Справа № 2а-780/11

     ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23.06.2011 року                                                   Галицький районний суд м.Львова

                                          в складі: головуючого судді   Головатого В.Я.

                                                        при секретарі            Кузьмич Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в :

06.06.2011 року позивач звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м.Львова про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни, в якому просить суд визнати протиправними недоплату належних їй, як дитині війни, сум щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2007 по 31 травня 2011 року та, відповідно, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити соціальну допомогу за вказані періоди в належному розмірі.

Позивач в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у фабулі позовної заяви. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, подавши письмове заперечення на позов, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, покликаючись на недопустимість застосування мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.128 КАС України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів, які суд вважає достатніми.

Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно даних паспорта громадянина України (а.с.7), позивач народилась 27.02.1943 року та є дитиною війни, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни  - особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової  війни  було менше 18 років. Про вказане також свідчить відповідна відмітка у пенсійному посвідченні позивача (а.с.8).

          В силу ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком визначається відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року №489-У дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2007 рік, а підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»введено в дію нову редакцію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційним та таким, що втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

          Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»та таким, що втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішень №6-рп/2007 та 10-рп/2008 визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»втратили чинність та положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          З мотивів позовної заяви та заперечень представника відповідача вбачається, що підвищення позивачеві як дитині війни у встановленому Законом розмірі не виплачувалось.

          Покликання представника відповідача на недопустимість застосування мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до уваги не беруться у зв’язку з відсутністю встановленого на законодавчому рівні іншого мінімального розміру пенсії за віком. Крім того, відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом підвищення до пенсії, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.

          Разом з тим, у відповідності до п.5 с.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом. Частиною 1 ст.99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.

          Згідно з ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Дослідивши матеріали позову, та заслухавши пояснення позивача, вважаю, що нею не надано жодних доказів поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги їй, як дитині війни, за період з 06 грудня 2010 року по 23 червня 2011 року (в межах шестимісячного строку звернення до суду) включно є підставними та підлягають задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення соціальної допомоги за період з 01 січня 2007 року до 05 грудня 2010 року задоволенню не підлягають у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст.ст.7-12,86,128,160,161,162,167 КАС України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, суд

п о с т а н о в и в :

позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в належному розмірі державної соціальної допомоги за період з 06 грудня 2010 року по 23 червня 2011 року, як дитині війни, неправомірними.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 06 грудня 2010 року по 23 червня 2011 року включно.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий