Справа № 289/1564/24

Номер провадження 3/289/960/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Мельник О.В., розглянувши матеріали, які надішли з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані та РНОКПП в матеріалах справи відсутній, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,

- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15.07.2024 року,серії ААД №696172: гр. ОСОБА_2 , 15.07.2024 року о 09 год. 25 хв., на а.д М.07 Київ-Ковель Ягодин 79 км. поблизу с. Садки Малинського р-н, керував транспортним засобом GEELY MR-7180, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком на стан сп`яніння "алкогольного" №28 від 15.07.2024. Водія відсторонено від керування в порядку ст. 266 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.9 а ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_2 до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Тому судом були вжиті заходи для забезпечення його права на участь у судовому засіданні, його відсутність як порушника, відповідно до ст. 268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності останнього, письмові заперечення від якого до суду не надходили.

Також повідомлення про розгляд справи розміщено у відкритому доступі на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud0620, а відтак ОСОБА_2 повинен був цікавитись розглядом справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами.

 Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи та співставляючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Наявні в матеріалах справи докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуютьсязі стандартом доказування «позарозумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, враховуючи наступне.

Відповідно до змісту статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35).

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції не було задокументовано, обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_2 таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до зазначених вимог надавали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останньої. Не містять таких доказів і наявні у справі відеозаписи з камер поліцейських, з яких вбачається, що відеозапис розпочинається о 09:17:29 з моменту, як працівники поліції підходять до гр. ОСОБА_2 , який в той час сидів на лавці поблизу дороги та лісового насадження. Не зафіксовано на відеосаписі й факту керування ОСОБА_2  вказаним транспортним засобом, на якому орієнтовно він керував в стані алкогольного сп`яніння. Також не усуває цих суперечностей і наявний в матеріалах справи рапорт, оскільки такий може бути належним доказом, лише в сукупності з іншими доказами. Однак такі докази відсутні в матеріалах зазначеної справи.

Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення було долучено відеозаписи фіксації зазначеної в протоколі події, які містять собою фрагментарний характер запису та з яких чітко вбачається, що факту керування вказаним транспортним засобом ОСОБА_2 , відеозаписи не містять.

Жодного іншого доказу на підтвердження факту керування ОСОБА_2 вказаним транспортним засобом, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначається суть адміністративного правопорушення.

Диспозиція норми ч. 1 ст. 130 КУпАП виділяє два окремих, незалежних один від одного види адміністративних правопорушень. Перший, це керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а другий, це відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому обидві форми правопорушення передбачають обов`язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності факт керування правопорушником транспортним засобом.

Тобто, з аналізу ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що відповідальність водія за порушення цієї норми настає виключно у разі керування або експлуатації транспортного засобу.

Так, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а.

Також, п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено термін «керування транспортним засобом», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Як вбачається з матеріалів справи, факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, що давало б поліцейським підстави для складання адміністративного протоколу за порушення вимог п. 2.9 а ПДР, не зафіксований.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що поліцейські зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_2 .

Вищенаведене вказує на відсутність обов`язкової ознаки об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в свою чергу вказує на недоведеність та/або відсутність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

За таких обставин суд вважає, що водієм ОСОБА_2 не допущено порушень Правил дорожнього руху, чи інших дій, за які його транспортний засіб слід було зупинити, та взагалі відсутні докази керування ним автомобілем в даному конкретному випадку, у зв`язку із чим, та за сукупністю з іншими обставинами, складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Житомирського апеляційного суду, зокрема, у постанові від 19 червня 2024 по справі №289/3094/23.

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, на переконання суду, залишився не доведеним факт вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій, що містять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так саме по собі складання протоколу, за відсутності інших достовірних та допустимих доказів, не може бути визнано достатнім доказом для підтвердження її винуватості, а відтак провадження по справі слід закрити.

Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги те, що інші докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, окрім складеного протоколу в матеріалах справи відсутні, не здобуто таких доказів і під час розгляду справи в суді, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - в зв`язку з недоведеністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 130, 247, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП  закрити за відсутністю в його діях події і складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту її винесення.

Суддя Олександр МЕЛЬНИК