УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

          Справа №22а-21021/11                                                 Головуючий в 1 інстанції -  АН О.В.

Категорія 10.3.3 (4)                                                                      Доповідач – Братіщева Л.А.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:                Братіщевої Л.А.

суддів:                          Михайлів Л.В., Савіної Г.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1,  Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від  26 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 Володимирывни до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визнання дій неправомірними, стягнення  грошової суми, покладення зобов’язань, -

В С Т А Н О В И Л А :

          У  березні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради ( надалі – УПСЗН) про визнання дій неправомірними, стягнення  грошової суми, покладення зобов’язань посилаючись на те, що  вона перебуває на обліку у відповідача й отримує від нього щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в меншому розмірі, ніж встановлено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Уточнивши свої позовні вимоги, просила суд  поновити строк для звернення до суду, визнати дії відповідача  незаконними та стягнути  з УПСЗН суму недоплаченої допомоги за період з  01.05.2007р. по 31.10.2008р. у розмірі 6964,56грн., моральну шкоду у розмірі 7000грн.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 травня 2010 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії УПСЗН виконкому Саксаганської  районної у місті ради з приводу виплат ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за липень-грудень 2007 року, травень - жовтень 2008 року. В частині стягнення сум соціальної допомоги, відшкодування моральної шкоди позовні вимоги залишено без розгляду.

Додатковою постановою суду першої інстанції від  06 серпня 2010 року уточнено та визнано протиправними дії УПСЗН з приводу виплати ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за липень-грудень 2007 року.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача протиправними за 2008 рік – відмовлено.

На вказану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам по справі та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому просила скасувати оскаржувану постанову з постановленням нового рішення про задоволення позову.   

          Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначену постанову  суду в частині задоволених позовних вимог. Вказує, що бюджетом не передбачені видатки для виплати допомоги в розмірі, який визначив суд. Також, судом першої інстанції не враховано, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, проводив позивачу виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на рік й в розмірі, передбаченому ст. 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»,  при цьому кошти на виплату допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 09.07.2007 року, в нього відсутні й оскільки законодавчо це питання не врегульовано, то він не є належним відповідачем по справі. Кім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

          Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга  ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а УПСЗН Саксаганської районної у місті ради підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у  зв’язку з народженням  доньки – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває  на обліку УПСЗН Саксаганської  районної у місті ради  та отримує щомісячно соціальну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2007 року по  грудень 2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем за цей період здійснювалась виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в заниженому розмірі.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вирішуючи спір, суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», оскільки позивач є застрахованою особою на загальнообов’язкове державне страхування, тому судова колегія вважає за необхідне зазначити слідуюче.   

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» закріплює, право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину. незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.   

Згідно ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.   

Крім того, відповідне право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закріплено Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».   

Стаття 13 зазначеного Закону передбачає право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.   

Допомога по догляду за дитиною виплачується щомісячно з дня призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.   

Стаття 15 зазначеного Закону також підтверджує право особи на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.   

Однак, положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від        19.12.2006 року зупинено на 2007 рік.   

Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.   

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.   

З урахуванням зазначеного, пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статей 41, 43 Закону України ««Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.   

Крім того, зазначеним Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.   

А відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.   

В свою чергу, частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.   

Відповідно до ст. 99 КАС України в чинній на той час редакції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 100 КАС України в чинній на той час редакції, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Отже, у публічно-правових спорах, що становлять предмет розгляду справ адміністративного судочинства, передбачений строк давності звернення до суду, яким обмежується звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до  суду за захистом прав.

У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку, а  також якщо на цьому наполягає одна із сторін відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України. В даному випадку позивачка не навела підстав для поновлення строку, оскільки позивачка отримувала допомогу з 2007 року, а тому знала і повинна була знати про порушення  свого  права.

Позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав  лише 01 березн 2010 року, тобто саме з цього часу необхідно відраховувати річний строк звернення до суду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку  щодо визнання протиправними дій відповідача  за період з липня по грудень 2007 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що порушені права позивача не підлягають захисту у зв’язку з пропуском строку звернення до суду з позовом, й відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 202 КАС України скасовує постанову суду в частині задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради  задовольнити частково.

Постанову  Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 травня 2010 року та додатков постанову  від 06 серпня 2010 року в частині визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про стягнення щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за липень - грудень 2007 року  – скасувати й ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

          Головуючий:

Судді: