Справа № 2-1142/11/0121
Справа № 2-1142/11р.
РІШЕННЯ
Іменем України
11 травня 2011 року м. Феодосія
Феодосійський міський суд АРК у складі: головуючого судді - Микитюк О.А., при секретарі - Маричевій С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім,єю, протягом шести років, , встановлення факту прийняття спадщини, зміну черговості права на спадкування, визнання права власності на 1\2 долю домоволодіння,
Встановив:
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім,єю з померлим ОСОБА_3 протягом шести років, встановлення факту прийняття спадщини після його смерті, зміну черговості права на спадкування, визнання права власності на 1\2 долю домоволодіння АДРЕСА_1 Позовні вимоги мотивовані тим, що вона у листопаді 1999 року у газеті «Кафа» прочитала оголошення про те, що необхідна жінка для догляду за літнім чоловіком і з цього часу проживала з ОСОБА_3 однією сім.єю, мала з ним спільний побут, доглядала його, побудувала разом з ним прибудову до його будинку і виконала ремонт в домі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер , після його смерті відкрилася спадщина у вигляді вище вказаного домоволодіння, вона звернулася з відповідною заявою до нотаріальної контори для прийняття спадщини і дізналася що спадкоємцем першої черги після спадкодавця є його донька ОСОБА_2, яку вони ніколи при житті спадкодавця не бачила, вперше вона з,явлася на 20 день після смерті ОСОБА_3 і стала виселяти її з будинку. Оскільки вона протягом шести років до смерті ОСОБА_3 біла єдиною особою, що надавала йому будь-яку допомогу, доглядала його, останній залишив на її ім, я заповіт, який рішенням Феодосійського міського суду від 28 липня 2009 року було визнано недійсним. Оскільки вона вважає себе вдовою ОСОБА_3, то і черга спадкування повинна бути першою нарівні з ОСОБА_2 у, з,явку з чим вважає за можливе визнати за нею право власності на 1\2 частину спірного будинку
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали у повному обсязі з підстав, що в ньому зазначені,
Відповідачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши суду, що зазначений спір вже розглядався в суді і рішення суду набрало законної сили. Саме за цим рішенням було встановлено, що ОСОБА_3 був визнаний недієздатним, оскільки страждав психічним захворюванням, тому шлюб з ним не може бути дійсним. Крім того, в судових засіданнях при розгляді вище зазначеної справи було встановлено, що ОСОБА_1 не проживала з спадкодавцем. Разом з останнім проживали інші жінки, з якими він укладав договори довічного утримання та скасовував їх. Також, в період з 1999 до 2004 року цивільний шлюб не мав будь яких правових наслідків. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки спадкодавець помер в 2005 році, а з позовом вона звернулася до суду в 20010 році. Просили в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, всебічно з’ясувавши обставини справи, докази, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-АП № НОМЕР_1 від 13 липня 2005 року. Останній був власником 1\2 частка домоволодіння по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Феодосійською державною нотаріальною конторою 24.10.1989 року, реєстр № 5815, що підтверджується витягом з реєстру прав на нерухоме майно і про що не заперечували в судовому засіданні сторони.
До Першої Феодосійської нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлого звернулися ОСОБА_2, яка є донькою спадкодавця, що підтверджується даними свідоцтва про народження і не заперечувала позивач у справі, та ОСОБА_1.
У відповідності до вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним,неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У відповідності до вимог Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Отже, в задоволенні позову про встановлення факту прийняття спадщини необхідно відмовити.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, тощо. Позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки всупереч нормам ст. 60 ЦПК України позивачка не надала відповідних належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім,єю протягом шести років. Крім того, рішенням Феодосійського міського суду від 28 липня 2009 року встановлено, що ОСОБА_1 з 1999 року ходила та допомагала ОСОБА_3, а останні два роки перед смертю проживала разом з ним однією сім,єю.(а.с.24).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, показали, що позивач з 1999 року проживала разом із ОСОБА_3, допомагала йому, а доньку ОСОБА_2 вони ніколи не бачили у спадкодавця, вона прийшла лише після його смерті. ОСОБА_3 був дуже владним, самостійно керував будівництвом, господарював, нікого з родичів у нього не було. Але суд критично оцінює пояснення зазначених свідків, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і поясненнями, наданими в судовому засіданні свідками ОСОБА_9 і ОСОБА_10 Як вбачається з матеріалів справи 14 травня 2001 року ОСОБА_3 уклав нотаріально посвідчений договір довічного утримання з ОСОБА_11 і передавав у власність останній спірний будинок. Крім того, 25 квітня 2003 року укладав нотаріально посвідчений договір довічного утримання з ОСОБА_9, якій також передавав спірній будинок у власність. Договори були скасовані ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_9 також суду пояснила, що вона протягом 15 років носила ОСОБА_3 пенсію. Після укладення з нею договору довічного утримання проживала в спірному будинку . але ОСОБА_1 бачила тільки один раз. Крім того, вона пояснила суду, що ОСОБА_3 був власником чоловіком, нікого в будинок не пускав. В 2004 році за вимогою ОСОБА_3 договір довічного утримання, укладений з нею був розірваний, а в 2005 році ОСОБА_3 знов запропонував укласти з нею договір, але вона не надала згоди, хоча допомагала йому разом з чоловіком.
Зазначені обставини свідчать про те, що протягом 2000-2004 року ОСОБА_3 надавали допомогу інші особи, а не позивач у справі.
Крім того, жоден з допитаних свідків не підтвердив, що ОСОБА_3 був у безпорадному стані, що мав спільний побут з позивачем у справі, а лише надали пояснення, що ОСОБА_1 надавала йому допомогу.
Навпаки, свідки підтвердили, що останній сам себе обслуговував, був дуже деспотичним, егоїстичним, жорстким. Свідок ОСОБА_10 яка була дільничною медсестрою, пояснила в судовому засіданні, що вона надавала медичну допомогу ОСОБА_3,останній проживав один, говорив, що до нього приходять якісь жінки але вона ніколи не бачила їх. В будинку було грязно і сам він був не доглянутий.
При таких обставинах суд вважає, що ОСОБА_1 не довела факти щодо проживання разом з ОСОБА_3 однією сім,єю протягом шести років, а отже не має підстав для зміни черговості у спадкуванні та визнання права власності за нею на 1\2 частину будинку.
Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 при житті залишив заповіт на ім.,я ОСОБА_1 який було визнано недійсним 28 липня 2009 року за рішенням Феодосійського міського суду , яке набрало законної сили 25 травня 2010 року. Отже строк давності, на думку суду необхідно відраховувати з моменту набрання рішення законної сили.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 66, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд
Вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім,єю, протягом шести років, , встановлення факту прийняття спадщини, зміну черговості права на спадкування, визнання права власності на 1\2 долю домоволодіння відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання останньої, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий О.А. Микитюк