Ц.с. № 2-445/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

          22.06.2011   року                                                         Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Зінченко О.М.,

при секретарі Брусило С.М.

представників  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання  частини договору купівлі –продажу стосовно покупця недійсним та визнання дійсним покупцем, третя особа  Державна нотаріально контора Обухівського району та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні повноваження власника,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся  до Обухівського районного суду з позов до ОСОБА_4 про визнання  частини договору купівлі – продажу не дійсним, обґрунтовуючи який вказав, що в вересні 1999 року він попросив свого сина, який на той час був неповнолітнім придбати на за його кошти будинок на ім’я сина так, як він не міг на себе оформити будинок оскільки постійно виїздив за кордон. Декілька разів він спілкувався з сином про переоформлення  даного будинку на себе, оскільки вважає себе справжнім покупцем так як він платив кошти за будинок, тому просить  в  визнати даний договір недійсним, та визнати його дійсним покупцем та власником будинку. Крім того в судовому засіданні відповідач  ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву  в якій просить усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_3, оскільки вважає що відповідач порушує  його особисті  права як власника. Зустрічний позов був об’єднаний в одне провадження з первісним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав заявлені позивні вимоги та вказав, що будинок  який він оформив на сина купив він за власні кошти, договір він також підписував оскільки сину не було ще 18  років, а син йому обіцяв що потім переоформить будинок на нього, але  не бажає цього робити , а хоче продати даний будинок. В даний час він проживає в даному будинку з дружиною та дітьми, оскільки іншого житла в нього не має тому він повністю заперечив, щодо задоволення зустрічних позовних вимог та його виселення без надання іншого житла.

Представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримала позицію  позивача ОСОБА_3.

Відповідач  ОСОБА_4 заперечив проти позовних вимог, оскільки він є  власником будинку, який  на той час був придбаний його батьками для нього, ніякої обіцянки батьку він не давав що в майбутньому переоформить будинок на нього. Все почало з того , як батько 2005 році вдруге одружився і заставляє його  переоформити на нього будинок. Поданий ним зустрічний позов він просить задовольнити, оскільки проживання   його батька в будинку порушує його права власника, дозвіл на проживання в будинку батька  тимчасово давала  покійна мати.

Представник  відповідача ОСОБА_2 повністю підтримав свого довірителя та просить відмовити в задоволенні первісного позову застосувавши при цьому  строк позовної давності, оскільки позивач  міг дізнатися про порушення свого права в 2001 році, коли сину виповнилося 18 років. Зустрічні позивні вимоги просить задовольнити .

Суд, вислухавши сторони, їх представників, свідків, перевіривши матеріали справи вважає, що первісний та зустрічний позови не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_5  пояснив, що являється двоюріднім братом ОСОБА_3 та пам’ятає як купувався спірний будинок, при цьому  ОСОБА_3 говорив , що купляють будинок тимчасово для сина бо на себе   позивач тоді не хотів оформити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він являється земляком позивача ОСОБА_3 та тривалий час товаришують сім’ями та йому відомо що  в 1999 році ОСОБА_3 купив будинок на свого сина ОСОБА_4 про те домовлялися в майбутньому переоформити будинок на батька він не чув.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що з позивачем ОСОБА_3 він знайомий так, як будував йому гараж, переобладнував будинок. На кого оформлений даний будинок йому не відомо.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що знає позивача ОСОБА_3 з 1995 року та він їй говорив що купляв будинок на сина, а потім коли він стане повнолітнім то переоформить на нього.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що знайомий з позивачем ОСОБА_3 з 1995 року будував  йому гараж при цьому замовником був позивач.

Свідок  ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що знайомий з позивачем ОСОБА_3 з 1980 року, вони є кумами. В 199  році він совітувався з ним, як краще оформити будинок, тоді вирішили що краще тимчасово на сина, а потім він переоформить коли стане повнолітнім.

Оцінюючи первісний позов, суд враховує такі обставини.

Судом встановлено, що спірний будинок за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин вул.. Партизанська,12  придбаний ОСОБА_3 з згоди батька ОСОБА_3  28 вересня 1999 року, що підтверджується  договором купівлі –продажу будинку  та поясненням сторін. В даному договорі не  оговорено можливість його відчуження власником позивачу за первісним позовом через певний термін. В 2007 році  ОСОБА_4 приватизував  земельну ділянку  біля будинку та отримав  державний акт на право власності на земельну ділянку, що також визнається сторонами.

Позивач за первісним позовом не просить суд поновити строк подання заяви до суду, оскільки вважає що даний строк не пропущено.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд вважає, що позивач за первісним позовом міг своєчасно довідатись обставини, за яких порушено або могли бути порушені його права щодо заявлених претензій на будинок, оскільки йому було достовірно відомо, що даний будинок  в 1999 році було оформлено на його неповнолітнього сина, якому  в 2001 році виповнилося 18 років та він міг самовільно розпоряджатися своїм особистим майном, якщо така домовленість між сторонами була.

Таким чином, встановлений ст.257 ЦК України термін позовної давності на момент звернення позивача до суду з цим позовом сплинув.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд вважає необґрунтованими і не підтвердженими жодним належним і допустимим доказом посилання позивача на те, що йому стало відомо про порушення його прав лише на початку цього року коли син почав продавати  спірний будинок.  

Відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, оскільки поважних причин пропуску строку позовної давності не виявлено, а сплив позовної давності є самостійною правовою підставою для відмови у позові, суд, вважає необхідним відмовити у задоволенні первісних позовних вимог.

Оцінюючи зустрічний позов, суд зважає на таке.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом ОСОБА_3 тривалий час проживає в будинку, як член сім’ї власника. Іншого житла в ОСОБА_3 в якому він міг би проживати в нього не має.

Згідно ч.2 ст.64  ЖК України  до членів сім’ї наймача( власника) належать  дружина наймача, їх діти і батьки.

Згідно ч.1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним систематично руйнують або псують жиле приміщення, або використовують його за не призначенням, можуть бути виселенні на вимогу  наймодавця без надання іншого житлового приміщення.

Згідно ч.1 ст.156 ЖК України члени сім’ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселені не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Під час розгляду справи позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 та його представники не обґрунтували і не підтвердили жодним належним і допустимим доказом його посилання на порушення відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 його прав як власника спірного будинку. При цьому вони посилалися на те  що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 без дозволу сина збудував гараж, а вданий час  він не може реалізувати своє право та продати будинок , оскільки батько  зареєстрований  та проживає в даному будинку, в якому  він не заперечував щодо його проживання.

За таких обставин зустрічний позов суд вважає безпідставним і не огрунтованим , тому в його задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 256,261 ЦК України  ст.ст.116, 156 ЖК України, ст.ст. 15, 57, 60, 209, 212-214 ЦПК України,  суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання  частини договору купівлі –продажу стосовно покупця недійсним та визнання дійсним покупцем, третя особа  Державна нотаріально контора Обухівського району , відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні повноваження власника , відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

          Суддя