Справа № 2-3428\11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

16 травня 2011 року                                        Рівненський міський суд Рівненської області

під головуванням судді Ореховської К.Е.

при секретарі Ковальчук В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2,

розглянувши під час попереднього судового засідання в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд визнати право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_4, що загинув 07 жовтня 1992 р., та мав у власності гараж №193 лінія №2 Автогаражного кооперативу «За кермом»по вул. І.Сірка, 19А в м.Рівне, оскільки воно оспорюється.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Надав суду заяву де просить справу розглянути за його відсутності, крім того  вказав про те, що оспорював право власності  позивача, але наразі позов визнає і підтверджує, що ОСОБА_1 є власником гаражу №193 лінія №2 автогаражного кооперативу «За кермом»по вул. І.Сірка, 19А в м.Рівне, що  залишився після смерті її батька ОСОБА_4.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 07 жовтня 1992 р помер ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть ІІІ-ЮС №№351828 від 07.10.1992 року. Після його смерті лишилося майно: гараж №193 лінія №2 Автогаражного кооперативу «За кермом»по вул. І.Сірка, 19А в м.Рівне.

Будівництво даного гаражу проводилось відповідно до пункту 1 та 2 рішення Виконавчого комітету Ровенської міської ради народних депутатів №191 від 22 травня 1979 року та технічно-робочого проекту на будівництво гаражів індивідуальної користування 1981р.

Позивачка є дочкою ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про народження ІV-УР №906091 виданого 20 жовтня 1961 року. Прізвище при народженні було ОСОБА_4, а після одруження стало ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб І-ИД № 361500 виданого 8 жовтня 1983 року.

Спадкодавець ОСОБА_4 помер 7 жовтня 1992 року, то відповідно пункт 5 Прикінцевих  та  Перехідних  положень  Цивільного кодексу  2003  року встановлює,  що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини,  яка відкрилася,  але не була  прийнята  ніким  із  спадкоємців  до набрання чинності цього Кодексу. Тобто, якщо спадщина була прийнята, то питання успадкування регулюється ЦК 1963 року, а якщо ні то ЦК 2003 року.

Відповідно до ст. 548. ЦК 1963 «Прийняття спадщини»для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст. 549 ЦК 1963  «Дії, що свідчать про прийняття спадщини»визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994, яка діяла на момент відкриття спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном  може бути зокрема квитанція та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця  в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу  в  управління  чи  володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців документів, виданих відповідними органами на ім'я  спадкодавця  на майно, користування  яким  можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Позивачка одразу після смерті спадкодавця прийняла спадщину, оскільки  вступила в управління та володіння даним майном. Це підтверджується  квитанцією про оплату 376 руб. 90 коп. 09.10.1992 року на рахунок Кооперативу «За рулем»за 1991 та 1992 роки та іншими квитанціями. Також прийняття підтверджується наявністю у ОСОБА_1 документів по будівництву «Техно-рабочий проект», виданий відповідним органом, а саме МЖКХ Облремстройтрест на ім’я спадкодавця ОСОБА_4  на гараж. Також позивач звернулася до нотаріуса, щоб оформити право власності на себе. Але нотаріус пояснив нам, що не має документу, який засвідчує власність батька, ОСОБА_4, що ОСОБА_1  необхідно звернутися до суду. Позивач спробувала звернутися в Рівненське МБТІ. Вони пояснили, що з документів вони бачать, що гараж справді належав моєму батьку, але вони не можуть видавати правовстановлюючий документ на померлого і також рекомендували звернутися в суд.

Також встановлено, що чоловік позивачки ОСОБА_3 –відповідач, почав оспорювати її право на гараж, що видно з пояснень відповідача від 13 травня 2011 року, але наразі позов визнає і підтверджує, що ОСОБА_1 є власником гаражу №193 лінія №2 автогаражного кооперативу «За кермом»по вул. І.Сірка, 19А в м.Рівне.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.328 ЦК України –право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

На підставі ст. ст. 328, 331, 368, 1268, 1270 ЦК України(2004 року), ст.ст. 548, 549 та ін. Цивільного кодексу (1963 року), ст.ст.12, 48 Закону України „Про власність”, керуючись ст.ст. 3, 10, 59, 60, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 294, 297 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити.

Визнати право власності на  гараж №193 (з погрібом), площею 17,2 кв.м., лінія №2 Автогаражного кооперативу «За кермом»по вул. І.Сірка, 19А в м.Рівне за ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету державне мито в розмірі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держбюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Рівненському міському суді 120 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана  протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засідання під час його оголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У  разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя Рівненського міського суду                               К.Е.Ореховська