Справа №   22ц/1290/2619/11  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2011року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Коротких О.Г.

             суддів: Дмитрієвої Л.Д., Масенко Д.Є.,

       при секретарі : Котелевській С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу по апеляційній скарзі ПАТ КБ „Надра” на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 02.03.2011року  за скарзі ПАТ КБ позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ „Надра” про визнання договору діючим, стягнення суми вкладу, моральної шкоди,

                                                              встановила:

                ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ „Надра” про стягнення суми вкладу, визнання договору діючим, стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 10.04.2008року ним  було укладено з відповідачем договір термінового банківського вкладу /депозит/ №373930, згідно з яким він   розмістив грошові кошти в сумі 27 00грн. на депозитному рахунку з щомісячним нарахуванням відсотків у розмірі 15% строком  до 10.04.2010року.

                Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 02.03..2011року  позовні вимоги  ОСОБА_1 задоволено частково: суд стягнув з  ПАТ КБ „Надра” на користь позивача суму вкладу 27 000грн., суму інфляції за весь час прострочення та3% річних за час прострочення з 11.04.2009року на дату ухвалення рішення, судовий збір 51грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120грн.

                  Позивач, не погодившись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції  і ухвалити нове рішення, яким   задовольнити його позов. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

                   Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

                   Відповідно до вимог ст..213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі  повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

                   Відповідно до ст..308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

                   Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

                    З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1  і ВАТ «Надра» 10.04.2008року уклали договір строкового банківського вкладу /депозит/ «Мій вибір», оформлений в у межах пакту послуг ПП «Базовий +» №936321, за умовами якого позивач передав відповідачу грошову суму /вклад/  у розмірі 27 000грн. строком на 12 місяців, відсоткова ставка  по вкладу встановлюється у розмірі 15 % річних. 28.03.2009року сума нарахованих відсотків за договором  у розмірі 4030,87грн. була перерахована ОСОБА_1 на його поточний картковий рахунок у банку. Зазначену суму позивач отримав.

                    Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем його права на отримання коштів за договором, який ним не виконано.

                    Відповідно до вимог ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

                    Доводи апелянта про те, що суд зробив невірні висновки стосовно  стягнення суми інфляції і 3% річних за час прострочення з 11.04.2009року з посиланням на мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, не заслуговують на вагу, оскільки  суд першої інстанції мотивував в цій частині своє рішення, посилаючись на те, що  відповідно до ст..85 ЗУ «Про  банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію не нараховуються неустойка, інші штрафні  санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов»язань перед кредиторами і зобов»язань щодо сплати податків і зборів. Стягнення суми інфляції і 3% річних, передбачених ст..625 ЦК України, не є штрафними санкціями і на них  не поширюється дія мораторію. Судова колегія  вважає, що суд зробив правильні висновки, які ґрунтуються на вимогах закону і відповідають обставинам справи.

                      Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що при встановленні фактів, на яких ґрунтується рішення, суд не припустився таких порушень норм матеріального і процесуального права, що дають підстави для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

                        Керуючись ст..ст.303, 304,307, 308, 314,315 ЦПК  України;

                                                        Ухвалила:

                    Апеляційну скаргу ПАТ КБ „Надра” відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 02.03.2011року залишити  без змін.

                 Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий:  

Судді: