У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Сеньків Т.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кузнецовського міського суду від 06 травня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Кузнецовського міського суду від 06 травня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 серії ВВС № 078141, посвідченого 21 червня 2006 року приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 444, відмовлено у зв’язку з безпідставністю.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України ‘’Про державне мито’’.
В поданій на рішення апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що на момент вчинення правочину ОСОБА_3 достовірно було відомо, що набута власність на предмет оскаржуваного договору –квартира АДРЕСА_1 є незаконною, так як заповіт був оформлений із порушенням законодавства, при оформленні спадкового майна остання умисно не повідомила нотаріуса про наявність у спадкодавця сина, інваліда дитинства І групи, який відповідно до ст. 1241 ЦК України мав би спадкувати, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом. Заповіт на ім’я ОСОБА_1 визнаний нікчемним, свідоцтво про право на спадщину за заповітом визнане недійсним, і дані факти тягнуть за собою недійсність оскаржуваного правочину.
Крім того, суд не врахував, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину, а право на витребування майна від добросовісного набувача має тільки власник, яким ОСОБА_1 не являється.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем в позовній заяві не наведено та в судовому засіданні не доведено будь-яких обставин, які б свідчили про наявність передбачених законодавством підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору купівлі-продажу.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги не заслуговуються на увагу, оскільки згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.
Позивач не є стороною оскаржуваного договору, і обраний ним спосіб –шляхом визнання договору недійсними –його право на спірну квартиру не підлягає захисту, а враховуючи те, що вимоги про витребування спірної квартири на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України від особи, у володінні якої перебуває ця квартира, ним не заявлено, то в силу положень ст. 11 ЦПК України суд у цьому випадку не має права вийти за межі заявлених позивачем вимог.
Майно може бути повернуте за позовом власника про витребування майна на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених цими статтями, тому що вони встановлюють спеціальні правила для захисту такого права. Це випливає з того, що оскільки добросовісне набуття відповідно до ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, то наслідком угоди, вчиненої з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння, якщо для цього є передбачені законом підстави.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кузнецовського міського суду від 06 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий :
Судді :