Справа № 2-274/08 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 лютого 2008  року              Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:     

головуючого судді  Байбара Г.А.,

при секретарі           Драгунцевой С.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1  та відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

             Позивачка  звернулась  до відповідача ОСОБА_2 з позовом про розірвання шлюбу, зареєстрованого 11.03.1995 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції  м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 176, від якого мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В попередньому судовому засіданні позивачка підтримувала свої позовні вимоги по викладеним в позовній заяві підставам.

Відповідач  повністю визнав  заявлений до нього позов і наполягає на розірванні шлюбу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засіданні, відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

 В попередньому судовому засіданні позивачка, пояснила, що з відповідачем вони  знаходяться у зареєстрованому шлюбі  з 11 березня 1995  року, від якого мають двох неповнолітніх дочок  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які  проживають разом з нею та її батьками. В зв'язку з тим, що відповідач порушував подружню вірність їх сім'я фактично розпалася.   З липня 2006 року, вони припинили сімейно-шлюбні відносини. Вона поїхала працювати в Чехію.  На цей час  вони шлюбні відносини не підтримують  і відновлювати їх  не мають наміру. Просить суд шлюб між нею та відповідачем розірвати. 

Відповідач, надав суду аналогічні пояснення і вважає, що  подальше збереження їх шлюбу буде суперечити його інтересам, оскільки позивачка буде і в  майбутньому продовжувати проживати за кордоном.

            Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази справи, суд вважає, що  позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні  встановлено,  що сторони дійсно  знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 11 березня 1995 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, виданим в відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції  м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 176 /а.с.4/;

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які  знаходяться на утриманні позивачки /а.с.5,6/.

З липня 2006 року сторони  припинили шлюбні відносини, і на цей час сімейно - шлюбні відносини не підтримують,  спільного  господарства не ведуть, на примирення не згодні, наполягають  на розірванні шлюбу.

Згідно ст. 104  СК України  шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

У відповідності  до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок  його розірвання  за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, який  згідно ст. 112 ч.2 СК України  ухвалює рішення про розлучення, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя  подружжя  та збереження  шлюбу суперечить  інтересам сторін.

Суд вважає, що збереження та відновлення  сім'ї сторін не можливо та не доцільно, і даний шлюб підлягає розірванню; витрати, пов'язані з отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАГС, належить стягнути  з відповідача.

Неповнолітні діти  сторін, залишаться проживати разом з позивачкою.

Керуючись ст. 104, 105, 110, 112  СК  України, ст. ст. 8,10, 60, 130, 174, 212-215 ЦПК України, 

ВИРІШИВ:

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 11.03.1995 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського  управління юстиції м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 176,   розірвати.

При видачі свідоцтва  про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 державне мито на користь держави в сумі 17 грн., ОСОБА_1 від сплати державного  мита звільнити.

            Рішення може бути оскаржено в апеляційному  порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -  денний строк з дня  проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії в апеляційну інстанцію, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                                        Г.А. Байбара