Справа №  2-а-465/11

ПОСТАНОВА

ім'ям України

"23" лютого 2011 р. Амвросіївський районний суд Донецької області у складі

судді Демочко Д.О.,

при секретарі Безверхній В.К.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Амвросіївка справу за адміністративним позовом:

ОСОБА_2 до

Управління Пенсійного фонду України у Амвросіївському районі Донецької області про

зобов’язання провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни,-

в с т а н о в и в :

       Позивачка звернулась з зазначеним позовом, в якому зазначає, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відноситься до цієї категорії громадян, народилась 28 липня 1941 року, перебуває на обліку як пенсіонерка в Управлінні Пенсійного фонду України у Амвросіївському районі та має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З 2009 року не отримує надбавку в межах, встановлених законом. Просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 2009 року, і по теперішній час.

Позивачка в судове засідання не з’явилась.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення.

Дослідивши матеріали справи та докази, у їх взаємній сукупності, суд приходить до слідуючого:

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Суд вважає встановленим, що позивачка є громадянкою України, народилась у такий період коли в дитинстві зазнала всі жахи Другої Світової Війни, що підтверджується паспортом, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менш ніж 18 років. З огляду на наведене вище, суд прийшов до висновку, що позивачка відноситься до соціальної категорії громадян та має статус «дитина війни», знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Амвросіївському  районі та отримує пенсію за віком. Крім того, ці обставини підтверджуються і відміткою в пенсійному посвідченні про належність до категорії «дитина війни».

Відповідно до ст.9 Конституції України, п. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються інакше як міжнародний договір, в той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не противорічать Конституції України.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08.11.2005р., що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Наділивши позивача зазначеною соціальною гарантією (дитина війни), держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

За преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який був розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соцпослуг з коштів пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачених цим Законом.   Ст.58 зазначеного Закону на пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовки для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Уп.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачу мають виплачуватись підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відсутність грошових коштів для реалізації виплат не є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

На час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.  

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»( п.п.2 п.41 Розділ 11) були внесені зміни в закон України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема стаття 6 Закону, була викладена в новій редакції, за змістом якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») соціальна допомога повинна виплачуватися в розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України”. Т.б. враховуючи принцип дії нормативно-правового акту у часі, на підставі цього Рішення втратила чинність нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону. Положення  Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік”№2254-VI  від 13.05.2010г. чи іншим законом будь-які зміни до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не вносились.

Положення ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік ” щодо надання  КМ України права у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними  бюджетними програмами, на спірні правовідносини не поширюється, тому що  розмір соціальних виплат передбачених ст.6 Закону України “Про соціальний  захист дітей війни ” визначається залежно від розміру мінімальної пенсії за віком, а не мінімальної заробітної плати .

Отже нарахування та виплати у 2010 році “дітям війни ” підвищення до пенсії чи державної соціальної допомоги, що виплачувалось замість пенсії повинні були здійснювалось відповідно до ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV із змінами та доповненнями », у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.52 Закону України “ Про Державний бюджет на 2010 рік “ було встановлено прожитковий мінімум і мінімальну пенсію за віком з 1 січня –825 гривень, з 1 квітня –839 гривень, а тому включити доплату як дитині війни повинні були бути зроблені відповідачем відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, а тому слід зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч1 ст.28 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність за період з 01.01.2010 року, за відрахуванням раніше сплачених сум за вказаний період.

28.05.2008 року КМ України була прийнята Постанова №530 «ОСОБА_3 питання соціального захисту окремих громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня-48,10 грн., з липня-48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн. Зазначена Постанова, на підставі якої відповідач проводив виплату дітям війни, не може бути застосована в частині визначення розміру виплат виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.

Виходячи з наведеного за 2010 рік особа, яка має статус “дитина війни” мала б отримати згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії виходячи з розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але ж згідно відомостей наданих відповідачем, виплата відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не проводились, а проводились в меншому розмірі.

Також ст.99 КАС України встановлює шести місячний строк звернення до суду, відповідач наполягає на застосуванні цього строку,  враховуючи похилий вік позивачки, та неодноразову зміну законодавства з цього питання,  суд поновлює позивачки строк звернення до суду за порушеним правом.

Тому суд вважає за необхідне, позовні вимоги позивачки задовольнити частково, тому що дії відповідача були неправомірними щодо не нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, та зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч1 ст.28 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність за період  з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 23.02.2011 року, за відрахуванням раніше сплачених сум за вказаний період. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

          Керуючись ст. 2,11,17,18,87,99,100,158,159,160,161,162,163,167,186 КАС України, Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV із змінами та доповненнями, Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 року №3474-ІV, Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” №2254-VІ від 13.05.2010г., Законом України “ Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати “ від 20.10.2009 р.№1646-VI, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд, -

ПОСТАНОВИВ :

          Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

          Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду за порушеним правом.

           Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Амвросіївському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з урахуванням встановленого  законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 23.02.2011 року, з урахуванням раніше сплачених сум за вказаний період.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Апеляційна скарга на постанову Амвросіївського суду може бути подана до Апеляційного Адміністративного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення.

СуддяОСОБА_3