобов»язати ОСОБА_4 повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання та роботи.

При вирішенні питання про задоволення позовних вимог потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд проаналізувавши матеріали справи знаходить що потерпілим ОСОБА_3 не надано суду жодного доказу на пітвердження понесених ним матеріальних збитків, тому його позов про відшкодування матеріальної шкоди не підлягає задоволенню, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню частково на суму що підтверджується необхідними доказами.

При вирішенні питання про задоволення позовних вимог потерпілих про відшкодування моральної шкоди суд враховує обставини та характер інкримінованих підсудному злочинів, тяжкість заподіяних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, характер та обсяг моральних страждань що зазнали останні , тривалість їх лікування та вимушених змін у їхньому житті, приймає до уваги матеріальний стан підсудного , який має трьох дітей та оплачує платне навчання свого сина в вищому учбовому закладі, наявність позову прокурора про відшкодування затрат на лікування потерпілого в умовах стаціонару, що впливає на реальне виконання рішення суду в цій частині, виходить із засад обгрунтованності, гуманності, ввиваженності, законності та справедливості і знаходить що позовні вимоги потерпілих про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню .

Позов прокурора про стягнення затрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 в умовах стаціонару на користь ВОЗ УМВС України в Чернігівській області підлягає задоволенню в повному обсязі.

Речові докази по справі : формений одяг ОСОБА_2 та куртку ОСОБА_3, які зберігаються в камері схову речових доказів прокуратури м. Чернігова, передати власникам.(а.с.90)

Міру запобіжного заходу у відношенні підсудного залишити попередньообрану - підписку про невиїзд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

 

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 342 ч.2 , 345 ч.2 КК України і призначити йому покарання за ст.342 ч.2 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі, за ст. 345 ч.2 КК України - 2 (двох) років обмеження волі.

ОСОБА_4 за ст.296 ч. 1 КК України - виправдати на підставі ст.6 п.2 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Відповідно до ст.70 ч.1 КК України призначити ОСОБА_3. покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого більш суворим в вигляді - 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.ст.75,76 п.3 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання , якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та буде повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання та роботи .

Позов прокурора про відшкодування затрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 в умовах стаціонару задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ВОЗ УМВС України в Чернігівській області - 360 грн.

Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілих :

·        ОСОБА_2 - 228 грн.23 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 1548 грн.23 коп.;

·        ОСОБА_3 - 3500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Речові докази по справі : формений одяг ОСОБА_2 та куртку ОСОБА_3, які зберігаються в камері схову речових доказів прокуратури м. Чернігова, передати власникам.(реквізити а.с.90)

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу у відношенні засудженого ОСОБА_4 залишити попередньообрану - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.