У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Бондаренко Н.В., Собіни І.М.
з участю секретаря судового засідання Приходько Л.В.,
сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк»на рішення Рівненського міського суду від 19 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк»про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 19 травня 2011 року позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк»про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Дії банку зі списання грошових коштів у сумі 1035,22 грн. з належного позивачці зарплатного карткового рахунку визнано неправомірними. Зазначену суму стягнено з відповідача на користь позивачки. Судові витрати у справі покладено на відповідача.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній ПАТ КБ «Приватбанк»доводив, що банк провів списання коштів з діючого карткового рахунку позивачки як з поручителя на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 на підставі укладених банком із позивачкою договорів поруки та обслуговування її зарплатної платіжної пластикової картки, та відповідно до Правил користування платіжною карткою й Умов надання банківських послуг.
Через це висновок місцевого суду про неправомірність дій відповідача з перерахування коштів із карткового рахунку позивачки на погашення кредиту ОСОБА_2 є необґрунтованим.
Покликаючись на ці обставини, відповідач просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_2, за яку поручилася ОСОБА_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 33).
Частиною 1 ст. 523 ЦК України встановлено, що порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником.
Відповідно до ст. 1282 ЦК спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Таким чином, спадкоємці боржника при умові прийняття спадщини є боржниками перед кредитором в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Згідно з ч. 3 ст. 559 ЦК України поручитель є відповідальним за виконання зобов’язання спадкоємцями, якщо в договорі поруки є умова про згоду поручителя відповідати за нового боржника.
Крім того, статтею 607 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
У зв’язку з цим, враховуючи, що спадкоємці відповідають за борги спадкодавця лише в межах вартості майна, одержаного в спадщину, то при відсутності чи недостатності спадкового майна кредитне зобов’язання припиняється неможливістю виконання чи недостатністю спадкового майна.
Це означає, що в силу ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання.
Таким чином, у разі смерті боржника за основним зобов’язанням, яке забезпечене договором поруки, за наявності правонаступника, який прийняв спадщину, необхідна згода поручителя відповідати за нового боржника, якщо договір поруки не містить як умову згоду поручителя відповідати за виконання зобов’язання будь-яким новим боржником у випадку переводу боргу за основним зобов’язанням.
Відповідно, за відсутності в договорі поруки згоди поручителя відповідати за правонаступника боржника у випадку невиконання чи неналежного виконання ним основного зобов’язання чи будь-якої іншої особи, покладення на нього такого обов’язку є неправомірним.
Звідси на поручителя може бути покладено обов’язок щодо належного виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксоване в тому числі і в договорі поруки про згоду відповідати за виконання зобов’язання будь-яким новим боржником у випадку переводу боргу за забезпечуваним зобов’язанням.
Даних про те, що позивачка давала свою згоду відповідати перед банком за нового боржника після смерті позичальника ОСОБА_2, у справі немає, в т.ч. і в укладеному сторонами договорі поруки.
Тому з урахуванням викладених обставин та вимог закону суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, прийшов до цілком правильного висновку про те, що договір поруки сторін припинився, у зв’язку з чим дії відповідача зі списання 4 і 18 березня 2010 року коштів із зарплатного карткового рахунку позивачки на погашення кредитної заборгованості померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є незаконними.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з’ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк»відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 19 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: