УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №22а-21325/11                                      Головуючий в 1 інстанції – Соловйова Л.Я.

Категорія 10.3.2 ( 1 )                                                                       Доповідач – Братіщева Л.А.

У Х В А Л А

Іменем України

29 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:     Братіщевої Л.А.

суддів:                          Михайлів Л.В., Савіної Г.О.

розглянувши у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від  10 грудня 2009 року за позовом  ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої одноразової допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И Л А :

          У вересні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради (надалі – УПСЗН ) про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої одноразової допомоги на оздоровлення.

          В обґрунтування позовних вимог вказав, що  є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії і на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. (надалі – Закон) УПСЗН повинно виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення  у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплат.

          Вказуючи на те, що відповідач у період 2007, 2008, 2009 років  виплачував йому допомогу на оздоровлення не в повному обсязі, просив суд  визнати протиправними дії УПСЗН стосовно відмови виплатити одноразово допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки та стягнути з УПСЗН на його користь недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки у розмірі 7400грн.

          Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради стосовно не донарахування та недоплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік.

          Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інлулецької районної у місті Кривому Розі ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1  недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п,яти мінімальних заробітних плат станом на 06.03.2009р., що становить 605грн. з урахуванням  виплати, яка була проведена позивачу у розмірі 2925грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційні скарзі представник позивач – ОСОБА_2 просить постанову суду  скасувати та прийняти нову постанову про задоволення  позовних вимог в повному обсязі, оскільки суд першої інстанції  помилково застосував норми ст. 99 КАС України.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови суду та прийняття нової постанови у зв’язку із порушенням судом норм матеріального  та процесуального права.

          Зокрема, суд не взяв до уваги, що УПСЗН не може бути відповідачем по справі, оскільки є розпорядником коштів другого рівня і тому його можливо залучити по справі як третю особу, оскільки кошти за відповідними програмами надходять на рахунок головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації з Мінпраці України, а потім головне управління розподіляє фінансування по управлінням міст та районі.

          Крім того, суд не звернув уваги на те, що постановою КМУ від 12.07.2005р. за №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено розмір компенсації в сумі 100грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Частково задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання у 2009 році ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання  щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо отримання допомоги на оздоровлення за 2007 рік та за 2008 рік в розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції  виходив з правомірності дій відповідача щодо виплати такої допомоги в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2007, 2008 та 2009 роки норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.   

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.

Відповідно до п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону була зупинена.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У 2008 році згідно п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008  п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.

Таким чином, з  01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  № 562 від 12.07.2005 року установлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії складає 100 гривень.

Отже, встановивши, що позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2007 рік - 08.06.2007 року, а за 2008 рік – 30.01.2008р. в розмірі 100 грн., тобто в період застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про державний бюджет України на 2007»,  Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», та Постанови  Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року, суд вірно визначив, що підстави для визнання дій відповідача протиправними за  2007р., 2008 р. відсутні.

Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру  мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки Кабінетом Міністрів у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону  рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до довідки № 2829 від 18.08.2009 року, наданої відповідачем                 (а.с. 7), щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2009 рік – 06.03.2009 року в сумі  100грн. тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» складає 605 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням проведених виплат, становить: 605грн. х 5 – 100 грн. = 2925 грн.

У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії  в розмірі 100 грн., який  визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

Безпідставними вважає колегія суддів й доводи УПСЗН стосовно того, що останнє є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 936 від 20.09.2005 р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.

          Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував наслідки пропуску  річного строку для звернення до суду передбачений ст. 99 КАС України є необґрунтованими та спростовуються висновками суду з яких вбачається, що суд першої інстанції в постанові суду зазначив, що позивач при зверненні до суду із позовом не ставив клопотання про поновлення процесуального строку за захистом свого порушеного права і у позивача відсутні підстави для його поновлення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.  195, 197, 200,205,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та  Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу – залишити без задоволення.

Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку  до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів  з дня набрання нею законної сили.

          Головуючий:

Судді: