Справа № 2-а-36/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2008 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі :

головуючого                -  судді Литвина О.В.

при секретарі               -  Киричок В.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Рокитне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації

про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду, позивач посилається, що він являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом ІІ групи. Причиною інвалідності стало захворювання пов»язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст.. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він  має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. Виплату даної допомоги проводить відповідач і здійснює її разовими платежами протягом поточного року. Зазначає, що на даний час відповідачем, вказана допомога  за 2003 і 2006 роки не виплачена, а за 2004 рік та 2005 рік виплачена в таких розмірах, за 2004 рік - 26-70 грн., за 2005 рік - 120-00 грн., а всього за два роки ним отримано 146-70 грн. Мінімальна заробітна плата у вказані роки становила у 2003 році - 185-00 грн., 2004 році - 237-00 грн., у 2005 році - 332-00 грн., 2006 році - 375-00 грн. З вказаного видно, що розмір виплаченої йому суми не відповідає розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідними Законами України. Він звертався до відповідача з проханням пояснити виходячи з яких підстав йому не виплачено за 2003 і 2006 роки і проведено такий розрахунок виплат за 2004, 2005 роки та провести донарахування та виплату недоотриманих коштів. Відповідач відмовився у задоволенні його вимог. Просить стягнути з відповідача на його користь 5498-30 грн. недоотриманих ним сум грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2006 роки.

Будучи належним чином повідомленим, позивач в судове засідання не з»явився та подав  заяву, якою позов підтримав та просив розглянути справу у його відсутності.

Не направив свого представника у судове засідання і відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, направивши натомість до суду заяву, якою позов не визнав та просив розглянути останній у відсутності його представника.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом ІІ групи. Причиною інвалідності стало захворювання пов»язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС. Відповідачем проводилися нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, що передбачено ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. На даний час відповідачем, вказана допомога  виплачена за  2003 та 2004 рік в розмірі 26-70 грн., а за 2005 та 2006 роки в розмірі 120-00 грн.  Зазначена допомога на оздоровлення виплачена в тих розмірах, які встановлені постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період до 2005 року, та постановою КМ України від  12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 2005 року.

Викладене підтверджується  наявними у справі та оглянутими у судовому засіданні письмовими доказами, якими є:

§  Посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на ім.»я позивача;

§  Копія вкладки № 173024 до посвідчення громадянина (ки), який (яка) постраждав (ла) внаслідок Чорнобильської катастрофи;

§  Довідка № 01-05-20 від 20.11.2007 року;

§  Копія витягу з акту огляду МСЕК КИО-1 №  067469;

§  Лист відповідача № 07-319/1 від 10.05.2007 року.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачені нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам першої і другої групи, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на  ЧАЕС 2 категорії  в розмірі п”яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Обов»язок по нарахуванню та виплаті такої допомоги покладено на органи соціального захисту населення по місцю проживання громадян.

Суд частково погоджується з позицією відповідача щодо невизнання позову, тобто що вимоги останнього є необґрунтованими з наступних міркувань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаними вище постановами КМ України, суперечить вимогам ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 1 ЗУ «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» встановлено з 1 січня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати 185-00 грн. на місяць. Статтею 1 ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» встановлено з 1 грудня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати 205-00 грн. на місяць.

Статтею 89 ЗУ «Про Держаний бюджет України на 2004 рік встановлений з 1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати 205-00 грн. на місяць,  з 1 вересня 2005 року 237-00 грн. на місяць.

Статтею 83 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2005 рік” установлений з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати в сумі 262-00 грн. на місяць, з   1 квітня 2005 року - 290-00 грн., з 1 липня 2005 року - 310х-00 грн., з 1 вересня 2005 року -332-00 грн.

Статтею 82 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлений з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350-00 грн. на місяць, з 1 липня 2006 року 375-00 грн. на місяць, з 1 грудня 2006 року 400-00 грн. на місяць.

Вказані  Закони, окрім Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», не мали обмежень щодо застосування ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Зважаючи, що закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від   12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями  ч.4 ст.9 КАС України в тім, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Разом з тим, суд не знаходить неправомірною відмову відповідача провести нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення за 2006 рік, оскільки  дію абзацу другого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006  рік  в  частині  виплати  компенсацій  і  допомоги у розмірах відповідно  до  мінімальної  заробітної  плати  згідно  із Законом України N  3235-IV  від 20.12.2005 року.

Враховуючи наведене  суд знаходить неправомірними дії відповідача в частині відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, що визначений ст..48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та приходить до висновку, що остання має бути стягнута з відповідача на користь позивача, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у 2003 році - 205-00 грн., у 2004 році - 237-00 грн , у 2005 році - 332-00 грн.. Всього позивачу підлягало до нарахування та виплати у 2003 році - 925-00 грн, у 2004 році - 1185 грн., у 2005 році - 1660-00 грн, а всього за весь період позовних вимог - 3770-00  грн. Враховуючи суму добровільно виплаченої позивачу допомоги розміром 173-40 грн., до примусового стягнення з відповідача підлягає сума  розміром 3596-60 грн.

Доводи позивача в тім, що відповідач не виплачував йому допомоги у 2003 та 2006 роки не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються отриманими та дослідженми у судовому засіданні письмовими доказами, якими є довідка відповідача № 01-05-20 від 20.11.2007 року.

Суд не знаходить підстав для обговорення питання про пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки на цьому не наполягав відповідач.

На підставі ст.4 Декрету КМ “Про державне мито” позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.48, 62 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.6, 9, 17, 89, 99, 100, 158-163, 185, 186 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Рокитннської райдержадміністрації про відмову у проведенні перерахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1.

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

Стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації  на користь ОСОБА_1, 3596-60 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

 Звільнити позивача від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Київської області через Рокитнянський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

 Суддя