Справа № 2-а-1073           

                                                                                                                                             2011р.                                                      

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( в порядку письмового провадження)

25 березня  2011 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого  - судді             Воронкіна О.А.,

за участі сторін: позивача      не  з’явилася,

представника відповідача     не  з’явилася,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Старобільську адміністративну  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Кирилівнини до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії «Дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до  Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі (далі УПФ)  про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії «Дітям війни», у якому просить суд визнати неправомірною бездіяльність УПФ щодо не нарахування і невиплати їй, як «Дитині війни» щомісячного підвищення до пенсії за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року; зобов’язати УПФ  нарахувати і виплатити  щомісячне підвищення до пенсії за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

В частині вимог: визнати неправомірною бездіяльність УПФ щодо не нарахування і невиплати їй, як «Дитині війни» щомісячного соціального підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та за період з 01.01.2010 року по 10.09.2010 року;  зобов’язати УПФ  нарахувати і виплатити  щомісячне соціальне підвищення до пенсії за період 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та за період з 01.01.2010 року по 10.09.2010 року позов залишено без розгляду.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на  те, що вона є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй повинна виплачуватись щомісячне соціальне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2010 році така пенсія їй виплачувалась частково в розмірі 10%. Відповідач відмовляється нарахувати і виплатити  передбачену законом вказану допомогу. Про порушення  прав їй стало відомо після того, як вона звернулася до УПФ і їй в доплаті було відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача –Управління Пенсійного Фонду України по Старобільському району  в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.  В своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу у її відсутності. Надала суду письмові заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч.4 ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без участі сторін.

Дослідивши докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким,  що підляглає  повному  задоволенню  з наступних підстав:

Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідношення:

Позивачка ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується паспортом та  пенсійним посвідченням і не оспорюється відповідачем УПФ.

У зв'язку з чим відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, -  з 1 січня 2006 року  передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, -  позивач має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Управління Пенсійного фонду відмовило в такій доплаті з тих підстав, що фінансування таких виплат законодавчо не врегульовано і кошти на ці виплати не передбачені. При цьому УПФ у 2010 році  сплачувало  вказану доплату частково у розмірі 10% , що підтверджується  розрахунком та виплатою надбавки до пенсії, вказаним у письмових запереченнях відповідача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI  встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01.01.2010 року –695 грн., з 01.04.2010 року –706 грн., з 01.07.2010 року –709 грн., з 01.11.2010 року –723 грн., з 01.12.2010 року –734 грн.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом 10.03.2011 року, а тому позов підлягає задоволенню 10.09.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням строку позовної давності і відповідач при виплаті позивачу доплати до пенсії дітям війни повинен був виходити з зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-Х IV «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, оскільки чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком  визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ  від 09 липня 2003 року, іншого закону або нормативно-правового акту, який визначив би цей розмір або встановлював інший, немає, застосуванню підлягає саме стаття 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»№ 1788-XII від 05.11.1991 року у редакції Закону України № 2981 –III від 17.01.2002 року, - пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону  здійснюється органами Пенсійного фонду України.  Згідно пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, - Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом  Президента України  від 1 березня 2001 року № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. На нього покладено обов’язок  призначення пенсії,  підготовки документів для їх виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до положень пункту 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах,  затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України                                       30.04.2002 №8-2 (у редакції постанови  правління Пенсійного фонду України  25.02.2008 № 5-5 ), - управління Пенсійного фонду України (далі —Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі —Управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі —регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.

          Отже обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії покладено на органи Пенсійного фонду України.

  Таким чином суд задовольняє позов частково.

          Відповідно до вимог ст.88 КАС України суд звільняє позивача від сплати судових витрат, враховуючи його майновий стан, оскільки він є пенсіонером і отримує незначну пенсію.

          Відповідач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 30.04.1993 року № 43-93 з наступними змінами.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача УПФ проти позову, оскільки обґрунтування відповідача  протиречать вимогам діючого законодавства, про що суд вказав вище в своєму рішенні. Посилання відповідача на відсутність коштів не приймається до уваги, оскільки протиречить принципам верховенства  права. Також не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІУ.

На  підставі наведеного і ст.ст.6, 8, 19, 22, 46, 92 Конституції України,  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», положеннями Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646- VI,  ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI, керуючись ст.ст. 2,4,5, 9,11, 12, 17,18, 112, 122, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії «Дітям війни»задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області щодо нездійснення нарахування і належних виплат ОСОБА_1 як «дитині війни»недоплаченої пенсії за період з 10.09.2010 року по 31.12.2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну недоплачену пенсію, як дитині війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV за період з 10.09.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Старобільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено та підписано в нарадчій кімнаті 25 березня 2011 року.

Суддя                                                                                 О.А.Воронкін