УКРАИНА

АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ

22-а-21141/11

    Справа 22-а-21141/11                                                    Головуючий у І інстанції

Категорія – 10.3.2 ( 1 )                                                  Бондар Я.М.

                                                                                       Доповідач Карнаух В.В.

                    У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 квітня  2011 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого  судді Карнаух В.В.,  

суддів – Барильської А.П.,  Ляховської І.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України  в Саксаганському  районі м.Кривого Рогу на постанову  Саксаганського   районного суду м. Кривого Рогу від 04 грудня 2009  року у справі за позовом ОСОБА_2   до Управління Пенсійного фонду України  в Саксаганському  районі м.Кривого Рогу про визнання дій протиправними та стягнення  недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дитині війни, -

                                              В С Т А Н О В И Л А:

         У липні 2009  року ОСОБА_2  звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України  в Саксаганському  районі м.Кривого  Рогу (надалі – УПФУ)   про поновлення пропущеного  строку та  стягнення недоплаченої щомісячної  соціальної допомоги,  посилаючись на те, що їй, як дитині війни, відповідно  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з  січня 2006 року  по грудень 2008 року відповідачем не виплачується   щомісячна  соціальна допомога  у розмірі 30 відсотків мінімальної  пенсії за віком у зв’язку  із  чим  просить суд  стягнути   суму  заборгованості  3879,8 грн., та зобов’язати  відповідача  нараховувати  їй  щомісячну  соціальну державну допомогу  згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі.

        Постановою Саксаганського   районного суду м. Кривого Рогу від 04 грудня 2009 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2  Визнано  неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України  в Саксаганському районі м.Кривого Рогу (надалі – УПФУ) щодо нездійснення  перерахунку  та виплати ОСОБА_2  підвищення  до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09 липня  по 31 грудня 2007 року , з 22 травня  по 31 грудня  2008 року в розмірі  30 відсотків  мінімальної пенсії  за віком.  Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок  та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2  згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування» за зазначений період з урахуванням  різниці, яка була виплачена позивачці у цей період. В іншій частині позову  відмовлено.

      В апеляційній скарзі УПФУ просить  рішення суду  скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на неврегульованість  на законодавчому рівні  порядку обчислення  підвищення до  пенсії дітям війни після  відновлення Рішенням Конституційного Суду України  дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції;  неможливість застосування  відповідачем  до спірних правовідносин показника  мінімального розміру  пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування» та правомірність дії зазначеного показника  відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється  дія  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності  до п.8 Постанови Кабінету Міністрів  України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання  соціального захисту  окремих категорій громадян».

       Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги  та  заявлених вимог колегія суддів, вважає, що  апеляційна скарга  не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

        Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує  пенсію  за віком та  відповідно до  абз.1 ч.1 ст.1 Закону України  «Про соціальний захист  дітей війни» має статус дитини війни.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по    31.12.2008 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV  від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року                 № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а починаючи з 09 липня 2007 року  діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії  позивачу, а з 22 травня 2008 року по  теперішній час здійснює підвищення до її пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано  визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди неправомірною.

Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» .

У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності  дій відповідача стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року                     № 530, є безпідставними, оскільки зазначена Постанова суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова  суду ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а постанова  суду повинна бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст.  195, 197, 198,202, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

                                     У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України  в Саксаганському районні м.Кривого Рогу  залишити без задоволення.

Постанову Саксаганського  районного суду  м.Кривого Рогу  від 04 грудня   2009  року залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: