Справа №295/16844/24

1-в/295/1749/24

У Х В А Л А

Іменем України

13.11.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі подання начальника Державнї установи «Житомирська виправна колонія № 4» про приведення вироків Фастівського районного суду Київської області від 18.03.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України та Фастівського районного суду Київської області від 24.11.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України відносно засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, у відповідність до чинного законодавства,

В С Т А Н О В И В :

Начальник Державної установи «Житомирська виправна колонія № 4» звернувся до суду з поданням в порядку п. 13 ч. 1 ст. 537, п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України про приведення вироків суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 (далі - Закон № 3886-ІХ) стосовно засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник установи подав заяву про розгляд справи без його участі, подання підтримує.

Засуджений згоден на розгляд справи без його участі, подання установи підтримує.

Прокурор подання підтримав, просив перекваліфікувати дії засудженого за окремими епізодами вироків від 18.03.2020 та 24.11.2021 стосовно ОСОБА_3 із ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України.

Дослідивши зміст подання, матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питаня, зокрема, про звільнення від покарання у випадку, передбаченому частиною 2 ст. 74 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», статтю 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено у новій редакції, відповідно до якої викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до частині 2 статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (стаття 58 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Отже, внесені Законом № 3886-ІХ зміни мають зворотну дію у часі, тобто поширюється на діяння, вчинені до 09.08.2024, тому скасовують кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином шкоди меншого розміру, ніж установлено нормою закону.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено правовий висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі. 

Таким чином, зміна розміру дрібного викрадення чужого майна є по суті зміною кримінального закону в частині кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки у КК України цей розмір не визначений, він указаний у ст. 51 КУпАП.

За таких обставин вчинене засудженим діяння на даний час відноситься до адміністративного правопорушення та не може вважатися кримінально - караним. Попри відсутність прямих законодавчих змін до КК України, діючі норми КУпАП дають підстави для висновку про декриміналізацію діянь засудженого.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01.01.2019 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в сумі 1 921 грн.

Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в сумі 2 270 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком Фастівського районного суду Київської області від 18.03.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

За цим вироком ОСОБА_3 вчинив декілька епізодів крадіжок майна, а саме: на початку вересня 2019 року на суму 7 438,33 грн; на початку вересня 2019 року на суму 2 696,66 грн; 11.09.2019 на суму 2 316,66 грн; 11.09.2019 на суму 370,00 грн; 11.09.2019 на суму 1 449,70 грн;

Епізоди крадіжок за 11.09.2019 на суму 370,00 грн та 1 449,70 грн підлягають декриміналізації та за їх вчинення особа підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, оскільки сума викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому вказані діяння, відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ, не є кримінально-караними на даний час.

Вироком Фастівського районного суду Київської області від 24.11.2021 ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 25.12.2021. Початок строку покарання 25.12.2021, кінець строку покарання 24.11.2027.

За цим вироком ОСОБА_3 вчинив декілька епізодів крадіжок майна, а саме: з 01.02.2021 по 06.03.2021 на суму 1 744,20 грн; з 01.02.2021 по 13.03.2021 на суму 936,80 грн; з 01.02.2021 по 13.03.2021 на суму 1 114,95 грн; з 01.02.2021 по 13.03.2021 на суму 998 грн; з 01.02.2021 по 06.03.2021 на суму 339,50 грн; з 28.02.2021 по 07.03.2021 на суму 859 грн; з 07.03.2021 по 12.03.2021 на 1 290,90 грн; з 07.03.2021 по 12.03.2021 на 9 446,05 грн.

Усі епізоди крадіжок, окрім вчиненої у період з 07.03.2021 по 12.03.2021 на суму 9 446,05 грн підлягають декриміналізації та за їх вчинення особа підлягає звільненню від призначеного покарання, оскільки сума викраденого майна на день вчинення правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому не є кримінально – караними діяннями, відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ, на даний час, тому суд дійшов висновку про необхідність звільнення засудженого від призначеного покарання за даними епізодами на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

Водночас решта епізодів за вироком Фастівського районного суду Київської області від 18.03.2020, а саме на початку вересня 2019 року на суму 7 438,33 грн; на початку вересня 2019 року на суму 2 696,66 грн; 11.09.2019 на суму 2 316,66 грн та епізод крадіжки за вироком Фастівського районного суду Київської області від 24.11.2021 за період із 07.03.2021 по 12.03.2021 на суму 9 446,05 грн. не підлягають декриміналізації, оскільки їх розмір перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день вчинення крадіжок, а відтак вчинені ОСОБА_3 діяння за вказаними епізодами є кримінально караними та не впливають на призначене йому покарання.

З урахування наведеного, суд приводить вироки Фастівського районного суду Київської області від 18.03.2020 та Фастівського районного суду Київської області від 24.11.2021 у відповідність до вимог Закону № 3886-IX від 18.07.2024 в частині звільнення від відбування покарання за окремими епізодами. В іншій частині раніше призначене остаточне покарання залишається незмінним та приведення у відповідність до чинного законодавства не потребує.

Твердження прокурора про те, що дії засудженого за окремими епізодами слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК України суд відхиляє, оскільки відповідно до вимог ст. 537 КПК України, при розгляді справи в порядку виконання вироку, суд не наділений повноваженнями змінювати судове рішення, яке набрало законної сили.                         Керуючись ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд,

                                                    П О С Т А Н О В И В :

Подання ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 4)» - задовольнити.

Вироки Фастівського районного суду Київської області від 18.03.2020 та Фастівського районного суду Київської області від 24.11.2021 привести у відповідність до вимог Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Фастівського районного суду Київської області від 18.03.2020 (за окремими епізодами крадіжок майна 11.09.2019 на суму 370,00 грн та 11.09.2019 на суму 1 449,70 грн) та вироком Фастівського районного суду Київської області від 24.11.2021 (за окремими епізодами крадіжок майна з 01.02.2021 по 06.03.2021 на суму 1 744,20 грн; з 01.02.2021 по 13.03.2021 на суму 936,80 грн; з 01.02.2021 по 13.03.2021 на суму 1 114,95 грн; з 01.02.2021 по 13.03.2021 на суму 998 грн; з 01.02.2021 по 06.03.2021 на суму 339,50 грн; з 28.02.2021 по 07.03.2021 на суму 859 грн; з 07.03.2021 по 12.03.2021 на 1 290,90 грн, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Фастівського районного суду Київської області від 24.11.2021 за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України (за сукупністю вироків) до остаточного покарання до 6 (шести) років позбавлення волі.

Початок строку покарання та застосування ч. 5 ст. 72 КК України рахувати за вироком Фастівського районного суду Київської області від 24.11.2021.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 7 днів з дня її постановлення, а засудженому у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя                                  ОСОБА_1