Справа №22-ц-1323/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Макаровець
Категорія - 20 Суддя-доповідач - Семеній
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Семеній Л. І.,
суддів - Білецького О. М., Маслова В. О.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 08 червня 2011 року
у справі за позовом прокурора Кролевецького району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_1, треті особи: Комунальне підприємство «Кролевецьке районне бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус ОСОБА_4, виконавчий комітет Кролевецької міської ради,
про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та скасування реєстрації правочину,
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Кролевецьке районне бюро технічної інвентаризації»,
про визнання добросовісним набувачем,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 08 червня 2011 року позов прокурора Кролевецького району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 30 квітня 2009 року, укладений ОСОБА_3 від імені ОСОБА_5 з ОСОБА_1 та зареєстрований приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 за №848, недійсним.
Скасовано державну реєстрацію права власності за №16396002 від 02 листопада 2009 року відносно ОСОБА_1 на нерухоме майно – будинок АДРЕСА_1.
Скасовано державну реєстрацію договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 30 квітня 2009 року за реєстраційним №3427989, укладеного ОСОБА_3 від імені ОСОБА_5 з ОСОБА_1 та зареєстрованого приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 у реєстрі нотаріальних дій за №848.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем по договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 30 квітня 2009 року, укладеного ОСОБА_3 від імені ОСОБА_5 з ОСОБА_1
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність ухваленого рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову прокурора Кролевецького району відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю.
Вказує, що обсяг порушених прав ОСОБА_5 неможливо визначити, оскільки спадкова справа після смерті його батька не заводилася, а коло спадкоємців невідоме. Посилання прокурора та висновки суду про те, що спірний договір купівлі-продажу не був спрямований на настання реальних правових наслідків не ґрунтуються на законі та зібраних по справі доказах. Вказує, що суд безпідставно поклав на ОСОБА_1 вину за дії бюро технічної інвентаризації по видачі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Вказує на неправильне застосування судом норм ст.218 та 545 ЦК України та вважає себе добросовісним набувачем будинку.
Заслухавши пояснення представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6, який підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи й перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов прокурора та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 30 квітня 2009 року суперечить нормам ЦК України, оскільки правочин не створював і не міг створювати для продавця майна, який діяв за довіреністю, будь-яких прав чи обов'язків в розумінні ст. 655 ЦК України через смерть довірителя на час вчинення правочину. Крім того, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту права, як визнання його добросовісним набувачем, чинним законодавством не передбачено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 березня 2007 року ОСОБА_5 в нотаріальному порядку заповів все своє майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є його сином (т.1а.с.7,9).
30 травня 2007 року ОСОБА_5 видав довіреність на ім’я ОСОБА_3, якою уповноважив довіреного продати належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, на якій він розташований, що знаходяться у АДРЕСА_1, за ціну і на умовах на розсуд уповноваженого. Довіреність дійсна до 30 травня 2010 року (т.1а.с.35).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (т.1 а.с.9).
30 квітня 2009 року ОСОБА_3 на підставі довіреності від 30 травня 2007 року продав ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 за 36016 грн. Договір купівлі продажу посвідчений приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 30 квітня 2009 року в реєстрі за №848 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №3427989 (т.1а.с.3, 74).
08 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до КП "Кролевецьке РБТІ" із заявою про реєстрацію права власності на придбаний будинок, а 02 листопада 2009 року право власності було зареєстроване за №16396002 (т.1а.с.124, т.2а.с.88).
Вказані обставини правильно встановлені судом на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений 30 квітня 2009 року договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, вчинений особою, яка не мала права його продажу, оскільки повноваження продавця спірного майна за довіреністю припинилися у день смерті довірителя – ІНФОРМАЦІЯ_2 і право власності на спірний будинок та земельну ділянку у цей же день перейшло спадкоємцю померлого – ОСОБА_2
Цей висновок суду узгоджується з вимогами ст.ст.203, 215, 248, 328, 655, 657, 658, 1268 ЦК України та роз’ясненнями, викладеними в абз.5 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Пунктом 3 ч.1 ст.388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісне придбання згідно зі ст.388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
Таким чином, права ОСОБА_1, який вважає себе добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, не підлягають захисту шляхом задоволення його позову до законного власника цього майна з використанням правового механізму, встановленого статтями 330, 388 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Без цих вимог Цивільний кодекс України не передбачає такого захисту прав, як визнання особи добросовісним набувачем.
Оскільки такі вимоги у цій справі не заявлялися, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотань про виклик свідка ОСОБА_7 та призначення експертизи щодо визначення вартості будинку є необґрунтованими, оскільки вони жодним чином не стосуються предметів спору, як первісного, так і зустрічного позовів.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 08 червня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -