Справа №  2-148/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                   І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

10 лютого 2011 року  Димитровський міський суд Донецькой області у складі:

головуючого –судді             Перекупка І.Г.,

при секретарі                        Трифонової І.О.,

за участю позивача              ОСОБА_1,

представника позивача       ОСОБА_2,

за участю відповідача          ОСОБА_3,

представника відповідача   ОСОБА_4

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя, -

          У С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя. В обґрунтування позовних вимог вказала, що з відповідачем по справі ОСОБА_3 вона перебувала у шлюбі з 23 червня 2007 року. Шлюб зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану м. Красноармійськ Донецької області, актовий запис № 185 від 23 червня 2007 року (Свідоцтво 1-НО № 084107).

Від шлюбу вони з відповідачем мають дитину –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюб між позивачкою та ОСОБА_3 розірвано згідно рішення Красноармійського міськрайонного суду від 08 червня 2010 року.

Під час шлюбу вона з позивачем придбали наступне майно: холодильник «Самсунг»вартістю 4 357 грн.; пральну машинку «LD»вартістю 2 400 грн.; електричну плиту «Індезіт»вартістю 3 600 грн.; набір посуду з нержавіючої сталі вартістю 200 грн.; набір посуду кольоровий вартістю 200 грн.; набор столового посуду зеленого кольору вартістю 200 грн.; чайник «Мулінекс»вартістю 300 грн.; відеокамеру «Філіпс»вартістю 1800 грн.; стереосистему «Одеон»вартістю 1 000 грн.; комп’ютер вартістю 6 398 грн.; DVD вартістю 500 грн.; набір меблі для спальної (кровать, шафа, дві тумбочки, пуф, туалетний столик) вартістю 2 700 грн.; м’які меблі (диван та два крісла) вартістю 1500 грн.; гладильна дошка вартістю 200 грн.; меблі вітальні (шафа, дзеркало) вартістю 1200 грн.; телевізор «Самсунг»вартістю 3600 грн.; пилосос «Хюндай»вартістю 230 грн.;  кухонний гарнітур вартістю 1400 грн.; водонагрівальний бак «Горєніє»вартістю 1800 грн.

Загальна вартість придбаного майна складає  –93 585 (дев’яносто три тисячі п’ятсот вісімдесят п’ять  грн.)

Крім того, 20 вересня 2008 року згідно договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу, вона з відповідачем придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 60 000 (шістдесят тисяч) грн. Разом з тим, у 2008 році вона з позивачем, з метою поліпшення побутових умов, в указаній квартирі встановили вхідні металеві двері вартістю 1 500 грн. та металево-пластикові вікна на суму 5 600 грн.

У зв’язку з тим, що вона з позивачем добровільно не могли поділити вказане майно, тому і звернулася до суду з даним позовом.

На думку позивачки вона вважає, що її частка майнової сумісної власності складає 50 342 грн. 50 коп.  

Як варіант розподілу майна позивачка пропонує за собою залишити майно на суму 22 628 грн. Відповідачу залишити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 67 100 (шістдесят тисяч) 100 грн. (з урахуванням покращення)  та майно на 10 957 грн. Разом з тим, пропонує зобов’язати відповідача сплатити її різницю вартості сумісного майна на суму 39 385 грн. 50 коп.

У судовому засіданні позивачка наполягала на задоволені своїх позовних вимогах.

Відповідач, у судовому засіданні, не погоджувався з пропозицією позивачки варіанту поділу майна, мотивуючи свою відмову відсутністю коштів, які необхідно сплатити позивачці в рахунок різниці вартості сумісного майна. Крім того, звернув увагу суду, що фактично весь час перебування у шлюбі, позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, не працювала, він же працював, укладав угоди по кредитам та сам їх сплачував, тому вважає що варіант розподілу майна, яке вони придбали під час шлюбу з позивачкою є нерівномірним, не відповідає пропорційності затрат кожного з подружжя на придбання вказаного майна.

Позивачкою та відповідачем під час слухання справи, 25 січня 2011 року, була спроба укласти мирову угоду, згідно якої за позивачкою залишалося майно на суму 19 028 грн., за відповідачем, майно на суму 14 557 грн. та квартира за адресою адресою: АДРЕСА_1 вартістю 60 000 (шістдесят тисяч) грн. Разом з тим, на позивача покладався обов’язок сплати різницю вартості розподіленого майна у сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн. до 01 лютого 2013 року по 1 250 грн. кожного місяця. Відповідач не погодився укласти вказану мирову угоду, знову ж таки мотивуючи свою відмову відсутністю коштів на виплату різниці вартості розподіленого майна.

Свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 суду пояснила, що вона дійсно 20 вересня 2008 року продала ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, але гроші за квартиру у сумі 12 625 (дванадцять тисяч шістсот двадцять п’ять) грн. вона отримала значно раніше, 11 березня 2007 року, від матері ОСОБА_3, ОСОБА_7, про що нею, ОСОБА_6 була написана розписка.

Свідок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 суду пояснила, що ОСОБА_3 доводиться її сином. У 2007 році син зустрічався з відповідачкою по справі, ОСОБА_1 і вона вирішила купити сину квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Гроші у сумі 12 625 (дванадцять тисяч шістсот двадцять п’ять) грн. вона власноруч передала продавцю квартири, ОСОБА_6, про що остання написала розписку. У нотаріуса, син, угоду купівлі-продажу квартири оформив 20 вересня 2008 року.

Cуд, вислухавши сторін, свідків, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню з наступних  підстав.

Судом встановлено, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано 23 червня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Красноармійськ Донецької області, актовий запис № 185 від 23 червня 2007 року (Свідоцтво 1-НО № 084107). (а. с. 5).

Від шлюбу народилася дитина –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. (Свідоцтво 1-НО № 159868). (а. с. 6).

Згідно рішення Красноармійського міськрайонного суду від 08 червня 2010 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. (Справа № 2-3094/10). (а. с. 7).

Згідно договорів купівлі –продажу, видаткових накладних, кредитних договорів, майно, яке сторони намагаються поділити під час судового розгляду, придбалося під час шлюбу, або незадовго до шлюбу.

Так, холодильник «SAMSUNG»вартістю 4 357 грн., згідно договору купівлі-продажу товару у розстрочку від 07 червня 2007 року громадянка ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище позивачки) оформила 07 червня 2007 року, але повністю розрахувалася за товар лише 18 вересня 2007 року. (а. с. 8).

Комп’ютер, вартістю 6 398 грн., ОСОБА_3 придбав 02 лютого 2010 року. (а. с. 9, 40-60).

Згідно договору купівлі-продажу від 20 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 продала а ОСОБА_3 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Зареєстровано в реєстрі за № 7758. (а. с. 36-38).

Суд критично відноситься до наданої до справи у якості доказу відповідачем розписки наданої ОСОБА_6 в тому, що вона 11 березня 2007 року отримала 12 тисяч 625 грн. від ОСОБА_7 (а. с. 61). Але зі змісту розписки суд не розумів, за що саме ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_7 вказану суму.

Крім того, суд критично відноситься до пояснень відповідача, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо факт придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 здійснився до шлюбу між позивачкою та відповідачем. Так, у самому договорі купівлі-продажу квартири (а. с. 37) п. 4.8. передбачено, що право власності у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

Згідно ст. 210 ЦК України свідчить, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Диспозиція ст. 657 ЦК України –форма окремих видів договорів купівлі-продажу, передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідчення та державній реєстрації.

Таким чином, датою придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1  суд вважає дату договору купівля продажу квартири від 20 вересня 2008 року. Тобто квартира ОСОБА_3 була придбана під час шлюбу з ОСОБА_1, тому являється спільною сумісною власністю подружжя і підлягає розподілу.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі СК України), майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 3 ст. 61 СК України передбачено, що якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то майно, яке отримано за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Крім того, диспозицією ч. 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.  

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»(далі Постанова), вирішуючи спори між подружжям про поділ спільно нажитого майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частини 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Пунктом 25 вказаної Постанови передбачено при  вирішенні питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, необхідно застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Керуючись вимогами Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21 грудня 2007 року, суд критично відноситься до вимог та пояснень відповідача, де він наполягає на тому, що позивачка під час шлюбу не працювала а перебувала у відпустці по догляду за малолітньою дитиною. Крім того, позивачка пропонувала сплатити відповідачу ? частину вартості квартири, але така пропозиція останнім була відхилена.  

З цього приводу судом встановлено, що квартиру за адресою: 85320 АДРЕСА_1 сторони (подружжя) придбали під час шлюбу, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири. Тобто квартира, це предмет спільно нажитого майна, який подружжя придбали під час шлюбу і фактично стали її власниками. Згідно копій товарних чеків на побутову техніку та меблі свідчить що вказані товари придбані в період шлюбу сторін у 2007 –2010 роках. Вказані факти відповідач не заперечує.

З цього приводу суд вважає, що позовні вимоги позивачки слід задовольнити частково та поділити майно, яке являється спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступним чином.

За позивачкою ОСОБА_1 залишити право власності на майно, яке являється спільною сумісною власністю подружжя –чайник «Мулінекс»вартістю 300 грн.; набір посуду з нержавіючої сталі вартістю 200 грн.; набір посуду кольоровий вартістю 200 грн.; м’які меблі (диван та два крісла) вартістю 1500 грн.; меблі вітальні (шафа, дзеркало) вартістю 1200 грн.; телевізор «Самсунг»вартістю 3600 грн.; холодильник «Самсунг»вартістю 4 357 грн.; електрична плита «Індезіт»вартістю 3600 грн.; пральна машинка «LD»вартістю 2400 грн. Загальна сума майна – 17 357 (сімнадцять тисяч триста п’ятдесят сім грн.)

За відповідачем ОСОБА_3 залишити право власності на майно, яке являється спільною сумісною власністю подружжя –набор столового посуду зеленого кольору вартістю 200 грн.; пилосос «Хюндай»вартістю 230 грн.; DVD вартістю 500 грн.; набір меблі для спальної (кровать, шафа, дві тумбочки, пуф, туалетний столик) вартістю 2700 грн.; відеокамера «Філіпс»вартістю 1800 грн.; стереосистема «Одеон»вартістю 1000 грн.; комп’ютер вартістю 6 398 грн.; кухонний гарнітур вартістю 1400 грн.; водонагрівальний бак «Горєніє»вартістю 1800 грн.; гладильна дошка вартістю 200 грн. Загальна сума майна –16 228 (шістнадцять тисяч двісті двадцять вісім грн.)

Квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (загальною площею 42.2 м2, житлова площа 27,0 м2) поділити по ? частині, а саме розділити фактично житлову та не житлову площі квартири наступним чином.

За ОСОБА_1 залишити - житлову кімнату 26,3 (згідно договору купівлі продажу від 20.09.2008 року);

За ОСОБА_3 залишити – житлову кімнату 26,2 (згідно договору купівлі продажу від 20.09.2008 року);    

Кімнатами загального користування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити - кухню 26,4; ванну кімнату 26,5; вбиральню; коридор 26,1; балкон (згідно договору купівлі продажу від 20.09.2008 року)

З урахуванням вартості майна та квартири загальна сума яка належить розподілу на користь ОСОБА_1 складає 50 907 (п’ятдесят тисяч дев’ятсот сім грн.)

З урахуванням вартості майна та квартири загальна сума яка належить розподілу на користь ОСОБА_3 складає 49 578 (сорок дев’ять тисяч п’ятсот сімдесят вісім грн.)

Суд вважає, що різницю в сумі вартості розподіленого майна 1 329 (одна тисяча триста двадцять дев’ять грн.) з позивачки на користь відповідача не підлягає стягненню, з тих підстав, що на утриманні позивачки залишається малолітня дитина,  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Щодо позовних вимог позивачки про відшкодування витрат з оплати послуг адвоката ОСОБА_2 в сумі 1 500 (одна тисяча п’ятсот грн.) суд вважає, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. При вивчені матеріалів даної цивільної справи судом встановлено, що справа слухалася з 16 грудня 2010 року по 10 лютого 2011 року. За вказаний період було проведено сім судових засідань. При підрахунку компенсації витрат позивачки на послуги адвоката, пов’язаних  з розглядом даної цивільної справи суд керувався вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590. Згідно вказаної постанови зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. За вказаний період розмір мінімальної заробітної плати коливався від 922 грн. до 941 грн. Разом з тим, при огляді судових журналів встановлено, що фактично адвокат ОСОБА_2 у судових засіданнях була присутня 24 січня 2011 року  з 11.00 до 11.30 годин та 07 лютого 2011 року з 09.10 години до 10.20 години. Крім того, позивачкою не надано фіскального чека про сплату 1 500 (одна тисяча п’ятсот грн.), у зв’язку з чим суд не може задовольнити вказані позовні вимоги.  (а. с. 71).  

Щодо судових витрат, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню згідно вимог ст. 88 ЦПК України, згідно якої «…якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог…»

З урахуванням того, що позовні вимоги позивачки,  ОСОБА_1 задоволені частково, а саме на суму 50 907 грн., таким чином з відповідача, ОСОБА_3 на користь останьої слід стягнути 1% задоволених вимог, а саме 509 (п’ятсот дев’ять грн.) 07 коп. в рахунок витрат позичкою судового збору при наданні позовної заяви.

Крім того, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума 120 грн. яку позивачка заплатила при наданні позовної заяви за надання інформаційно-технічного забезпечення.

На підставі викладеного у відповідності зі статтями 60, 61, 65, 70, 71 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року, ст. ст. 355, 356, 357 ЦК України, ст.ст. 3, 119, 120 ЦПК України,

                                                            В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя задовольнити частково.

Поділити майно, яке являється спільною сумісною власністю подружжя -  ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_9 наступним чином:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно, яке являється спільною сумісною власністю подружжя –чайник «Мулінекс»вартістю 300 грн.; набір посуду з нержавіючої сталі вартістю 200 грн.; набір посуду кольоровий вартістю 200 грн.; м’які меблі (диван та два крісла) вартістю 1500 грн.; меблі вітальні (шафа, дзеркало) вартістю 1200 грн.; телевізор «Самсунг»вартістю 3600 грн.; холодильник «Самсунг»вартістю 4 357 грн.; електрична плита «Індезіт»вартістю 3600 грн.; пральна машинка «LD»вартістю 2400 грн. Загальна сума майна – 17 357 (сімнадцять тисяч триста п’ятдесят сім грн.)

Визнати за ОСОБА_3 право власності на майно, яке являється спільною сумісною власністю подружжя –набор столового посуду зеленого кольору вартістю 200 грн.; пилосос «Хюндай»вартістю 230 грн.; DVD вартістю 500 грн.; набір меблі для спальної (кровать, шафа, дві тумбочки, пуф, туалетний столик) вартістю 2700 грн.; відеокамера «Філіпс»вартістю 1800 грн.; стереосистема «Одеон»вартістю 1000 грн.; комп’ютер вартістю 6 398 грн.; кухонний гарнітур вартістю 1400 грн.; водонагрівальний бак «Горєніє»вартістю 1800 грн.; гладильна дошка вартістю 200 грн. Загальна сума майна –16 228 (шістнадцять тисяч двісті двадцять вісім грн.)

Квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (загальною площею 42.2 м2, житлова площа 27,0 м2) поділити по ? частині, а саме розділити фактично житлову та не житлову площі квартири наступним чином.

За ОСОБА_1 залишити - житлову кімнату 26,3 (згідно договору купівлі продажу від 20.09.2008 року);

За ОСОБА_3 залишити – житлову кімнату 26,2 (згідно договору купівлі продажу від 20.09.2008 року);    

Кімнатами загального користування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити - кухню 26,4; ванну кімнату 26,5; вбиральню; коридор 26,1; балкон (згідно договору купівлі продажу від 20.09.2008 року)

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрачені позивачкою кошти при розгляді даної цивільної справи а саме - судовий збір в розмірі ? частини, а саме 261 грн. 21 коп. (загальна 522,43 грн.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі ? частини, а саме 60 грн. (загальна сума120,00 грн.) .

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя