УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22-а-21145/11 Головуючий у І інстанції
Категорія – 10.3.2 ( ІV ) Шум Л.І.
Доповідач Карнаух В.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Барильської А.П.,
суддів –Карнаух В.В., Ляховської І.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу на постанову Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 09 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу про визнання неправомірними дій щодо невиплати підвищеного розміру пенсії як «дитині війни» та зобов’язання стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу, -
В С Т А Н О В И Л А:
08 липня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу (надалі – УПФУ) про визнання неправомірними дій щодо невиплати підвищеного розміру пенсії як «дитині війни» та зобов’язання стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що йому, як дитині війни, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2009 рік відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у зв’язку із чим просить суд стягнути суму заборгованості 3902,91 грн., та зобов’язати відповідача нараховувати йому щомісячну соціальну державну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі.
Постановою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 09 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність УПФУ щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язано УПФУ здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 . підвищення до пенсії за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком , виходячи з встановленого відповідними законами прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФУ просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного Суду України дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції; неможливість застосування відповідачем до спірних правовідносин показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та правомірність дії зазначеного показника відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» ; не врахування судом першої інстанції пропуск позивачем строку звернення до суду із позовом за захистом своїх прав.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.
Колегія суддів частково погоджується з зазначеними висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а починаючи з 09 липня 2007 року діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії позивачу, а з 22 травня 2008 року по теперішній час здійснює підвищення до її пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди неправомірною.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» .
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій відповідача стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, є безпідставними, оскільки зазначена Постанова суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Однак, вирішуючи питання щодо поновлення позивачу ОСОБА_2 пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції посилаючись на ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», дійшов помилкового висновку про те, що процесуальний строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 99 КАС України в діючій на той час редакції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, ст. 100 КАС України в діючій на той час редакції, передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Частиною 2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії не отримані з вини органу, що їх призначає і виплачує , виплачується за минулий час без обмеження. Суми, підвищення до пенсій, що є предметом позову не були нараховані ОСОБА_2 тому на ці вимоги не поширюється дія Закону застосованого судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом 08.07.2009 року (а.с.9), тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України відносно його вимог до 08.07. 2008 року про визнання неправомірними дій відповідача щодо щодо невиплати підвищеного розміру пенсії як «дитині війни» та зобов’язання стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу.
Пропущений строк звернення до суду позивач поновити не просив, а відповідач в запереченнях на позов просив застосувати наслідки такого пропуску (а.с. 16).
Однак суд першої інстанції не врахував вищенаведеного й не застосував положень ст.ст. 99, 100 КАС України, дійшовши помилкового висновку про те, що позивач має право на задоволення позову в цій частині.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 09.07.2007 року по 08.07.2008 рік підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови , відповідно до п.4 ч.1 ст.102 КАС України, про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині постанова суду не оскаржена.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 09 березня 2009 року – в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 09.07.2007 року по 08.07.2008 рік скасувати та ухвалити нову постанову про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу про визнання неправомірними дій щодо невиплати підвищеного розміру пенсії як «дитині війни» та зобов’язання стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомоги.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: