УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-23017/11
Справа №22ц-23017/11 Головуючий в 1 інстанції – Дурасова Ю.В.
Категорія 32 ( 3 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: - Братіщевої Л.А.
суддів: - Карнаух В.В., Михайлів Л.В.
при секретарі: – Бадалян Н.О.
за участю: позивача – ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6
представника відповідача – Бершадської Людмили Станіславівни
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2010 року за позовом ОСОБА_5 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, співвідповідача - Державного підприємства «Рудоуправління ім.. Кірова», про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2008 року позивач ОСОБА_5 звернувся із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду), 3 особа - Державне підприємство «Рудоуправління ім.. Кірова», про відшкодування шкоди і в обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що під час роботи на ДП РУ ім. Кірова 11.11.1993 року з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого висновком МСЕК з 14.09.1993р. по 01.04.1996р. йому було встановлено втрату 80% професійної працездатності, а з 01.04.1999р. – 60% безстроково та 3 групу інвалідності.
У зв’язку з втратою професійної працездатності ДП РУ ім.. Кірова наказом №238 від 30.03.1994р. призначило і виплачувало йому відшкодування шкоди з розрахунку середньої заробітної плати 1909790крб., але ці виплати нараховувались йому невірно у зв’язку з заниженням коефіцієнтів перерахунку розміру втраченого заробітку
Під час розгляду справи ухвалою суду від 23.12.2008р. в якості співвідповідача залучено до справи Д ПРУ ім.. Кірова.
Уточнивши свої вимоги, в позовній заяві від 19.01.2009р. просив суд стягнути з Відділення Фонду недоплату страхових виплат за період з 01.06.2005р. по 01.07.2008р. в розмірі 42780,69грн., стягувати з Відділення Фонду на його користь з 01.07.2008р. щомісячні страхові виплати в розмірі 2175,23грн. (а.с. 100-105 т.1).
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2010 року ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційні скарзі позивач ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову з тих підстав, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд з власної ініціативи, в порушення вимог ст. 33 ЦПК України, залучив до розгляду справи 3 особу – ДП РУ ім.. Кірова; суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що відповідач не може самостійно змінити суми відшкодування шкоди, які були надані підприємством і відсутні правові підстави для зміни страхових виплат; з рішення суду не зрозуміло, чи застосовано судом строк позовної давності.
Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог згідно п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди суд виходив з того, що у відповідача - Відділення Фонду, самостійно змінювати суму страхових виплат, яка надійшла у 2001 року від ДП РУ ім.. Кірова не має правових підстав.
Колегія вважає, що відмовляючи в позові з таких мотивів суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи і позивачу слід відмовити в позові до Відділення Фонду виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач тривалий час працював на ДП РУ ім.. Кірова. 11. 11.1993р. під час виконання ним трудових обов’язків з ним стався нещасний випадок, в результаті якого його було травмовано. Висновком МСЕК з 14.03.1993р. по 01.04.1996р. вперше позивачу було встановлено 80% втрати професійної працездатності. При наступних переоглядах відсоток втрати працездатності змінювався і висновком МСЕК від 01.04.1999р. позивачу встановлено 60% втрати працездатності безстроково та встановлена 3 група інвалідності (т. 1 а.с. 15, 16).
На момент передачі особової справи позивача до Відділення Фонду сума страхової виплати становила 222 грн. 30 коп.
Спір виник з приводу, на думку позивача, невірного коригування його середньої заробітної плати при нарахування втраченого заробітку за умови підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві ДП РУ ім.. Кірова і неправильного застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів до сум відшкодування шкоди ДП РУ ім. Кірова з 01.10.1994р. по 01.01.1998р., що потягло в подальшому неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємством та страхових сум, які виплачує відділення Фонду з 01.04.2001р.
Відповідно до 28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівником ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993р. в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №492 від 18.07.1994р. (надалі – Правила), перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Положення про перерахунок сум відшкодування шкоди передбачено Галузевими угодами між Міністерством промислової політики України та добровільними об’єднаннями і ЦК профспілок на 1995-2000 рр., а саме: роботодавець проводить перерахунок відшкодування шкоди, пов’язаної з виконанням трудових обов’язків одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати за даною професією.
Госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей самостійно визначають зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та терміни їхнього запровадження відповідно до фінансових можливостей та граничного розміру коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів, вказаних в Постановах КМУ за погодженням із профспілковими органами підприємства, що відповідно відзначалося в Спільних Постановах адміністрації та профспілкових організацій, які встановлювали розмір підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, відповідно до наказів по підприємству, в межах своїх повноважень та, виходячи із своїх фінансових можливостей, проводився перерахунок сум відшкодування шкоди позивачу, заподіяної внаслідок ушкодження здоров’я при виконанні ним трудових обов’язків про, що відповідачем суду надані відповідні докази.
Так, сумісною Постановою адміністрації і профспілкової організації відбулося збільшення тарифних ставок у 2 рази з 01.10.1994р. (а.с. 78, 89 т.1).
Відповідно сумісної Постанови адміністрації і профспілкової адміністрації від 28.02.1995р. тарифні ставки та посадові оклади були підвищені на коефіцієнт 3 з 01.02.1995р. (а.с. 78, 90 т.1).
Спільною Постановою №1063 від 14.11.1995р. дирекції та профспілкової організації підвищення тарифних ставок і окладів з 01.06.1995р. було збільшено на коефіцієнт 1,5 (а.с. 78, 91 т.1).
Згідно спільної Постанови від 24.11.1995р. на підприємстві було підвищено тарифні ставки і оклади на коефіцієнт 1,33 з 01.11.1995р. (а.с. 78, 92 т.1).
Спільною Постановою дирекції і профспілкової організації від 26.12.1995р. для відшкодування шкоди за втрату працездатності застосовано коефіцієнт 1,25 (а.с. 78, 94 т.1).
Відповідно до спільної Постанови №1615 від 30.12.1997р. тарифні ставки і посадові оклади було збільшено на коефіцієнт 1,97 без збільшення фонду оплати праці (а.с. 78, 95 т.1).
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Але, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 100 т.1) після уточнення 19.01.2009р. своїх позовних вимог, позивачем та його представником, всупереч вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, так і не надано суду першої та апеляційної інстанції жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог щодо фактичного підвищення заробітної плати за оспорюваний період та того, що підприємство не застосувало йому зазначені в позові коефіцієнти.
Згідно ч.1 ст. 33 ЦПК України, яка діяла на час постановлення ухвали від 28.12.2008р., суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача, тому посилання в апеляційній скарзі на те, що суд з власної ініціативи залучив до розгляду справи 3 особу – ДП РУ ім.. Кірова в якості співвідповідача є необгрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що з рішення суду першої інстанції не зрозуміло чи застосовано строк позовної давності чи ні до виниклих правовідносин колегія не приймає до уваги, оскільки позивач на підставі ч.1 ст. 221 ЦПК України міг звернутися до суду першої інстанції для роз’яснення рішення, якщо рішення є незрозумілим, проте своїм право не скористався.
Інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 1 ч.1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2010 року змінити в частині мотивів відмови у позові.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: