УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
22-ц-23181/11
Справа 22ц-23181/11 Головуючий у І інстанції
Категорія 26 ( І ) Сільченко В.Є.
Доповідач- Барильська А.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Барильської А.П.,
суддів – Зубакової В.П., Карнаух В.В.,
при секретарі – Бадалян Н.О.
за участю :представника позивача –ОСОБА_3,
представника відповідача – Лутоніної Надії Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом, та просив стягнути з відповідача на його користь 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2011 року позов задоволено частково: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Фонд) на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 квітня 2011року стягнуто з відповідача на користь держави 15,0 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврахування судом того, що дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку зупинено на 2006, 2007 роки, а з 01.01.2008 року взагалі припинено, а тому відповідальне за спричинення моральної шкоди є підприємство, де працював позивач, у зв’язку з чим Фонд є неналежним відповідачем. В матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі немає висновку МСЕК про встановлення факту її заподіяння. Крім того, судом не враховано, що підприємством не передавалися кошти на відшкодування моральної шкоди потерпілим, розмір моральної шкоди, який стягнуто судом на корись позивача, є завищеним, а також те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом. Також, відповідач вважає, що дана справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, у зв’язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 просить рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу –відхилити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 працював з 19.08.1970 року по 11.04.2005 року на Державному підприємстві «Кривбасреструктуризація» в м.Кривому Розі підземним кріпильником на шахті «Гігант-Дренажна» в шкідливих та тяжких умовах праці, де й отримав професійне захворювання з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень 1 ст. (пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1ст. ЛН 1-2 ст.).
Висновком МСЕК від 03.10.2007 року позивачу первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням.
05.07.2007 року Державне підприємство «Кривбасреструктуризація» ліквідовано без реорганізації.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підприємство, яке зобов’язано відшкодувати моральну шкоду позивачцу у зв’язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням, ліквідовано без правонаступників, то таку шкоду повинен відшкодувати відповідач в порядку компенсації.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з отриманим професійним захворюванням, виникло у позивача з 03.10.2007 року, з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності висновком МСЕК (а.с. 22) тому, виходячи з норм діючого законодавства, яке регулює умови та порядок відшкодування моральної шкоди, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати у відповідності до норм КЗпП України.
Відповідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України обов’язок з відшкодування моральної шкоди працівнику покладається на власника або уповноваженого органу підприємства у разі порушення законних прав працівника, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя .
Порушення прав ОСОБА_5 зафіксовано актом розслідування хронічного професійного захворювання від 11.07.2007 року, винним в порушенні яких визнано керівництво Державного підприємства «Кривбасреструктуризація» де працював позивач. (а.с.12).
Факт заподіяння моральної шкоди у зв’язку з отриманим позивачем професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Разом з тим, обов’язок з відшкодування моральної шкоди не можна покласти на Державне підприємство «Кривбасреструктуризація» , оскільки останнє ліквідовано(а.с.48).
Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, виплачується цими підприємствами, установами, організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника – Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Аналогічне роз’яснення міститься й в п.1-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року зі змінами та доповненнями, відповідно до якого особам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р., Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їхніх сімей) на такі виплати й послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Уся заборгованість із відшкодування зазначеної матеріальної та моральної шкоди виплачується потерпілим на виробництві та членам їхніх сімей (утриманцям) роботодавцями, а в разі їх ліквідації без створення правонаступника - Фондом.
З викладеного вбачається, що обов’язок виплати моральної шкоди, потерпілому на виробництві у разі ліквідації підприємства, де потерпілим було ушкоджене здоров'я, без створення правонаступника, покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не тільки у разі наявності заборгованості підприємства із відшкодування такої шкоди потерпілому, а й за умови доведеності заявлених позовних вимог – в даному випадку факту заподіяння моральної шкоди.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов’язок з виплати моральної шкоди позивачу як на належного відповідача, й доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставні.
Необґрунтованими вважає колегія суддів й доводи відповідача про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу у зв’язку з не наданням висновку ЛКК щодо наявності у нього моральних страждань й необхідності в такому випадку обов’язкового проведення МСЕК для встановлення факту спричинення йому моральної шкоди, оскільки вони суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено стійкої втрати професійної працездатності.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів й доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Безпідставними є й доводи відповідача щодо розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено розгляд справ з відшкодування моральної шкоди.
Розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, визначений з урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, та інших обставин. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: