ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.01.2008 р.                                                                                                     № 9/137  

11:45

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»

ДоДержавної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про визнання акту недійсним

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаренко С.В.

Представники:

Від позивача:Татаринцев Ю.І. (довіреність № 01/444 від 30.10.2007 р.)

Від відповідача:Кривоблоцька О.П. (довіреність № 100/17556 від 15.10.2007 р.)

Обставини справи:

Позивач –Відкрите акціонерне товариство «Броварський завод будівельних конструкцій»звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з вимогами визнати недійсними постанову Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 593-КП від 29.11.2004 р., розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 413-КП від 29.11.2004 р., розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 414-КП від 29.11.2004 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 18/137 від 20.04.2005 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Господарського суду міста Києва № 18/137 від 14.07.2005 р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2005 р. у справі № 18/137 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання недійсними актів задоволено частково. Визнано недійсною постанову № 593-КП від 29.11.2004 р. в частині накладення санкції у вигляді попередження за: порушення пункту 10 Інструкції «Про порядок видачі, обліку, зберігання та знищення бланків сертифікатів цінних паперів», затвердженої рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 30.07.1999 р. № 156., порушення п.п. «з»ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», порушення абзацу 2 ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», порушення ст. 32 Закону України «Про господарські товариства», ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Зобов’язано Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку внести зміни до Постанови № 593-КП від 29.11.2004 р., виклавши її в редакції без пунктів описової частини три, п’ять, шість, сім. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.08.2007 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Гранд»задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2005 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

29.11.2007 р. позивач уточнив позовні вимоги до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та просить суд, визнати протиправними окремі положення Постанови № 593-КП від 29.11.2004 року, винесеної заступником начальника управління - начальником відділу контролю за діяльністю учасників ринку цінних паперів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку В.Д.Рябокляч, а саме про:

- порушення з боку Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»пункту 10 Інструкції "Про порядок видачі, обліку, зберігання та знищення бланків сертифікатів цінних паперів", затвердженої рішенням Державної комісії з пінних паперів та фондового ринку України від 30.07.1999 р. № 156;

- порушення з боку Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»п.п. "з" частини 5 статі 41 Закону України "Про господарські товариства";

- порушення з боку Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»абзацу 2 статті 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу";

- порушення з боку Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»статті 32 Закону України "Про господарські товариства", статті 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу",

визнати нечинними окремі положення Постанови № 593-КП від 29.11.2004 року, винесеної заступником начальника управління - начальником відділу контролю за діяльністю учасників ринку цінних паперів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку В.Д. Рябокляч, а саме про:

- порушення з боку Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»п.п. "з" частини 5 статі 41 Закону України "Про господарські товариства";

- порушення з боку Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»абзацу 2 статті 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу";

- порушення з боку Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»статті 32 Закону України "Про господарські товариства", статті 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку невірно застосовано ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»та ст. 32 Закону України «Про господарські товариства».

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні, мотивуючи їх тим, що діяв в межах та в порядку повноважень, встановлених законом, оскаржуване рішення прийняте на підставі пункту 5 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів і Україні»та пункту 18.5 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених відповідачем, оскільки позивачем порушено ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»та ст. 32 Закону України «Про господарські товариства».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.

Статтею першою вищезазначеного закону визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів являє собою здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Статтею третьою Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” визначено форми державного регулювання, зокрема до них віднесено прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів, регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів.

У відповідності до положень статті п’ятої Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Положеннями статтею 7 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” визначено, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства і призначає державних представників на фондових біржах, у депозитаріях і торговельно-інформаційних системах.

Відповідно до положень статті 8 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію ліцензій, виданих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій.

09.11.2004 р. відповідачем було проведено позапланову перевірку діяльності позивача на ринку цінних паперів.

За результатами перевірки, відповідачем було складено акт перевірки. Як було зазначено у акті перевірки, підставою для її проведення була скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тур-Гранд" від 07.10.2004. Результатом перевірки було встановлення порушень з боку позивача законодавства України про цінні папери, а саме:

Абз.1 п. 2 ст. 9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", оскільки:

-  рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів позивача з ТОВ "Магістр-Реєстр" до ВАТ "Укрінбанк" було прийнято на спільному засіданні спостережної ради та правління позивача, оформленого протоколом № 4 від 29.07.2003;

- рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" від АТ "Укрінбанк" до АБ "Таврика" було прийнято на засіданні спостережної ради позивача 18.12.2003 року.

2. Абз.2 п.2 ст.9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", оскільки загальними зборами акціонерів або спостережною радою позивача не були затверджені умови договору з новими реєстраторами ТОВ "Магістр - Реєстр" та АТ "Укрінбанк".

3.  Пункт 10 Інструкції "Про порядок видачі, обліку, зберігання та знищення бланків сертифікатів цінних паперів", затвердженої рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 30.07.1999 № 156, яким передбачено, що якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента не перевищує 500 осіб та ведення реєстру здійснюється відповідно до чинного законодавства України самостійно, відповідальність за зберігання бланків, сертифікатів, здійснення їх обліку та їх видання для заповнення несе матеріально відповідальна особа емітента.

4.   Статті 27 Закону України "Про господарські товариства", оскільки відповідно до журналу видачі сертифікатів акцій позивача, що надавався АБ "Таврика" для внесення інформації до системи реєстру щодо видачі акціонерам сертифікатів акцій, не здійснено видачі всім акціонерам сертифікатів акцій.

5. П.п. "з" ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", оскільки даним пунктом передбачено, що до компетенції загальних зборів акціонерів належить вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним, а позаплановою перевіркою встановлено, що викуп власних акцій здійснювався позивачем за відсутності рішення загальних зборів акціонерів.

6. Абзацу 2 ст. 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", оскільки відповідно до неї підприємства, установи, організації можуть придбати акції за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит, а при проведенні позапланової перевірки було встановлено, що позивач купував акції за наявності заборгованості перед бюджетом.

7.  Статті 32 Закону України "Про господарські товариства", ст. 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", оскільки реалізація викуплених позивачем акцій власної емісії у кількості 23870 штук, здійснена 01.09.2004, тобто у строк більше одного року з моменту викупу.

На підставі акту перевірки відповідачем було складено оспорювану позивачем постанову № 593-КП від 29.11.2004, в якій як підстава накладення санкцій на позивача перелічено всі сім порушень законодавства про цінні папери, викладені в акті позапланової перевірки.

З приводу висновків відповідача про наявні правопорушення, матеріалів справи, пояснень сторін, вимог діючого законодавства України у сфері обігу цінних паперів на час перевірки суд вбачає наступне.

Рішення відповідача про порушення позивачем вимог п.10 Інструкції "Про порядок видачі, обліку, зберігання та знищення бланків сертифікатів цінних паперів", затвердженої рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 30.07.1999 №156, не відповідає вимогам законодавства.

Ст. 27 Закону України "Про господарські товариства" передбачає, що акціонерне товариство зобов'язане видати акціонерам акції після повної їх оплати.

П.10 Інструкції передбачає, що якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента не перевищує 500 осіб та ведення реєстру здійснюється у відповідності з чинним законодавством емітентом самостійно, то відповідальність за зберігання бланків сертифікатів, здійснення їх обліку та їх видавання для заповнення несе матеріально відповідальна особа емітента. Тобто, згаданий пункт регулює питання щодо обліку та видачі сертифікатів акцій при здійсненні емітентом діяльності щодо самостійного ведення системи реєстру акціонерів.

Крім того, п. 9 вказаної Інструкції встановлює порядок обліку бланків сертифікатів, і визначає, що керівник емітента для здійснення обліку бланків сертифікатів, що зберігаються, та керівник реєстроутримувача для здійснення обліку бланків сертифікатів, що зберігаються та видаються для заповнення, призначають матеріально відповідальних осіб, з якими укладаються відповідні договори про матеріальну відповідальність.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що ліцензії на діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів позивачу не надавав. В судовому засіданні позивач надав укладений від 25 грудня 2003 року договір з АБ “Таврика” на ведення реєстру власників іменних цінних паперів.  

З матеріалів справи та пояснень як позивача так і відповідача вбачається, що позивач самостійно діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів не здійснює, тоді як користується на підставі договору послугами відповідного реєстратора.

Крім того, аналізуючи п.10 Інструкції суд дійшов висновку про те, що останній не встановлює будь-яких вимог за невиконання яких позивач як юридична особа –суб’єкт правовідносин може понести відповідальність. Пункт визначає лише питання щодо матеріально відповідальної особи емітента.

Таким чином, п. 10 Інструкції до позивача як суб’єкта відповідних правовідносин не може бути застосований, що є підставою для висновку про безпідставність оскаржуваного рішення ДКЦПФР в цій частині.

Висновок ДКЦПФР про порушення позивачем п.п. "з" ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" не відповідає обставинам справи, законодавству України та наявним у справі документам.

22.02.2002 загальні збори акціонерів позивача прийняли рішення про передачу частини своїх повноважень до компетенції Правління позивача, в тому числі - приймати рішення щодо викупу та реалізації акцій власної емісії.

Зазначена передача повноважень правлінню не здійснена у відповідності з вимогами ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», згідно якої повноваження щодо вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що ним випускаються (пп. «з»ч. 5 ст. 41 Закону) не відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, і може бути передане іншим органам товариства, зокрема, правлінню.

Інші законодавчі акти також не передбачають обмежень щодо передачі зазначеного повноваження до компетенції інших органів товариства.

Порядок денний загальних зборів акціонерів від 26.03.2004 року був опублікований в газетах "Київська Правда" № 5 від 15.01.2002 та "Нове життя" № З від 12.01.2002.

Крім цього, 26.03.2004 загальні збори акціонерів позивача вдруге прийняли рішення про передачу права приймати рішення щодо викупу та реалізації акцій власної емісії до компетенції правління. Порядок денний загальних зборів акціонерів від 26.03.2004 року був опублікований в газетах "Бюлетень. Цінні папери України" № 17-18 (1035-1036) від 28.01.2004 та "Нове життя" № 10 від 11.02.2004.

Відповідно до п. 9.2.7. Статуту позивача, про проведення загальних зборів держателі іменних акцій повідомляються персонально. Крім того, Правління зобов'язане зробити загальне повідомлення про дату, місце проведення і порядок денний Зборів у двох центральних і одній місцевій газетах за 45 днів до скликання зборів.

Згідно ст. 47 Закону України "Про господарські товариства", виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління. В цій частині положення статті 47 прямо кореспондують положенням статті 41 Закону України “Про господарські товариства” в частині того, що питання п.п. "з" ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" не віднесено до виключної компетенції Загальних зборів і, відповідно з огляду на це можуть бути передані на вирішення іншим органам товариства.

В результаті зазначених рішень вищого органу управління позивача, на засіданнях 21.03.2002, 14.03.2003, 16.03.2004, 18.09.2003, 26.08.2004, 27.08.2004 та 09.09.2004 вирішувалося питання про викуп та реалізацію акцій власної емісії.

Ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За таких умов враховуючи вищезазначене суд вважає, що при вирішенні питання про викуп та реалізацію акцій власної емісії вимоги щодо умов наявності цивільної дієздатності юридичної особи, що передбачені ст. 92 ЦК України, витримані позивачем у повному обсязі, і рішення відповідача про порушення позивачем пункту п.п. "з" ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" не відповідає обставинам справи та законодавству України, в зв’язку з чим є протиправним.

Рішення відповідача в частині встановлення порушення позивачем абзацу 2 ст. 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" підлягає визнанню протиправним з наступних підстав.

Вказана норма передбачає, що підприємства, установи і організації можуть придбати акції за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит. Абзац 4 цієї ж статті Закону передбачає, що акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх градівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Суд вважає, що викуп у акціонерів акцій власної емісії за своєю правовою природою не можна порівнювати із придбанням акцій інших емітентів України, оскільки метою придбання акцій інших емітентів України є участь в управлінні справами акціонерного товариства та отримання доходу (ст.10 Закону України "Про господарські товариства"), а викуп акцій власної емісії позивачем був здійснений з метою їх перепродажу іншим акціонерам, що підтверджується матеріалами справи. Наявність чи відсутність заборгованості по сплаті податків та процентів за банківський кредит не є обмеженням для здійснення викупу акціонерним товариством акцій власної емісії, але можуть бути обмеженням для купівлі акцій інших емітентів з метою отримання прибутку чи участі в їх управлінні.

У зв'язку з цим, при прийнятті рішення ДКЦПФР про застосування до позивача санкцій в зв’язку з порушенням позивачем абзацу 2 ст. 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" порушено вимоги законодавства.

Рішення відповідача в частині встановлення порушення позивачем ст. 32 Закону України "Про господарські товариства", ст. 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" відповідає обставинам справи і визнається позивачем, проте останній не погоджується з формулюванням підстав порушення як “у строк більше одного року”. Позивач вважає, що він може нести відповідальність лише за те, що не реалізував акції  в строк не більше одного року.

Зазначена вище норма Закону України “Про господарські товариства” встановлює, що акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ними акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року.

При цьому, законодавство України не містить спеціальних норм, які б визначали порядок прийняття рішень акціонерним товариством щодо порядку розпорядження викупленими акціями у випадку збігу одного року після їх викупу. За таких обставин, органи управління позивача, які наділені правом приймати рішення щодо реалізації акцій власної емісії відповідно до установчих документів, вправі вирішувати питання щодо них, а саме: перепродаж, анулювання, розповсюдження серед працівників, як це передбачено ст. 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та ст. 32 Закону України "Про господарські товариства".

У зв'язку з цим, суд вважає, що формулювання підстави відповідальності “у строк більше до одного року” є дещо відмінним від положень ст. 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та ст. 32 Закону України "Про господарські товариства" які говорять про “строк не більше одного року”. З огляду на це позовні вимоги можуть бути задоволені лише частково виключно в частині формулювання підстав відповідальності.  

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправними та нечинними окремі положення Постанови № 593-КП від 29.11.2004 року, винесеної заступником начальника управління - начальником відділу контролю за діяльністю учасників ринку цінних паперів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку В.Д.Рябокляч, а саме про:

- порушення з боку Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»пункту 10 Інструкції "Про порядок видачі, обліку, зберігання та знищення бланків сертифікатів цінних паперів", затвердженої рішенням Державної комісії з пінних паперів та фондового ринку України від 30.07.1999 р. № 156;

- порушення з боку Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»п.п. "з" частини 5 статі 41 Закону України "Про господарські товариства";

- порушення з боку Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»абзацу 2 статті 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

3.          Визнати нечинним абзац перший пункту 7 Постанови ДКЦПФР № 593-КП від 29 листопада 2004 року в частині слів “тобто у строк більше одного року”.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                    О.В.Кротюк