УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22652/11
Справа № 22ц -22652/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 52 ( IІІ ) суддя Мельник Ю.Ю.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого – судді: Зубакової В.П.
суддів: Неклеси В.І., Барильської А.П.
при секретарі: Іванюк О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БудПромСервіс» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу 16 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БудПромСервіс» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
позивач ОСОБА_3, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БудПромСервіс» (далі ТОВ «БудПромСервіс» ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що наказом №52-к від 07.05.2010р. їй було оголошено догану в зв`язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин і систематичне невиконання вказівок безпосереднього керівника та наказом № 60-к від 25.05.2010р. звільнено з посади секретаря за п.8 ст. 36 КЗпП України і видано трудову книжку з відповідними записами в ній.
Просила поновити її на посаду секретаря ТОВ «БудПромСервіс», стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення 25.05.2010 року по день ухвалення рішення, витрати на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн. та 10 тис. грн. у відшкодування моральної шкоди, яка складається з того, що її незаконно було позбавлено права на працю, джерела існування, у порушенні життєвих зв'язків тощо, що спричинило моральні страждання.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «БудПромСервіс» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді секретаря ТОВ «БудПромСервіс».
Стягнуто з ТОВ «БудПромСервіс» на користь ОСОБА_3 7 067,30 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25 травня 2010 року по 16 грудня 2010 року включно без урахування утримань та обов`язкових платежів, з розрахунку середнього заробітку 48,74 грн. за 145 днів; на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн. та 1 154,40 грн. витрат за надання правової допомоги.
Стягнуто з ТОВ «БудПромСервіс» на користь держави 70,67 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1 072,28 грн. підлягає негайному виконанню.
В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи.
Так, судом не взято до уваги, що позивачу було надано додаткову відпустку на період наставних занять, складання заліків та іспитів у період з 11.05.2010 року по 21.05.2010 року, однак до роботи вона приступила лише 26.05.2010 року, тобто з прогулом у 2 дні.
Позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди та витрати на правову допомогу є завищеними, оскільки в матеріалах справи міститься лише договір на надання правової допомоги та копія квитанції без зазначення реквізитів договору або конкретного спору, з яким пов`язано надання такої допомоги.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 03.11.2008 року прийнята по переводу з ТОВ «Терни Сервісмонтаж» на постійну роботу секретарем ТОВ «БудПромСервіс», 04.01.2010 року переведена на посаду інспектора відділу кадрів; 01.04.2010 року знову переведена на посаду секретаря. Наказом №60-к від 25.05.2010 року позивача звільнено із займаної посади з підстав передбачених трудовим контрактом на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України (а.с. 6-7).
Суд, поновлююючи ОСОБА_3 на роботі та стягуючи на її користь моральну шкоду, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами трудовий контракт не укладався, а тому звільнення позивача на підставі п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України є незаконним.
Так, у п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України встановлюється така підстава припинення трудового контракту як обставини, зазначені в контракті. Частина третя ст. 21 КЗпП України визначає контракт як особливу форму трудового договору, в якому строк його дії, обов`язки і відповідальність сторін ( в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. У відповідністю до ст. 24 КЗпП України контракт може бути укладений лише в письмовій формі, тобто контракт не може бути оформлений тільки шляхом видання наказу про прийняття на роботу.
Відповідачем не надано доказів про те, що між сторонами укладено трудовий контракт, а доводи апеляційної скарги щодо звільнення позивача в зв`язку з порушенням останньою трудової дисципліни (дводенного прогулу) судом до уваги не беруться, оскільки, як вбачається з наказу №60-к від 25.05.2010р., ОСОБА_3 звільнено за п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, а не в зв`язку з прогулом на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, невиплати належних йому грошових сум, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як встановлено судом, позивача незаконно звільнено із займаної посади та позбавлено засобів для існування, а тому доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди є безпідставними.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо неправомірності стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 понесених нею витрат на правову домомогу грунтуються на вимогах закону та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з п.2 ч.2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2010р. між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_4 укладено договір на надання правової допомоги на підставі якого позивач сплатила 1 500 грн., що підтверджено квитанцією № 1402 від 07.06.2010р. (а.с. 17-19).
Суд вірно, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року №590, визначив розмір компенсації за надання правової допомоги ОСОБА_4 при складанні цивільного позову, ознайомленні з матеріалами справи, усних консультацій по справі у розмірі 444,00 грн., однак помилково прийшов до висновку про стягнення з відповідача витрат на участь в судових засідання представника позивача, оскільки адвокат ОСОБА_4 безпосередньо не приймав участь у судових засіданнях, правова допомога ОСОБА_5 позивачем не оплачувалась, а тому відшкодуванню не підлягає.
Таким чином, рішення суду в частині розміру витрат на правову допомогу необхідно змінити, зменшивши розмір витрат за надання правової допомогги, стягнутих з ТОВ «БудПромСервіс» на користь ОСОБА_3, з 1 154,40 грн. до 444,00 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БудПромСервіс» задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу 16 грудня 2010 року змінити, зменшивши розмір витрат за надання правової допомогги, стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «БудПромСервіс» на користь ОСОБА_3, з 1 154,40 грн. до 444,00 грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.П.Зубакова