Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Оніпко О.В., Бондаренко Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Приходько Л.В.,
представників відповідача та третьої особи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та СВК «Рачин»Дубенського району Рівненської області на рішення Дубенського міськрайонного суду від 28 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до СВК «Рачин»Дубенського району Рівненської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –ПАТ «Райз-Максимко», про виділ майнового паю та стягнення орендної плати за користування майновим паєм,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 28 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 до СВК «Рачин»Дубенського району Рівненської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –ПАТ «Райз-Максимко», про виділ майнового паю та стягнення орендної плати за користування майновим паєм задоволено частково. З відповідача на користь позивачки стягнено 756,45 грн. орендної плати за користування майновим паєм та судові витрати у справі. У задоволенні позовних вимог про виділ майнового паю відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивачка посилалася на те, що при вирішенні спору місцевий суд не врахував того, що відповідно до ст. 364 ЦК України вона має безумовне право на виділ належного їй майнового паю, яке (право на пай) відповідач задовольнити у добровільному порядку відмовився. Сама вона неспроможна зібрати збори усіх співвласників розпайованого майна колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, оскільки усіх його співвласників та їхні адреси вона не знає. В той же час ПАТ «Райз-Максимко»на вигідних для себе умовах масово скуповує у співвласників розпайованого майна їхні майнові сертифікати. Якщо місцевий суд вважав, що рішення у справі може вплинути на права інших співвласників майнових паїв, то відповідно до ч. 2 ст. 35 ЦПК України йому необхідно було залучити їх до участі у справі в якості третіх осіб. Продовжувати договір оренди належного майнового паю з СВК «Рачин»вона наміру не має.
Покликаючись на ці обставини, позивачка просила апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині, що стосується відмови їй у задоволенні позовних вимог про виділ майнового паю скасувати й ухвалити у справі в цій частині нове рішення про задоволення її позову.
СВК «Рачин»Дубенського району Рівненської області у своїй апеляційній скарзі посилалося на те, що, стягуючи орендну плату за користування майновим паєм на користь позивачки, суд першої інстанції не врахував того, що відповідно до договору оренди № 2 від 2 серпня 2001 року майновий пай позивачки переданий у користування відповідача. Крім того, стягуючи орендну плату за користування майновим паєм, місцевий суд не зважив на пропуск позивачкою позовної давності.
Покликаючись на ці обставини, відповідач просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині, що стосується задоволення позовних вимог ОСОБА_1, скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянтів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга СВК «Рачин» частковому задоволенню з ухваленням апеляційним судом у справі нового рішення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що успадкований позивачкою у 2004 році майновий пай знаходиться у цілісному майновому комплексі, який разом з майновими паями інших співвласників переданий в оренду відповідачу й є спільною частковою власністю громадян-співвласників розпайованого майна колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Рачинське»Дубенського району.
Зазначена обставина стверджується договором оренди майна № 2 від 2 серпня 2001 року та іншими матеріалами справи (а. с. 25-31).
Даних про припинення укладеного договору оренди в матеріалах справи немає.
Тому з урахуванням цих обставин відповідно до правил ст. ст. 358, 364, 367 ЦК України підстав для покладення обов’язку з виділення належного позивачці майнового паю на відповідача немає, оскільки останній є лише його орендарем.
З наведеного слідує, що всі питання, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, яке знаходиться в цілісному майновому комплексі і становить спільну часткову власність, підлягають вирішенню самими його співвласниками з урахуванням укладеного із відповідачем договору оренди.
Проте до інших співвласників майна ОСОБА_1 позовних вимог про виділ майнового паю не пред’явила.
За таких обставин суд першої інстанції, зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства, що встановлений ст. 11 ЦПК України, законно й обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні її позовних вимог до відповідача про виділ майнового паю.
Разом з тим з тим, стягуючи з відповідача на користь позивачки орендну плату за користування майновим паєм в сумі 756,45 грн. за період з 2001 по 2010 рр., місцевий суд (незважаючи на те, що в цілому він прийшов до правильного висновку про обґрунтованість цих позовних вимог ОСОБА_1) помилково вважав, що позивачкою позовна давність не пропущена.
Однак погодитися з останнім висновком суду першої інстанції не можна, виходячи з таких підстав.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Зі свідоцтва про право на спадщину за законом на а. с. 6 безспірно вбачається, що після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 успадкувала спірний майновий пай, який раніше належав її свекрусі ОСОБА_3, ще 13 квітня 2004 року і саме з того часу, на переконання колегії суддів, вона повинна була довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Проте до суду із вимогами про стягнення з відповідача орендної плати за користування майновим паєм ОСОБА_1 звернулася лише 26 листопада 2010 року (а. с. 3).
За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги позивачки про стягнення орендної плати за користування майновим паєм з відповідача у справі (який з часу укладення договору оренди взагалі не сплачує орендної плати і просить суд застосувати позовну давність) можуть бути задоволені тільки у межах трирічного строку позовної давності, тобто з 2008 по 2010 рр. в сумі 166,7 грн. (64,1+54,07+48,53).
Через це ухвалене місцевим судом рішення підлягає відповідній зміні.
Решта доводів відповідача в поданій апеляційній скарзі є абсолютно безпідставними і на увагу не заслуговують.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 640, 657 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу СВК «Рачин»Дубенського району Рівненської області задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 28 квітня 2011 року частково змінити, зменшивши розмір орендної плати за користування майновим паєм, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, з 756,45 до 166,7 грн. (сто шістдесят шість грн. сімдесят коп.).
В решті рішення місцевого суду залишити без зміни, а подану СВК «Рачин»Дубенського району Рівненської області апеляційну скаргу –відхилити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: