ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
Іменем України
21 червня 2011 року справа № 5020-633/2011
Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В. при секретарі Мутель А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом –Федерального державного унітарного підприємства “13 судоремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації,
(вул. Клен-балка, м. Севастополь, 99004, ідентифікаційний код 22288616)
до відповідача –Комунального підприємства Севастопольської міської ради “Севелектроавтотранс”,
(вул. Луначарського, б.5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044)
про стягнення 47 954,86 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача –ОСОБА_1, представник, довіреність № 31-15 від 18.04.2011р.;
Від відповідача –ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 05.01.2011р.;
Позивач –Федеральне державне унітарне підприємство “13 судоремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації звернувся до суду із позовною заявою до відповідача –Комунального підприємства Севастопольської міської ради “Севелектроавтотранс”, в якій просить стягнути заборгованість за договором №220 від 10.04.2008 в сумі 47 955,10 грн, з яких: 41 262,36 грн –основна заборгованість,
3 535,17 грн –пеня, 2 469,52 - індекс інфляції, 684,81 грн –3% річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору про надання послуг з водопостачання та сумісному користуванню магістральним трубопроводом №220 від 10.04.2008, положення статей 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України.
У судовому засіданні 24.05.2011 на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2011 відповідачем було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копій витребуваних документів. Дані документи суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Розгляд справи 24.05.2011 відкладався у зв’язку з неявкою представника позивача, невиконання ним вимог ухвали суду 27.04.2011.
У судовому засіданні 21.06.2011 позивач надав заяву, відповідно до якої зменшив позовні вимоги у частині основної заборгованості до 37 095,96 грн. Дану заяву суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Відповідач у судовому засіданні надав відзив на позов, у якому зазначив, що сума основного боргу була ним погашена згідно наданих до матеріалів справи платіжних доручень, позовні вимоги в частині стягнення пені за договором №220 від 10.04.2008 визнає частково.
У судовому засіданні 21.06.2011 представник позивача підтвердив сплату відповідачем суми основного боргу та просить суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій за договором.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.06.2011 підтримав свою правову позицію, викладену у відзиві на позов, позовні вимоги визнає частково, з підстав, зазначених у відзиві на позов та надав контррозрахунок пені.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
З матеріалів справи слідує, що між позивачем - Федеральним державним унітарним підприємством “13 судоремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації та відповідачем –Комунальним підприємством Севастопольської міської ради “Севелектроавтотранс” виникли цивільно-правові зобов’язання на підставі ст. 11 ЦК України.
10 квітня 2008 року між Федеральним державним унітарним підприємством
“13 судоремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації та Комунальним підприємством Севастопольської міської ради “Севелектроавтотранс” був укладений договір про надання послуг з водопостачання та сумісному користуванню магістральним трубопроводом №220 від 10.04.2008 (далі-Договір) (а.с.8-9), згідно умов якого Федеральне державне унітарне підприємство
“13 судоремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації (далі –Абонент) надає послуги по наданню водоводу для холодного водопостачання комунальному підприємству Севастопольської міської ради “Севелектроавтотранс (далі –Субабонент).
Положеннями розділів 2, 3 Договору Абонент зобов’язаний забезпечувати Субабонента питною водою, а Субабонент у свою чергу зобов’язаний витрачати її у розмірах встановленого ліміту або норм водоспоживання .
Згідно положень розділу 4 Договору Абонент призводить нарахування Субабоненту платежів за вказані послуги по водопостачанню (п. 4.1). Розрахунки, акти за надані послуги надаються Субабоненту у строк з 15 по 20 число поточного місяця, які він має сплатити протягом 3х банківських днів згідно рахунку та акту, оформленому Абонентом, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Абонента (п. 4.3).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав свої зобов’язання за Договором перед позивачем, що підтверджується рахунками №88 від 29.07.2010, №113 від 31.08.2010, №127 від 30.09.2010, №158 від 29.10.2010 (а.с.10-13), на суму 41 262,36 грн та направленням на адресу відповідача претензії про сплату даного боргу №31-15/317 від 18.02.2011 (а.с.14), яку відповідач залишив без відповіді та належного реагування.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов’язання та підстави його виникнення. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.
Оскільки заява позивача про зменшення суми основного боргу не суперечить вищенаведеним приписам ст. 22 ГПК України, то суд приймає її до розгляду.
Судом встановлено, що в період з 04.05.2011 по 13.05.2011 (після подання позову) Відповідачем була погашена сума основного боргу 37 095,96 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1724 від 04.05.2011, №1754 від 05.05.2011, №1766 від 06.05.2011, №1833 від 13.05.2011 (а.с.35-38).
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України відсутність предмету спору є підставою для припинення провадження у справі.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 37 095,96 грн підлягає припиненню, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтями 546, 549, частиною третьою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі договору №220 від 10.04.2008 та ст. ст. 546, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України згідно розрахунку наданого позивачем, відповідачу нараховано: 3538,17 грн –пені, 2469,52 грн –інфляційних витрат, 684,81 грн –три проценти річних.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок, позивача (а.с.16) та контррозрахунок пені відповідача, який був наданий ним у відзиві на позов (а.с.46-47), дійшов висновку щодо зменшення розміру пені на підставі ст. 232 ГК України до 3 130,03 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 684,81 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 469,52 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунками позивача, пеня –частково в розмірі 3130,03 грн.
Станом на час вирішення спору в суді загальна сума боргу відповідача перед позивачем за поданим позовом становить 6 284,36 грн, доказів її сплати відповідачем суду не надано.
Відповідно до положень ст.ст.32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства та дослідивши подані позивачем документальні докази в обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на Відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представникам сторін про час складення повного рішення.
На підставі викладеного, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 611, 625, ЦК України, керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 44, 49, п. 11 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов за зменшеним розміром позовних вимог задовольнити частково в сумі
6 284 грн 36 коп.
2. Стягнути з Комунального підприємства Севастопольської міської ради “Севелектроавтотранс” (вул. Луначарського, б. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, р/р №260033011016 в „Укрсоцбанку” місто Севастополь, МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Федерального державного унітарного підприємства “13 судоремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Клен-балка, м. Севастополь, 99004, ідентифікаційний код 22288616; р/р 26006013019890 в ПАТ „ВТБ Банк”, м. Київ, МФО 321767) 6 284,36 грн (шість тисяч двісті вісімдесят чотири грн 36 коп.), з яких: 2469,52 грн - втрати від інфляції; 684,81 грн - 3% річних; 3130,03 грн –пеня, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 434,21 грн (чотириста тридцять чотири грн 21 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 213,49 грн (двісті тринадцять грн 49 коп.).
3. Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі
37 095 грн 96 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.В. Ребриста
Повне рішення складено 24.06.2011р.