Справа № 2-246/08 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 лютого 2008  року              Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:     

головуючого судді  Байбара Г.А.,

при секретарі           Драгунцевой С.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1  та відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

             Позивачка  звернулась  з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованому у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського  районного управління юстиції  м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області  шлюбі, актовий запис № 1080, 20.12.2003 року; від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В попередньому судовому засіданні позивачка підтримувала свої позовні вимоги по викладеним в позовній заяві підставам.

Відповідач  повністю визнав  заявлений до нього позов і наполягає на розірванні шлюбу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засіданні, відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України, оскільки визнання позову відповідачкою не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

 В попередньому судовому засіданні позивачка, пояснила, що з відповідачем вони  знаходяться у зареєстрованому шлюбі  з 20 грудня 2003 року, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, який зараз проживає з нею.  Більш ніж 2 роки 6 місяців, вони припинили сімейно-шлюбні відносини, в зв'язку з тим, що із-за несумісності характерів у них виникали часті сварки, відповідач зловживав спиртними напоями, не працює. На цей час  вони шлюбні відносини не підтримують, відновлювати сімейно-шлюбні відносини вона наміру не має. Просить суд шлюб між нею та відповідачем розірвати. 

Відповідач, вважає що шлюб зберегти не можливо, надав суду пояснення аналогічні позивачці.

            Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази справи, суд вважає, що  позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні  встановлено,  що сторони дійсно  знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 20 грудня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, виданим в відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції  м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 1080 /а.с.5/;

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який  знаходиться на утриманні позивачки /а.с.4/.

Більш ніж два роки  сторони  припинили шлюбні відносини, і на цей час сімейно - шлюбні відносини не підтримують,  спільного  господарства не ведуть, на примирення не згодні, наполягають  на розірванні шлюбу.

Згідно ст. 104  СК України  шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

У відповідності  до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок  його розірвання  за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, який  згідно ст. 112 ч.2 СК України  ухвалює рішення про розлучення, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя  подружжя  та збереження  шлюбу суперечить  інтересам сторін.

Суд вважає, що збереження та відновлення  сім'ї сторін не можливо та не доцільно, і даний шлюб підлягає розірванню; витрати, пов'язані з отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАГС, належить стягнути  з відповідача.

Неповнолітній син сторін, залишиться проживати разом з позивачкою.

Керуючись ст. 104, 105, 110, 112  СК  України, ст. ст. 8,10, 60, 130, 174, 212-215 ЦПК України, 

ВИРІШИВ:

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2  зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного  управління юстиції м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 1080,   розірвати.

При видачі свідоцтва  про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 державне мито на користь держави в сумі 17 грн., ОСОБА_1 від сплати державного  мита звільнити.

            Рішення може бути оскаржено в апеляційному  порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -  денний строк з дня  проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії в апеляційну інстанцію, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                                        Г.А. Байбара