Справа №  1-130/11

Провадження №11/0390/322/11 Головуючий у 1 інстанції:Сівчук А.Є.

Категорія:ч.1 ст.121 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 травня 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Борсука П.П.,

суддів –Хлапук Л.І., Польового М.І.,

з участю прокурора –Смолюка Б.С.,

потерпілого –ОСОБА_1,

представника потерпілого –ОСОБА_2

засудженого –ОСОБА_3,

захисника –ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому зсіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_1, захисника засудженого на вирок Луцького міськрайонного суду від 24 березня 2011 року, яким  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, офіційно не працює, неодружений, раніше не судимий, засуджений за ч.1 ст.121 КК України на п’ять років позбавлення волі.

          Запобіжний захід підсудному змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою з залу суду.

          Строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з 24 березня 2011 року.

          В строк відбуття покарання зараховано термін перебування його під вартою з 25 червня до 03 липня 2009 року.

          Стягнено з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 588,81 грн. завданих матеріальних збитків, 25000 грн. моральної шкоди, 1000 грн. витрат за надання правової допомоги.

           Вироком вирішено долю речових доказів.

         За даним  вироком ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 15 червня 2009 року,  біля 22 год. 30 хв., знаходячись навпроти магазину «Дует»на вул. Володимирській м.Луцька, під час суперечки, яка виникла на грунті неприязних стосунків побив ОСОБА_1 кулаками, умисно завдавши тому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді  гематоми мяких тканин лівої лобно-тімяної ділянки, зламу лівої лобної кістки, забою головного мозку.

          Захисник в своїй апеляції вказує на призначення засудженому надмірно суворого покарання. Вважає, що є підстави для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки той повністю відшкодував потерпілому завдану шкоду.

          Потерпілий оскаржуючи вирок, вказує також на суворість призначеного ОСОБА_3 покарання. На його думку, покарання без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України, забезпечить перевиховання засудженого.

            Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, думку захисника, потерпілого на підтримання своїх апеляцій, прокурора, який заперечив проти них, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції захисника засудженого та потерпілого підлягають до задоволенню.

          Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини злочину. Його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_3 в умисному заподіянні ОСОБА_1 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, відповідає доказам дослідженим судом. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України і ніким не оспорюються.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції вірно врахував тяжкість скоєного ним злочину, дані про його особу, який характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Крім того, в ході апеляційного розгляду встановлено, що засуджений визнав вину, розкаявся, повністю відшкодував заподіяну злочином шкоду, Підлягає до врахування  і думка потерпілого ОСОБА_1, який помирився з засудженим, просив суворо не карати ОСОБА_3 та не позбавляти його волі.

 З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність обставин, які б обтяжували покарання, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне застосувати до нього ст. 75 КК України, звільнивши його  від відбування покарання з випробуванням.   Таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, і буде необхідним та достатнім для виправлення винного і попередження вчинення нових злочинів.

Керуючись ст. 365-366 КПК України, колегія суддів судової палати -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції захисника засудженого, потерпілого задовольнити, вирок Луцького міськрайонного суду від 24 березня 2011 року щодо ОСОБА_3 –змінити.

На підставі ст. ст. 75, 76  КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно із залу судового засідання.

В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий                     

Судді