ПОСТАНОВА

                                                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                               

                                                                                                                                                       Справа №2а-218/11

7 липня 2011р. Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області

у складі головуючої судді Кір*якової Н.П.,

при секретарі                      Мінаєвій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі справу адміністративного провадження за позовом прокурора  м. Маріуполя в інтересах держави Україна в особі  управління Держкомзему в м. Маріуполі Донецької області, 3-ті особи: ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4,  до  Маріупольської міської ради,  3-тя особа:  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування рішення

                                                                          ВСТАНОВИВ:

                         Прокурор м. Маріуполя  звернувся до суду з позовом  в інтересах держави Україна в особі управління Держкомзему  в м. Маріуполі / далі УДКЗ / до  Маріупольської міської ради  / далі ММР/ про визнання протиправним та скасування  п.1.1.2  ММР  № 5/35-5890  від 15.09.2009р. «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд в Приморському, Іллічівському, Жовтневому районах міста» з тих підстав, що оскаржуваним рішенням затверджено проект землеустрою по відводу та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0757га по пров. Ткаченко - Петренко  в м. Маріуполі.  При цьому не враховано, що кожен громадянин має право на одноразову приватизацію земельної ділянки по кожному виду використання, а ОСОБА_5 вже використав своє право на безоплатну приватизацію землі, оскільки  в 1994р. він  вже  приватизував безоплатно земельну ділянку по провул.  Ткаченко - Петренко  в м. Маріуполі.  

                         У судовому засіданні  позивач  позовні вимоги підтримав з вищевказаних підстав та просив їх задовольнити.

                       Представник   УДКЗ вимоги прокурора підтримав з тих же самих підстав.

                         Представниця відповідача  в судове засідання не з*явилася, направила заяву про розгляд справи за  відсутності представника ММР.                             

                         3-ті особи ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та їхній представник   позовні вимоги прокурора підтримали  з тих же самих підстав.

                         3-ті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання не з*явилися, направили письмові заперечення проти позову та просили розглянути справу за їхньої відсутності. Представник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позову з тих підстав, що прокурором не вказано в позовній заяві які саме норми матеріального права були порушені ММР при прийнятті оскаржуваного рішення, позов заявлено в інтересах УДКЗ, в той час як власником спірної земельної ділянки до її приватизації була саме ММР. Крім того вказала, що закон не передбачає таких підстав припинення права власності на земельну ділянку як  повторна приватизація.

                          Заслухавши   сторони та їхніх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов прокурора задоволенню не підлягає.

                        Відповідно до ч.3 ст. 116 ЗК України  безоплатна передача земельних ділянок у   власність громадян провадиться у разі:

а/ приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б/ одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в/ одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.                                        

                          Судом встановлено, що п.п. 3.38  рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №66 від 17.02.1993р. «Про надання громадянам земельних ділянок в постійне та тимчасове користування» ОСОБА_5 було надано в користування для будівництва індивідуального житлового будинку земельну ділянку по вул. Ткаченко-Петренко, 2г, площею 753 кв.м.

                          Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №369/1 від 21.09.1994 року,  вищевказану земельну ділянку ОСОБА_5 було передано у приватну власність.

                         Таким чином, 21.09.1994 р. на підставі ст.67 чинного на той час Земельного кодексу України від 18.12.1990 року №561-ХП, відбулася приватизація земельної ділянки, яка перебувала в користуванні громадянина ОСОБА_5 з 17.02.1993 року. Тобто на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №369/1 від 21.09.1994 р. громадянин ОСОБА_5 набув право власності на землю у відповідності із п.а/ ч. З ст. 116 нині чинного Земельного кодексу України, як приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

                         Також встановлено, що рішенням  Маріупольської міської ради №5/35-5890 від 15.09.09 р. «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських споруд у Приморському, Іллічівському, Жовтневому районах міста»,  ОСОБА_5 було передано у власність із земель житлової та громадської забудови /земель комунальної власності/  земельну ділянку площею 0,0757 га по провул. Ткаченко-Петренко, 2г.

                         Тобто на підставі рішення Маріупольської міської ради №5/35-5890 від 15.09.2009р.  громадянин ОСОБА_5 набув право власності на землю у відповідності із п.в/ ч. 3 ст.116 нині чинного Земельного кодексу України, як одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, а за рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №369/1 від 21.09.1994 р.  ОСОБА_5 набув право власності на землю  як приватизацію земельної ділянки, яка вже  перебувала в його користуванні.

                         Тому суд вважає, що відповідач,  приймаючи  оскаржуване рішення, діяв відповідно до вимог  ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України / далі КАСУ /  на підставі, у межах  своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України і законних підстав для скасування вказаного рішення немає.

                         При цьому суд враховує, що  відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а)          добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б)          смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в)          відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г)          звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д)          конфіскація за рішенням суду;

є) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

     Також ст.143 Земельного кодексу містить вичерпний перелік підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а)          використання   земельної   ділянки   не  за  цільовим призначенням;

б)          неусунення допущених порушень   законодавства   (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами,  відходами, стічними водами,    забруднення     земель     бактеріально-паразитичними       і карантинно-шкідливими організмами,   засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження  і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної     інфраструктури    меліоративних    систем,    порушення встановленого    режиму використання  земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди   здоров'ю   населення)   в   терміни,   встановлені    вказівками спеціально  уповноважених   органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в)          конфіскації земельної ділянки;

г)          примусового   відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового   звернення   стягнень   на   земельну   ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д/ невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами  без   громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

       Тобто на теперішній час  законом не передбачено санкцію у вигляді позбавлення права власності на земельну ділянку у разі, якщо громадянин повторно отримав у власність земельну ділянку з перевищенням норм безоплатної приватизації.                     

                            Крім того,  прокурором у позовній заяві не зазначено, яким чином Маріупольська міська рада порушила права  чи інтереси   Управління Держкомзему у м. Маріуполі. Тому в задоволенні позову суд вважає необхідним відмовити.

                            Керуючись ст.ст.11, 17, 86, 159, 162  КАС України,  ст.41 Конституції  України, ст.ст.12,116,140,143 ЗК України,  ч. 1 п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», суд

                                                                        ПОСТАНОВИВ:

                            У задоволенні позову прокурора  м. Маріуполя в інтересах держави Україна в особі  управління Держкомзему в м. Маріуполі Донецької області, 3-ті особи: ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8,  до  Маріупольської міської ради,  3-тя особа:  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування п.1.1.2 рішення  Маріупольської міської ради  № 5/35-5890  від 15.09.2009р. «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд в Приморському, Іллічівському, Жовтневому районах міста» відмовити.  

                            Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 10 днів після її проголошення.

                         Суддя                                                              Н.П.Кір*якова

                                                                          ПОСТАНОВА

                                                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                               

                                                          /вступна та резолютивна частини/                                                                                   

                                                                                                                                                       Справа №2а-218/11

7 липня 2011р. Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області

у складі головуючої судді Кір*якової Н.П.,

при секретарі                      Мінаєвій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі справу адміністративного провадження за позовом прокурора  м. Маріуполя в інтересах держави Україна в особі  управління Держкомзему в м. Маріуполі Донецької області, 3-ті особи: ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4,  до  Маріупольської міської ради,  3-тя особа:  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування рішення

                             Керуючись ст.ст.11, 17, 86, 159, 162  КАС України,  ст.41 Конституції  України, ст.ст.12,116,140,143 ЗК України,  ч. 1 п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», суд

                                                                        ПОСТАНОВИВ:

                            У задоволенні позову прокурора  м. Маріуполя в інтересах держави Україна в особі  управління Держкомзему в м. Маріуполі Донецької області, 3-ті особи: ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8,  до  Маріупольської міської ради,  3-тя особа:  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування п.1.1.2 рішення  Маріупольської міської ради  № 5/35-5890  від 15.09.2009р. «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд в Приморському, Іллічівському, Жовтневому районах міста» відмовити.  

                            Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 10 днів після її проголошення.

                         Суддя                                                              Н.П.Кір*якова