Справа № 2-172/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

 13.07.2011  Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Хмельницької Л.І.

при секретарі: Богоявленської А.С.

за участю позивачки: ОСОБА_1

за участю представника позивачки: ОСОБА_2

за участю  відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про  поділ майна, що є об*єктом спільної  сумісної власності,-

ВСТАНОВИВ:             

Позивака звернулась до суду з позовом до відповідача про розподіл майна, яке було придбане під час шлюбу.

В обгрунтування вимог зазначила, що 15 серпня 1996 року  між нею та відповідачем  був укладений шлюб, який зареєстрований  у Ворошиловському  відділі РАЦС, актовий запис № 319. 11.07.2008 року за рішенням суду шлюб було розірвано.  Під час шлюбу нею з відповідачем було на спільні кошти  побудовано домоволодіння  АДРЕСА_1  та придбане  нежитлове  приміщення  площею 269,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, право власності на зазначене нерухоме майно було відповідачем оформлено на нього, хоча придбане на спільні кошти подружжя під час перебування у шлюбі. Під час розірвання  шлюбу  домовленості між нею та відповідачем про поділ спільного майна досягнуто не було. Зазначене нерухоме майно було придбано під час шлюбу, тому належить в рівних частинах їй та відповідачу. Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає розділити нерухоме майно, вона вимушена звернутися до суду з позовом.

В судовому засіданні позивачка  підтримала заявлені вимоги, просила  визнати  будинок АДРЕСА_1  та нежитлове приміщення, площею 269,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 сумісною власністю її та відповідача ОСОБА_3, оскільки зазначене нерухоме майно було придбано ними під час шлюбу, а також  визнати за нею та відповідачем право власності за кожним на ? частину на будинок АДРЕСА_1  та  нежитлове приміщення площею 269, 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, зазначила, що шлюб з відповідачем вони реєстрували двічі, перший шлюб  був укладений  у жовтні 1986 року, розірваний у травні 1990 році, але  нерухоме майно було придбано ними під час другого шлюбу період з  1996 року по  2008 рік. Так, будинок був зареєстрований в БТІ м. Донецька у травні 2000р., договір купівлі-продажу  нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 укладений 28.11.2006р.  Вона також приймала участь у будівництві домоволодіння, нею був складений проект будинку.

Представник позивачки за договором про надання послуг адвоката ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав заявлені позивачкою вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пояснив, що перший шлюб з відповідачкою був розірваний у 1990 році. В 1989 році рішенням  Виконкому Ленінської районної ради йому під забудову була виділена земельна ділянка по вул. Приморській у м. Донецьку з умовою закінчення будівництва до кінця 1991 року. У 1991 році його батько ОСОБА_4 розпочав на зазначеній ділянці будівництво. Ним був укладений договір на будівельні роботи з ОСОБА_5, який зі своєю бригадою проводив будівництво. В період з 1992 року по 1996 рік  була проведена основна частина  будівельних робіт, готовність склала 90%, фактично будинок був закінчений будівництвом, тобто станом на серпень 1996 року будівництво ним з батьком фактично було закінчено. Шлюб з  позивачкою він уклав у 15.08.1996 року, таким чином будинок не може бути об*єктом спільної власності його та позивачки.  Крім того, дійсно він в процесі своєї підприємницької діяльності на підставі договору  купівлі-продажу від  28.11.2006 року  купив в  МЧПП «Альянс»нежитлове  приміщення за адресою: АДРЕСА_2 на умовах відстрочки платежу  до серпня 2007 року. У зв*язку з матеріальними труднощами ним  була допущена прострочка в здійсненні платежів у встановлений термін. МЧПП «Альянс»був поданий до Ворошиловського районного суду м. Донецька позов про розірвання договору купівлі-продажу. Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька  зазначений  договір купівлі-продажу був розірваний. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні  пояснив, що між ним та відповідачем ОСОБА_3  у травні 1991 року був укладений договір на виконання його бригадою будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1. Для будівлі був наданий ескіз, проекту не було. На будівництві працювало 4 чоловіка. Будівельні матеріали на будівництво привозив відповідач, позивачку він за час будівництва не бачив. У листопаді  1991 року  будівельні роботи були виконані  в повному обсязі про що складений акт.

Свідок  ОСОБА_6 в судовому засіданні  пояснив, що його будинок розташований по-сусідству з будинком відповідача. Відповідач разом із своїм батьком розпочали будівництво коли він вже побудував свій будинок. Бачив, що на будівництві працює бригада робітників, відповідач привозив будівельні матеріали. Будівництво відповідачем було закінчено протягом одного року.

Суд, заслухавши пояснення сторін,  свідків, перевіривши  матеріали справи та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, приходить  до висновку, що позовні вимоги позивачки  підлягають частковому задоволенню.

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами  той факт, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбу двічі: з  жовтня 1986 року по травень 1990 року та з 15.08.1996 року по 11.07 2008 року. Повторний шлюб був зареєстрований  15.08.1996 року у Ворошиловському відділі реєстрації актів цивільного стану м. Донецька, актовий запис № 319 (а.с.8).  11 липня 2008 року  Донецькім міським ВРАЦС Головного управління юстиції  у Донецькій області зареєстровано розірвання шлюбу між сторонами (а.с.9).

Рішенням  Виконкому Ленінської районної у м. Донецьку ради від  24.05.1989 року відповідачу ОСОБА_3  була виділена земельна ділянка вільна від забудов площею 600 кв.м. для забудови індивідуального будинку, встановлений кінцевий термін  закінчення будівництва- 30.12.1991р.(а.с.105). Суд не приймає  до уваги доводи   позивачки в тій частині, що будівництво  спірного будинку відбулось під час шлюбу з відповідачем за сумісні кошти, оскільки такі її  пояснення суперечать  поясненням свідків, та дослідженим в судовому засіданні  матеріалам справи.

В судовому засіданні встановлено,що 06.05.1991 року між відповідачем та  бригадиром бригади будівельників ОСОБА_5 був укладений  договір на виконання будівельних робіт (а.с.103), а саме:  цокольного поверху,  укладка перекриття, бетонної підлоги,  укладка стін, перегородок,  монтаж перекриття  першого поверху,  другого поверху,  влаштування крівлі та приміщення горища.  Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні  підтвердив  факт підписання  зазначеного договору будівництва, а також акту прийомки  24.11.1991 року  виконаних робіт в зазначеному обсязі відповідачем та отримання  оплати за виконану роботу в сумі 11 600 грн.  (а.с.104). Також свідок зазначив, що  будівельні матеріали привозились на будівництво саме відповідачем.  Факт  придбання саме відповідачем  будівельних матеріалів підтверджується оглянутими в судовому засіданні квитанціями до приходних касових  ордерів на купівлю цегли,  плит для перекриття, шлакоблоку, віконних блоків, кровельних листів, труб, виготовлення воріт,  сплату автопослуг та інш. за період з лютого 1991 року по грудень 1994 року (а.с.95-102). Єдина квитанція  про придбання ним  плитки керамічної та  пластикових цвітних панелей у вересні 2008 року (а.с.96) не може свідчити про будівництво будинку  в період шлюбу з відповідачкою, оскільки  дані матеріали могли бути придбані  сторонами для проведення  ремонту.

Крім того, при огляді технічного паспорту на будинок, складеного КП БТІ м. Донецьк від  21.06.2011р., встановлено, що  всі об*єкти, які входять в склад спірного домоволодіння побудовані  у 1991 році, крім  бетонного приямку, який має рік побудови 2010.

Позивачка не надала суду жодного доказу своєї участі  в будівництві будинку, її ствердження про те, що вона складала проект будинку, суд не може прийняти до уваги, оскільки наданий нею проект (а.с. 92-94) не затверджений, а також відсутні докази, що проект готувала саме вона.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що  будівництво спірного будинку відбулось за власні кошти відповідача в період між розірванням першого шлюбу з позивачкою та до реєстрації  другого в серпні 1996 року, тобто будинок АДРЕСА_1 не може бути визнаним сумісною власністю подружжя. Тому позов в даній частині задоволенню не підлягає.

В той  же час, судом встановлено, що  28.11.2006 року відповідачем ОСОБА_3 в МПВП «Альянс»було придбане вбудоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу приміщення, посвідченого  приватним нотаріусом  Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 , реєстр № 5465 (а.с.49).  Дане нежитлове приміщення було придбано відповідачем у період шлюбу та зареєстровано на своє ім*я. Суд  не приймає до уваги  пояснення відповідача в тій частині, що дане приміщення не належить йому, оскільки   у відповідності до рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18.10.2010 року  по цивільній справі за позовом  до нього  МПВП «Альянс», зазначений договір купівлі-продажу був розірваний (а.с.50-51). Як встановлено в судовому засіданні, рішенням  Апеляційного суду Донецької області від 17.03.2011р. за апеляційною скаргою  позивачки ОСОБА_1, вищезазначене рішення  Ворошиловського районного суду м. Донецька  було скасовано, та у задоволенні позову  про розірвання договору купівлі-продажу МПВП «Альянс»відмовлено. Таким чином, на сьогоднішній день  відповідачу належить право власності на зазначене нежитлове приміщення за адресою:АДРЕСА_2, та придбане зазначене приміщення було під час шлюбу з позивачкою.  

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям  за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної  незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Стаття 69 Сімейного Кодексу України  передбачає що дружина та чоловік  мають права на поділ майна, що належить їм на праві  спільної сумісної власності , незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно  ст. 70 ч.1 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є суб*єктом права  спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка  є рівними, якщо  інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним  договором.

Таким чином суд вважає, що позов в частині розподілу спільного майна подружжя у вигляді  нежитлового приміщення  по вул. Університетській, 8 обґрунтований і підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 728грн.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 69, 70 СК України, ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

               Позовні вимоги ОСОБА_1  про поділ майна задовольнити частково.

Провести розподіл спільного майна  ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вигляді  нежитлового приміщення, площею 269, 6 кв.м., розташованого за  адресою: АДРЕСА_2.

Визнати  за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним на ? частину нежитлового приміщення, площею 269,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

У задоволенні позову  ОСОБА_1 в частині  визнання будинку АДРЕСА_1  сумісною власністю  ОСОБА_1 та ОСОБА_3  та визнання права власності за кожним на ? частину вищевказаного домоволодіння, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в сумі 728 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька  в 10-денний строк з дня проголошення.

Суддя:                                                  Л. І. Хмельницька