УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-23467/11
Справа № 22ц-23467/11 Головуючий в 1 -й інстанції
Категорія -26 ( ІІІ ) Ваврушак Н.М.
Доповідач Карнаух В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Карнаух В.В.
суддів: Барильської А.П, Зубакової В.П.
при секретарі: Бадалян Н.О.
за участю: представника позивача- ОСОБА_3,
представника відповідача – Некрасової Катерини Олександрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом, та просив стягнути з відповідача на його користь 188 200 грн. у відшкодування моральної шкоди у зв’язку з профзахворюванням.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2011 року позов задоволено частково: стягнуто з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ПАТ «КЗРК») на користь ОСОБА_5 25000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача судові витрати : 15 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 8,50 грн . судового збору.
В апеляційній скарзі ПАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позову, оскільки суд не врахував, що позивачем не наданий висновок МСЕК про наявність факту спричинення йому моральної шкоди, а довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди; не взято до уваги, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди; судом першої інстанції не враховано, що позивач працював на інших підприємствах, окрім відповідача, із шкідливими умовами праці; вважають, що акт розслідування хронічного професійного захворювання не може бути належним доказом по справі; розмір моральної шкоди, стягнутой судом першої інстанції, не відповідає засадам розумності , виваженості і справедливості; судом не застосовано тримісячний термін позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 тривалий час працював у шкідливих умовах праці, зокрема з 19.11.1997 року по 26.08.2010 року на шахті «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком».
Згідно Акту розслідування професійного захворювання позивача від 02.07.2010 року , комісією встановлено, що причиною захворювання є тривала робота в умовах важкої фізичної праці, яка перевищувала ГДН та в умовах запиленості повітря робочої зони , винними у профзахворюванні є адміністрація шахти «Комунар» РУ ім..Дзержинського, шахти «Гігант» ВО «Кривбасруда» , шахти «Родіна « ВО «Кривбасруда» і ВАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с.9).
За висновком МСЕК від 04 серпня 2010 року позивачу було встановлено 35% втрати професійної працездатності, 30% - по радикулопатії, 5% - по хронічному бронхіту; при наступному переогляді відсоток втрати працездатності залишився незмінним. З 02 серпня 2010 року позивача визнано інвалідом 3 групи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач винен у виникненні у позивача професійного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач періодично потребує амбулаторного і стаціонарного лікування, оздоровлення у даний період перебуває на обліку у лікаря невропатолога. Він обмежений у фізичній роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги стосовно не надання позивачем доказів спричинення йому моральної шкоди не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом першої інстанції без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також пов'язані з отриманим професійним захворюванням фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, з урахуванням того, що позивач працював і на інших підприємствах із шкідливими умовами праці, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 25000 грн. до 15000 грн.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309 ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. кривого Рогу від 11 травня 2011 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_5 з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», зменшивши цей розмір до 15000 грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: