Справа № 2-315/08.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2008 року    Приморський районний суд м. Одеси у складі:

                        головуючого судді                       Гандзій Н.В.

                        при секретарі                                 Чорноморець Т.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі судових засідань цивільну справу за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до   ОСОБА_1  про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу),

           ВСТАНОВИВ:

            Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 7 974 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 30 копійок, заподіяної останнім внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 79 (сімдесят дев'ять) гривень 75 копійок та оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, дав пояснення та обґрунтування щодо них. При цьому пояснивши, що 27 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством “Страхова компанія “ПЗУ Україна” був укладений Договір страхування транспортних засобів № 021.10255.13, предметом якого є страхування автомобіля “HYUNDAI SONATA”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 03 січня 2006 року в м. Одесі на вул. В.Арнаутській відбулося зіткнення транспортного засобу „БМВ-525”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача з стоячим транспортним засобом “HYUNDAI SONATA”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1,  який належить ОСОБА_2. Як зазначив позивач в описаній дорожньо-транспортній пригоді винний відповідач, що підтверджується довідкою УДАІ УМВС України в Одеській області.

Оскільки 04 липня 2005 року до позивача звернулася ОСОБА_2 з Заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування № 021.10255.13, то позивач 09 лютого 2006 року на підставі Страхового акту № 021.10255.13.L01 від 25 січня 2006р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи із рахунку-фактури № ПФ-0000003 від 06.01.06р., рахунку № 348 від 11.01.06р., враховуючи Висновок № 01-013 спеціаліста-автотоварознавця по визначенню вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля HYUNDAI SONATA від 14 січня 2006 року, здійснив виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника, в розмірі 7974 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 30 копійок, що підтверджується платіжним доручення № 2186 від 09.02.2006р. та  платіжним доручення № 2185 від 09.02.2006р.

Враховуючи викладене, ґрунтуючись на ст. ст.ст. 993, 1187, 1191  Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування” представник позивача вважає, що до позивача у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до відповідача, а заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, йому  неодноразово надсилалися повістки та телеграма з метою повідомити його про час та місце судового засідання, але цього зробити не вдалося оскільки за місцем реєстрацій, яке було встановлено після звернення до адресного бюро, його виявлено не було, також не вдалося дізнатися його місцезнаходження. Відповідно до ч.9 ст.74 ЦПК України відповідач, місце  місцезнаходження якого невідоме, навіть після звернення до адресного бюро, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням  оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і

місце розгляду справи. Згідно з ч.9 ст.76 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги опубліковане 29.12.2007 року в газеті „Чорноморські новини” повідомлення, за яким відповідач викликався в судове засідання, та враховуючи, що він не явився, зі згоди представника позивача керуючись ст.. 224 ЦПК України, суд вважає, що справу можна розглядати за відсутності відповідача.  

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що дійсно між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством “Страхова компанія “ПЗУ Україна” був укладений Договір страхування, предметом якого є страхування автомобіля “HYUNDAI SONATA”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується Договором страхування транспортного засобу № 021.10255.13 від 27 грудня 2005 року.

03 січня 2006 року в м. Одесі на вул. В.Арнаутській відбулося зіткнення транспортного засобу „БМВ-525”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача з стоячим застрахованим транспортним засобом “HYUNDAI SONATA”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Дана ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем вимог п. 12.1  Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., що підтверджується довідкою УДАІ УМВС України в Одеській області, відповідно до якої по відношенні до відповідача у відповідності до ст.124 КУпАП складено адміністративний протокол.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (ч.1 ст. 1187 ЦК України, відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу

потерпілого.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що шкоду внаслідок ДТП від 03 січня 2006 року, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу

потерпілого, то суд вважає, що на відповідачу лежить обов'язок відшкодувати дану шкоду.

Проаналізувавши рахунок-фактуру № ПФ-0000003 від 06.01.06р., рахунок № 348 від 11.01.06р. та Висновок № 01-013 спеціаліста-автотоварознавця по визначенню вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля HYUNDAI SONATA від 14 січня 2006 року, взявши до уваги положення ст.22 ЦК України, суд встановив, що розмір заявлених збитків, спричинених застрахованому транспортному засобу “HYUNDAI SONATA”, відповідає їх характеру та становить 7974 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 30 копійок.

Вивчивши Страховий акт № 021.10255.13.L01 від 25 січня 2006р. та розрахунок суми страхового відшкодування до нього та платіжні доручення № 2186 від 09.02.2006р., № 2185 від 09.02.2006р., суд встановив, що дійсно позивач, на підставі діючого договору страхування здійснив виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі 7974 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 30 копійок.

Враховуючи вищенаведене та положення ст.1187 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України, згідно з якими до страховика (позивач), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (відповідач), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на корить позивача фактичні витрати, здійснені позивачем внаслідок сплати страхового відшкодування, в розмірі 7974 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 30 копійок та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 79 (сімдесят дев'ять) гривень 75 копійок та оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.  

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213 - 215, 217, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 993, 1187 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування”, суд

                                          ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з відповідача -  ОСОБА_1 на користь позивача  - ВАТ “Страхова компанія “ПЗУ Україна”, суму в розмірі 7974 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 30 копійок, як відшкодування шкоди, та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 79 (сімдесят дев'ять) гривень 75 копійок та оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення і подання після цього апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження і одночасного направлення копії апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області.

         СУДДЯ: