Роздільнянський районний суд

Справа  № 2-а-519/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" липня 2011 р.  Роздільнянський районний суд Одеської області у складі головуючого по справі судді  Бобровської І.В. , при секретарі Багай Ю.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Роздільна адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про визнання бездіяльності Управління пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “Дітям війни”,

                                                              В С Т А Н О В И В:

01.04.2011р. позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області  про визнання бездіяльності Управління пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “Дітям війни” за період з 09.07.2007 року по теперішній час та зобов’язання  здійснювати нарахування та виплату надбавки з 01.01.2010 року в подальшому, вказуючи, що вона належить до соціальної групи “Дітей війни” та відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У порушення закону відповідач перерахунок пенсії не здійснив, тому позивач звернулася до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, просить задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою суду від 01.04.2011 року   відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про визнання бездіяльності Управління пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “Дітям війни” в частині вимог про визнання бездіяльності Управління пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “Дітям війни” за період з 01.10.2011 року. Позовні вимоги в частині визнання бездіяльності Управління пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “Дітям війни” за період з 09.07.2007 року по 30.09.2010 року залишено без розгляду через пропуск встановленого Законом строку звернення до суду. Ухвалу суду від 01.04.2011 року позивач не оскаржила.

Позивач у судове засідання не з’явилася, залишила заяву про підтримання своїх позовних вимог та слухання справи у її відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, до суду надійшли письмові заперечення відповідача на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що діяв в межах своїх повноважень, наданих йому законами України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Вказуючи на те, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України. Бюджетне законодавство України не передбачало видатків на виплату допомоги дітям війни. У 2008 році порядок виплати цієї державної допомоги врегульований Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік" та Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року - "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".  Просить розглянути справу в його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи та письмові заперечення представника відповідача, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області, має статус “Дитина війни”, отримує пенсію за віком.   

Відповідачем  на виконання ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” в порядку, врегульованому шляхом внесення змін до ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” позивачу здійснювалось нарахування та виплата надбавки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

З 22 травня 2008 року відповідач здійснює нарахування та виплату позивачу 10% надбавки на підставі Постанови КМУ №530 від 28.05.2008. Нарахування та виплата позивачу на підставі ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем за період з 01.10.2010 року не здійснювалось.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.   

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно ст.7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.   

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.   

Таким чином, реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, а тому вважає в цій частини доводи відповідача безпідставними.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.   

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ч.3 цієї статті вказаний мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.   

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе та належне застосування для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено.   

Таким чином позивач має право та законні підстави для отримання підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.   

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

За таких обставин, надбавка, передбачена статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни", підлягала виплаті у період з 01.10.2010 р. по 01.04.2011 р. з урахуванням проведених виплат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.  

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача нараховувати пенсію в подальшому, суд зазначає, що нормами КАС України не передбачено право особи звертатись до адміністративного суду з вимогою захисту на  майбутнє, а відтак, такі вимоги не можуть бути предметом розгляду в суді.

На підставі ст.19, ст.22, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, керуючись ст.ст.9, 69-71, 86, 94, 99, 100, 158-163, 167, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:   

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про визнання бездіяльності Управління пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “Дітям війни”  задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області  відносно не нарахування ОСОБА_1 з 01.10.2010 року по 01.04.2011 року щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірах, визначених ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період  з 01 жовтня 2010 р. по 01 квітня 2011 р. з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги  з дня проголошення постанови, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя           І. В. Бобровська