Справа №  2-а-2323/11

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем   України

15 липня 2011 року                                                                       м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючого – судді Крикуна М.П.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача по не нарахуванню щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни і зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

8 червня 2011 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до суду, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати його здійснити їй нарахування державно соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісяця, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за період з 08.12.2010 р. по день ухвалення постанови у справі, з урахуванням виплачених сум, тобто у межах строку звернення до суду. При цьому позивачка посилається на те, що протягом 2006 –2007 років вказану доплату до пенсії відповідач не сплачував взагалі, а з 2008р. –лише частково, що стало їй відомо від інших осіб.

Ухвалою суду від 10 червня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі.

Відповідач 14 липня 2011 року подав до суду заперечення проти адміністративного позову, в яких просив позов залишити без задоволення, посилаючись на незаконність вимог позивачки, а також на законність своїх дій.

Дослідив матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (зі змінами та доповненнями), дитина війни –особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Позивачка є дитиною війни, що підтверджується копією її паспорту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ст. 6, ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18 листопада 2004 року державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Дітям війни доплата до пенсії підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка діяла до 01 січня 2008 року, відновила свою чинність з 22.05.2008 р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 щодо неконституційності п/п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якою зазначена ст. 6 була викладена в новій редакції, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

В подальшому до моменту ухвалення наявної постанови ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18 листопада 2004 року не змінювалась та її дія не зупинялась.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення поняття “прожитковий мінімум”, правові основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень регулюють закони України від 15.07.1999 р. № 966-ХIV “Про прожитковий мінімум” та від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.

Частиною 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії дітям війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Таким чином, відповідач має здійснити доплату до пенсії позивачці, виходячи із розрахунку 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”.

Відтак, беручи до уваги наведене, оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню у повному обсязі, бездіяльність відповідача по не нарахуванню та невиплаті щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни слід визнати протиправною та відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачці щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 08.12.2010р. по день винесення постанови, тобто по 15.07.2011р.

Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року по справі № 10-рп/2008 року, ст. ст. 6 –14, 71, ч. 4 ст. 122, ст. ст. 159 –163, 167, 1832, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                                           постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача та про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 08.12.2010р. задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни“.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області здійснити нарахування ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за період з 08.12.2010 р. по день винесення постанови, тобто по 15.07.2011 р., з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 3 гривні 40 копійок.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області виконати наявну постанову негайно.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Арцизький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії з надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, у разі ж оскарження її в апеляційному порядку ухвала суду апеляційної інстанції по цій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Арцизького районного суду                                                                       М.П. Крикун