ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2006 р. Справа № 9/127
Суддя господарського суду Чернівецької області Чорногуз Михайло Георгійович
розглядаючи справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ротис"
до відповідача Державна податкова інспекція у м.Чернівці
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000332200/0від 14.06.06р. в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 11312грн. та штрафних санкцій в розмірі 5656грн.
за участю представників:
позивача: Бурма С. В. довіреність № 07/06 від 23.06.2006 року
відповідача: Ткач Д.Б. довіреність № 5139/10-013 від 16.03.2006 року Івашко Л.В. довіреність № 19030/10-015 від 05.09.2006 року
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовною заявою про визнання нечинним податковогоповідомлення-рішення №0000332200/0 від 14.06.06р. в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 11312 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5656 грн.
В судовому засіданні 5 вересня 2006 року за клопотання сторін відповідно до п. 2 ст. 150 КАС України була оголошена перерва до 7 вересня 2006 року.
В судовому засіданні 7 вересня 2006 року, представник позивача позовні вимоги підтримав та надав мотивований розрахунок.
Відповідач заперечує проти позову посилаючись правомірність прийняття спірного податкового повідомлення рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та заперечення проти позову, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив наступне.
14 квітня 2006 року заступником начальника ДПІ у м.Чернівці було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332200/0, згідно з яким ТОВ "Ротис" визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 11801,00 гривень, застосовано штраф в розмірі 5900,00 гривень в розмірі 50% від суми визначеного (донарахованого в результаті перевірки) ДПІ у М.Чернівці зобов'язання, загальна сума визначеного податкового зобов'язання складає 17701,00 гривень.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки ревізорів-інспекторів ДПІ у М.Чернівці, відображенні в пунктах 3.1.5., 3.2.4. та пункті 3 розділу 4 акту виїзної, планової перевірки, який складений 02.06.2006 року за № 2497/23-1/22/39461. В акті перевірки зазначено, що згідно з контрактом № 6/13 від 28.07.2005 року, угорська фірма "ІСТ Нungaria (Szolgaltatо) Кft" надавала ТОВ "Ротис" транспортно-експедиційні послуги, які полягали в перевезенні автотранспортом та морським контейнером при міжнародних мультимодальних перевезеннях вантажів ТОВ "Ротис" з пункту відправлення - орган митного контролю України, у зоні діяльності якого розташований експортер, відповідно до ст.71 Митного кодексу України (митний пост "Чернівці" Вадул-Сиретської мітниці) в пункт призначення - місто Хайпонг республіки В'єтнам. ТОВ "Ротис" була здійснення оплата за надані послуги по перевезенню вантажу в міжнародному сполучення в сумі 11200 доларів США, що по курсу НБУ на дату надання послуги складало 56560 гривень.
Суд керується наступним. Відповідно до п.п. 3.1.1 та п.п. 3.1.3 п. 3.1, ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: «3.1.1. поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); 3.1.3. вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.”
Частина 2 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачає, що “Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.”
Відповідно до п. “г” п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: “при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.”
В даному випадку частина послуг надана на території України, а частина за межами митної території України. Що підтверджується довідками від 24 липня 2006 року, згідно яких, угорська фірма "ІСТ Нungaria (Szolgaltatо) Кft" повідомила, що вартість доставки вантажу для ТОВ "Ротис ЛТД" згідно з рахунком-фактурою № 18/32952 від 28.07.05, від м. Чернівці до кордону України (Одеський торговий морський порт) складає 450 доларів США, від порту Одеса, Україна до порту Хошемін, В'єтнам складає 2350 доларів США; а вартість доставки вантажу згідно з рахунком-фактурою № 18/33086 від 22.08.05, від м. Чернівці до кордону України (Одеський торговий морський порт) складає 1350 доларів США, від порту Одеса, Україна до порту Хайфонг. В'єтнам складає 7050 доларів США.” Згідно розрахунку позивача “загальна вартість перевезення в 11200 доларів США, що складає 56560 гривень містить наступні частини:
Вартість перевезення від м. Чернівці до пункту знаходження зовнішнього митного контролю (Одеський морський порт) склала 1800 доларів США, що становить 9090 гривень /митна територія України/; а вартість перевезення від пункту знаходження зовнішнього митного контролю (Одеський морський порт) до пункту призначення порт Хошемін, В'єтнам склала 9400 доларів США, що становить 47470 гривень.” /поза межами митної території України/
Отже суд виходить з того, що надання транспортних послуг заключається в доставці перевізником вантажу від пункту отримання до перевезення до пункту призначення та передача його отримувачу ( ст. 909 ЦК України). Місцем надання транспортних послуг є маршрут руху транспортного засобу з вантажем, від вантажовідправника до вантажоотримувача і не співпадає у часі та просторі з місцем прийняття вантажу до перевезення, оскільки договір перевезення є реальним і вважається виконаним при доставці вантажу у визначене договором місце. Законом України “Про податок на додану вартість” визначено термін - місце поставки послуг (п.6.5. ст.6 Закону), а термін - місце надання послуг не визначено, і ці поняття не є ідентичними.
Тому відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1, ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” надання транспортних послуг на митній території України є об’єктом оподаткування і тому підлягає оподаткуванню за ставкою 20%. Що стосується п.п. 3.1.3 п. 3.1, ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, то відповідно до п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону такі послуги оподатковуються за нульовою ставкою.
Позивач правильно визначив сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість 2307,00 грн., та штрафних санкцій 1153,50 грн., ( разом - 3460,50 грн. ) з вартості послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України ( надано послуг на суму 9090 грн. *20 = 1818 грн. ), а також 50 % штрафу в сумі 909 грн. А також суму яка не оскаржувалась позивачем зокрема 733 грн. 50 коп. ( в т.ч. 489 грн. ПДВ та 244,5 грн. - штраф.)
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Податкове повідомлення-рішення №0000332200/0 від 14.06.06р. в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 9494 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4747 грн ( на загальну суму 14 241 грн.) є нечинним.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі п.п. 3.1.1 та п.п. 3.1.3 п. 3.1, ст. 3, п. 4.3 ст. 4, п. 6,1 п.п. 6.2.4 п. 6.2, п. 6.5 ст. 6, п.п. “г” п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( з послідуючими змінами та доповненнями), п.п.17.1.3 п. 17.1 ст.. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000 року та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці №0000332200/0 від 14.06.06 року, в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 9494,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4747,00 грн. разом -14241,00 грн.
3. В решті позовних вимог – відмовити.
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.Г. Чорногуз