ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
12 травня 2011 року справа № 5020-485/2011
Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В. при секретарі Мутель А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за первісним позовом –Публічного акціонерного товариства «Севастопольжитлобуд», (99029, м.Севастополь, вул. М.Музики, буд.78 А, ідентифікаційний код 01267260)
до відповідача за первісним позовом –Публічного акціонерного товариства «Севастопольстрой», (99011, м.Севастополь, пр.Нахімова, буд.11, ідентифікаційний код 01271342)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Севастопольстрой», (99011, м.Севастополь, пр.Нахімова, буд.11, ідентифікаційний код 01271342)
до відповідача за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Севастопольжитлобуд», (99029, м.Севастополь, вул. М.Музики, буд.78 А, ідентифікаційний код 01267260)
про визнання права власності
За участю представників сторін:
Від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом –ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 01.04.2011р.;
Від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом –ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 26.04.2011р.;
Позивач –Закрите акціонерне проектно-будівельне товариство «Севастопольжитлобуд» (ПАТ «Севастопольжитлобуд») звернувся до суду із позовною заявою до відповідача –Закритого акціонерного товариства «Севастопольстрой» ( ПАТ «Севастопольстрой»), в якій просить витребувати із незаконного володіння відповідача приміщення гуртожитку, що розташований по вул. М.Музики,86 у м.Севастополі АР Крим. Також позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тими обставинами, що спірний гуртожиток будувався структурним підрозділом СУ-47, правонаступником якого є позивач, та за його кошти. На момент проведення інвентаризації в 1975 р. та проведення розподілу всіх активів і фондів СУ-47 та тресту «Севастопольстрой» (на підставі наказу комбінату «Кримбуд» №79 від 24.04.1975р.) при складанні розподільчого балансу, за доводами позивача, спірний гуртожиток мав бути включений до складу майна СУ-47, правонаступником якого став Севастопольський домобудівний комбінат.
Позивач вважає, що внаслідок помилки було здійснено включення спірного гуртожитку до майна, що передалося відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.1993р. №3/40, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна в АР Крим та м.Севастополі та Товариством покупців, створеним членами трудового колективу ДП «Загальнобудівельний трест» Севастопольстрой» (правонаступником якого став відповідач).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на положення ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» та ст.388 ЦК України.
04.05.2011р. ПАТ «Севастопольстрой», в порядку ст. ст.22, 60 ГПК України звернулося до господарського суду з зустрічним позовом до Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства «Севастопольжитлобуд»(ПАТ «Севастопольжитлобуд») в якому просить суд визнати за ПАТ «Севастопольстрой», право власності на будівлю гуртожитку, розташовану по вул. М.Музики,86 у м.Севастополь.
Свої позовні вимоги за зустрічним позовом ПАТ «Севастопольстрой» обґрунтовує тими обставинами, що на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.1993р. №3/40 в процесі приватизації він отримав право власності на цілісний майновий комплекс державного підприємства «Загальнобудівний трест «Севастопольстрой».
Також в обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом ПАТ «Севастопольстрой» посилається на альтернативний план приватизації державного підприємства «Загальнобудівельний трест «Севастопольстрой», затверджений начальником Регіонального Фонду державного майна в м.Севастополі, договір купівлі-продажу №3/40 від 04.08.1993р., на підставі якого Регіональним відділенням ФДМ України в м.Севастополь було видано свідоцтво про право власності на майно цілісного майнового комплексу, яке ніким не оспорювалось і не визнавалось недійсним, також позивач за зустрічним позовом посилається на положення ст. 392 ЦК України.
Ухвалою від 05.05.2011р. суд прийняв зустрічний позов для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №5020-485/2011.
У судовому засіданні 12.05.2011р. представник ПАТ «Севастопольжитлобуд» подав суду документи, витребувані ухвалою суду по справі від 05.05.2011р. та письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зустрічні позовні вимоги не визнає. Дані документи суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Представники сторін у судовому засіданні 12.05.2011р. підтримали свої правові позиції викладені в позовних заявах та відзивах на них.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
Сторонами у справі заявлено первісні позовні вимоги про витребування майна - гуртожитку, розташованого по вул.М.Музики,86 у м.Севастополі із чужого незаконного володіння та зустрічні позовні вимоги про визнання права власності на майно - гуртожитку, розташованого по вул.М.Музики,86 у м.Севастополі.
При вирішенні даного спору суд звертає увагу на ту обставину, що під час звернення сторін до суду та за час вирішення даного спору в суді в їх організаційно-правовій формі відбулися зміни, які виразилися, зокрема, в зміні назв юридичних осіб так, згідно Статуту (в новій редакції затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів №4 від 30.03.2011р.) на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства «Севастопольжитлобуд»№4 від 30.03.2001р. було змінено назву на Публічне акціонерне товариство «Севастопольжитлобуд», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства «Севастопольжитлобуд», а згідно Статуту (в новій редакції затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «Севастопольстрой» №30 від 06.04.2001р.) на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Товариства від 06.04.2011р. №1/2011, було змінено назву Товариства на Публічне акціонерне товариство «Севастопольстрой», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Загальнобудівельний трест «Севастопольстрой», яке в подальшому реорганізовано в Закрите акціонерне товариство «Севастопольстрой».
З огляду на викладене, суд вносить зміни в назви сторін по справі станом на час прийняття рішення по суті.
Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Предмет позову – це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.
Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які передбачені законодавством.
Загальні способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання передбачені ст. 20 Господарського кодексу України, відповідно до якої права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, зокрема, шляхом: припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Крім того, згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
При виборі способу захисту права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням встановлених законом меж здійснення суб’єктивного права на захист і компетенції суду.
Водночас, підставою позову є факти, які обгрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів пов’язується згідно приписів як процесуального так і матеріального законів, з порушенням, оспорюванням або невизнанням цих прав іншими особами, неможливістю реалізації позивачем свого права.
Матеріали справи свідчать, що на підставі договору купівлі-продажу №3/40 від 04.08.1993р., укладеному між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Севастополю та Товариством покупців, створеним членами трудового колективу ДП «Загальнобудівельний трест «Севастопольстрой» правонаступниками якого став ЗАТ «Севастопольстрой», який змінив свою назву на ПАТ «Севастопольстрой» було отримано у власність цілісний майновий комплекс та об`єкти соціально-побутового призначення, в тому числі гуртожиток по вул. М.Музики,86 у м.Севастополі.
Згідно з розділом УІІ альтернативного плану приватизації державного підприємства «Загальнобудівельний трест «Севастопольстрой», затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна в м. Севастополі 30.06.1993р., товариству покупців, створеному членами трудового колективу державного підприємства, були безоплатно передані об`єкти соціально-побутового призначення, в тому числі гуртожиток по вул. М.Музики,86.
Відповідно до положень ч.2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» товариству покупців, створеному працівниками підприємства, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, за його згодою, відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об`єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Відповідно до п.2.4 Положення про застосування засобів приватизації майна державних підприємств, затверджених наказом Фонду державного майна України від 04.02.1993р. №56 до покупця, який придбав шляхом викупу цілісний майновий комплекс, переходить право володіння, користування і розпорядження цим об`єктом з дати видання органом приватизації наказу про приватизацію об`єкта. Право власності на викуплене майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та органом приватизації.
Законом України «Про власність», який діяв під час приватизації, передбачено, що право колективної власності виникає на підставі: добровільного об`єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об`єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
Наданий сторонами суду договір купівлі-продажу №3/40 від 04.08.1993р. укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна в м.Севастополі та Товариством покупців, створеним членами трудового колективу ДП «Загальнобудівельний трест» Севастопольстрой», посвідчений нотаріусом, відповідає всім вимогам, які пред`являються до договорів даного виду та є дійсним на час вирішення даного спору.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами з положеннями чинного цивільного законодавства та дослідивши документи, подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог за первісним позовом та правомірність позовних вимог за зустрічним позовом.
Згідно положень ст. 391 ЦК України підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей. Такий висновок є правомірним і не суперечить ст.48 Закону України «Про власність» (чинного до 27.04.2007р.), яка не ставила право власника вимагати усунення будь-яких порушень (у тому числі, не поєднаних з позбавленням володіння) у залежність від суб`єктивного ставлення порушника до своєї поведінки та інших факторів. Таким чином, право власності, як абсолютне право, має захищатися лише при доведенні самого факту порушення, але всупереч даним вимогам, позивачем за первісним позовом – Публічним акціонерним товариством «Севастопольжитлобуд» жодним чином не доведено насамперед факт свого права власності на спірне майно, а в результаті - і право вимоги за негаторним позовом, в зв`язку з чим, позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають як безпідставні та недоведені.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
При цьому, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
В той же час, відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Положеннями ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Імперативними положеннями ст. 41 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно положень ст.ст.32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Севастопольстрой» за зустрічним позовом є обґрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки за поданими доказами в їх обгрунтування відповідають як нормам матеріального права так і нормам процесуального права за чинним ГПК України.
Понесені позивачем за первісним позовом - Публічним акціонерним товариством «Севастопольжитлобуд» судові витрати по справі відшкодуванню не підлягають.
Судові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом –Публічним акціонерним товариством «Севастопольстрой»зі сплати державного мита в сумі 85 грн. та 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за зустрічним позовом – Публічне акціонерне товариство «Севастопольжитлобуд», з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представників сторін про час виготовлення повного рішення.
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 328, 345, 391, 392 ЦК України, керуючись ст.ст.32, 33, 34, 44, 49, 60, 82, 84, 85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В :
1. В задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Севастопольжитлобуд» (99029, м.Севастополь, вул. М.Музики, буд.78 А, ідентифікаційний код 01267260) відмовити повністю.
2. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Севастопольстрой» (99011, м. Севастополь, пр.Нахімова, буд.11, ідентифікаційний код 01271342) задовольнити повністю.
3. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Севастопольстрой» (99011, м.Севастополь, пр.Нахімова, буд.11, ідентифікаційний код 01271342) право власності на будівлю гуртожитку, розташовану по вул. М.Музики,86 у м. Севастополі.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Севастопольжитлобуд» (99029, м.Севастополь, вул. М.Музики, буд.78 А, ідентифікаційний код 01267260) на користь Публічного акціонерного товариства «Севастопольстрой» (99011, м. Севастополь, пр.Нахімова, буд.11, ідентифікаційний код 01271342) - 85 грн. 00 коп. витрат зі сплати Державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили
5. Копію рішення надіслати учасникам судового процесу.
Суддя С.В. Ребриста
Повне рішення складено 16.05.2011р.