ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА  

іменем України

"21" червня 2011 р.                                                    Справа № 2-а-138/2011

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Пасічник С.С.         

суддів:                                                                              Зарудяної Л.О.

                                                                                          Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від "09" лютого 2011 р. у справі № 2-а-138/2011 за позовом ОСОБА_3   до Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 09.02.2011р. у даній справі (а.с.13-15) позов було задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_3 з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 25.01.2011р. надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_3 за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 25.01.2011р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст.52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с.18-21), в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач, зокрема, посилається на те, що дане рішення не відповідає нормам чинного законодавства, так як в його мотивувальній частині є суттєві невідповідності висновків щодо наявних матеріалів справи, тобто порушено вимоги ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, а також всупереч приписам ст.163 КАС України в мотивувальній частині даного рішення відсутнє посилання на те, які норми законодавства були порушені відповідачем; до того ж, на думку відповідача, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, може застосовуватись виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, але не до розмірів підвищень до пенсій, передбачених іншими законами, зокрема, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; крім того, виплата надбавки до пенсії як дитині війни має здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, до якого кошти Пенсійного фонду України не включаються, а отже, відповідач не може здійснювати виплату позивачу надбавки до пенсії за рахунок власних коштів; до того ж, судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин приписи ст.ст.99,100 КАС України.

Позивач  письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження.

З врахуванням приписів вищевказаної статті, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 25.01.2011р. (а.с.1-3).

З наявних в матеріалах справи паспорту серії НОМЕР_2 та посвідчення №НОМЕР_1 (а.с.4-6) вбачається, що ОСОБА_3 має статус дитини війни, в зв'язку з чим має право на пільги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод, чи інтересів.

Згідно з ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтовано юридичною необізнаністю та пенсійним віком позивача.

Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, зазначене клопотання судом першої інстанції не розглядалося.

Натомість, Ружинський районний суд в оскаржуваній постанові прийшов до висновку, що оскільки позивач є особою похилого віку, проживає в сільській місцевості та є юридично необізнаним, то строк звернення до суду ним не пропущено.

Проте, судова колегія суду апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки згідно ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який  виплачується пенсія, а за змістом ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" соціальна виплата у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за своєю природою є підвищенням до пенсії, отже, враховуючи, що виплата пенсії та підвищення до неї носить щомісячний системний характер, позивач був обізнаний про порушення своїх прав на кожне 25 число відповідного місяця та року.

Таким чином, суд приходить до висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 24.07.2010р., що з врахуванням приписів ст.100 КАС України є підставою для залишення позову у вказаній частині без розгляду.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно змін, внесених Законом України від 28.12.2007р. №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (п.п.2 п.4.1 розділу ІІ) частину 1 статті 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".

Однак, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, вказані зміни визнано неконституційними, а отже ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має застосовуватись у чинній редакції.

Також, згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999р. №966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1261 від 24.10.2007р. (далі Постанова №1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

У пункті 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001р. "Про Положення про Пенсійний фонд України" Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Тому, беручи до уваги те, що згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало проводитись нарахування та виплата підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

За наведеного, доводи відповідача про те, що він не являється розпорядником коштів Державного бюджету України, а тому невзмозі здійснити виплату позивачу соціальної допомоги у встановлених законодавством порядку та розмірі, судом не приймаються до уваги.

Отже, відповідач повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та провести позивачу відповідні нарахування та виплати з врахуванням фактично виплачених сум щомісячного підвищення до пенсії.

Таким чином, колегія суддів  вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, є протиправною.

Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, судова колегія приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати позивачу щомісячну державну допомогу в розмірі, визначеному Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки те, що нарахування державної соціальної допомоги в подальшому буде також здійснюватися з порушенням вимог законодавства, є лише припущенням позивача й не підтверджується будь-якими доказами.

За наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.100, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі задовольнити частково.

Постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 09.02.2011 року  в частині задоволення позову за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 24.07.2010р. скасувати та залишити його в цій частині без розгляду.

В решті постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 09.02.2011р. залишити без змін.

Викласти абзаци перший - третій резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_3 за період з 25.07.2010р. по 25.01.2011р. надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_3 за період з 25.07.2010р. по 25.01.2011р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ст.52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", ст.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011р.".

Позов в частині вимог за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 24.07.2010р. залишити без розгляду."

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.  

Головуючий   суддя                                                              С.С. Пасічник

судді:                                                                                      Л.О. Зарудяна   

                                                                                                Л.В. Кузьменко   

Роздруковано та надіслано (прост.):

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_3  АДРЕСА_1,13646

3- відповідачу   Управління Пенсійного фонду України в Ружинському  районі  Житомирської області  вул. Леніна.36,смт. Ружин,Житомирська область,13601